3. Переяславські статті 1659 р.

Переяславські статті 1659 р. закріплювали зміни в україн­сько-московських політичних відносинах, викликані поси­ленням Росії й ослабленням українського козацтва.

Договір, укладений Юрієм Хмельницьким, на відміну від договору 1654 р., був нерівноправним. Згідно з Переяславськими стат­тями 1659 р.:

• російські воєводи зі своїми гарнізонами, крім Києва, розта­шовувалися в Переяславі, Ніжині, Чернігові, Брацлаві й Умані;

• гетьман утрачав право проводити самостійну зовнішню політику, оголошувати війну або надавати військову допомогу сусіднім державам;

• Київський митрополит переходив під владу московського патріарха (Українська православна церква відкинула цю стат­тю як неправомірну);

• заборонялося без царського дозволу переобирати гетьмана, призначати і зміщати генеральну старшину і полковників;

• гетьман і його уряд повинні були видавати російським поміщикам їхніх кріпаків, що утекли в Україну;

• козацькі загони повинні піти з Білорусії.

Таким чином, за договором українська держава втрачала незалежність, перетворюючись на автономну частину імперії.

Павло Тетеря (семінар)

Павло Тетеря в 1663-1665 рр. був обраний правобережними козаками гетьманом замість Ю. Хмельницького, що призначив його своїм спадкоємцем. До цього він був переяславським пол­ковником, генеральним писарем, якийсь час знаходився на службі при дворі польського короля і за Ю. Хмельницького польських окупантів і їхнього союзника ТІ. Тетері піднялася хвиля повстань. До кінця року основні вогнища народного повстання були придушені, а територія Правобережжя перетво­рилася на руїни. Загинуло близько 100-120 тис. чол., десят­ки тисяч були захоплені в полон кримськими татарами.

Запідозривши змову проти себе в середовищі правобережної старшини, П. Тетеря домігся від польської влади ув'язнення архімандрита Гедеона (Ю. Хмельницького) і розстрілу І. Виговського (котрий став на той час польським сенатором і київським

воєводою).

Однак, наростаюче народне повстання проти гетьманської влади, підтримане запорожцями під проводом І. Сірка і лівобережним гетьманом І. Брюховецьким, змусило П. Тетерю в червні 1665 р., захопивши гетьманські клейноди і військову скарбницю, утекти до Польщі. Правобережжя залишилося без гетьмана.

Чорна рада в Ніжині 1663 р. (семінар)

Чорна рада в Ніжині 1663 р. була скликана для обрання гетьмана козаками Лівобережної України після зречення Ю. Хмельницького від влади . Названа «чорною» тому, що по­ряд з козацькою старшиною, реєстровцями і запорожцями в ній брали участь нереєстрова козацька голота і міська біднота.

Рада проходила на тлі загострення соціальних протиріч у Геть­манщині, викликаних експлуатацією старшиною рядового козацтва. Старшинські угруповання висунули своїх кандида­тів - ніжинського полковника Василя Золотаренка і наказного гетьмана Якима Сомка. Напередодні кандидати в гетьмани домовилися не застосовувати силу під час ради. Однак, на самій раді під час виборів гетьмана запорозький кошовий Іван Врюховецький організував голоту на збройні сутички проти інших кандидатів, обіцяючи їй розправитися зі старшинами-здирниками, зменшити податки, обмежити старшинське землеволодіння Під час бійки на раді був навіть перекинутий поміст, на якому сидів представник російського царя, що спостерігав за обранням гетьмана (він підтримував кандидатуру Брюховецького). Таким чином, за допомогою козацької голоти І. Брюховецький домігся обрання себе гетьманом.