- •1. Поняття екологічного права, його функції і місце в системі права України.
- •2. Екологічні функції держави та права.
- •3. Основні напрями державної політики України у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних об’єктів та забезпечення екологічної безпеки, їх нормативне закріплення.
- •4. Зміст і види та характеристика суспільних відносин, що регулюються екологічним правом.
- •5. Об’єкти та суб’єкти екологічного права.
- •6. Методи правового регулювання екологічних правовідносин.
- •7. Принципи екологічного права, їх законодавче закріплення.
- •8. Система екологічного права.
- •9. Взаємозв’язок екологічних правовідносин з цивільно-правовими, управлінськими, фінансовими та іншими правовідносинами. Міжгалузеві інститути в системі екологічного законодавства.
- •10. Поняття та система джерел екологічного права.
- •11. Конституційні засади екологічного права.
- •12. Конституційні засади права на безпечне довкілля. Право на екологічну інформацію.
- •Місце міжнародно-правових документів в системі джерел національного екологічного права.
- •15. Еколого-правові нормативні акти, що видаються Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України.
- •17. Уніфікація та диференціація джерел екологічного права. Проблеми кодифікації екологічного законодавства України.
- •18. Право власності на природні об’єкти за Конституцією України.
- •19. Поняття, зміст права власності на природні об’єкти та форми власності на них: їх законодавче закріплення.
- •21.Право власності Українського народу на природні об’єкти.
- •22. Право державної та комунальної власності на природні об’єкти.
- •23. Право приватної власності на природні об’єкти.
- •24. Виникнення, зміна та припинення права власності на природні об’єкти.
- •25. Поняття, зміст і принципи права природокористування
- •26. Об’єкти та суб’єкти права природокористування
- •27. Користування природними ресурсами на умовах оренди
- •28. Права та обов»язки природокористувачів, їх законодавче закріплення
- •29. Виникнення, зміна та припинення права природокористування
- •30. Поняття та види угод з природними об’єктами
- •31.Платність природокористування та правове регулювання оподаткування за забруднення довкілля.
- •32. Відповідальність за протизаконні угоди з природними об’єктами та правові наслідки їх самовільного використання.
- •33. Система та повноваження органів загальної та спеціальної компетенції в галузі екології.
- •34. Екологічні функції органів доходів та зборів.
- •35. Правове регулювання екологічного прогнозування та планування. Правове забезпечення екологічного моніторингу.
- •36. Облік природних ресурсів і ведення природноресурсових кадастрів.
- •37. Правове забезпечення екологічного контролю.
- •39. Екологічні права та обов’язки громадян.
- •40. Правові форми участі громадськості в охороні навколишнього природного середовища.
- •41. Право громадян та юридичних осіб на отримання екологічної інформації.
- •42. Правове забезпечення екологічної безпеки.
- •43. Загальна характеристика економіко-правового механізму в галузі екології.
- •44. Правова характеристика зони надзвичайної екологічної ситуації.
- •45. Юридична відповідальність за екологічним законодавством України.
- •49.Система земельного права та законодавства.
- •50. Поняття та види земельних правовідносин, їх об’єкти та суб’єкти.
- •51. Суб'єкти права власності на землю: їх права, обов'язки. Захист права власності на землю.
- •52. Право приватної власності на землю. Порядок і умови отримання землі у приватну власність.
- •53. Позбавлення права власності на землю і права користування землею.
- •54. Плата за землю.
- •55. Порядок надання земельних ділянок.
- •61. Правове регулювання оренди землі.
- •62. Право земельного сервітуту. Юридичне значення та зміст правил добросусідства.
- •64. Загальна характеристика права водокористування.
- •65. Водокористування: суб'єкти, види і порядок. Умови скидання зворотних вод у водні об'єкти.
- •Глава 14 вк визначає умови скидання зворотних вод у водні об’єкти.
- •66. Права та обов’язки водокористувачів
- •67. Правове регулювання використання водойм в Україні. Оренда водних об’єктів.
- •68. Правова охорона вод від засмічення, забруднення та виснаження.
- •69. Відповідальність за порушення водного законодавства
- •70. Правове регулювання використання надр в Україні.
- •71. Надання надр у користування, права і обов'язки користувачів надр Стаття 13. Користувачі надр
- •Стаття 14. Види користування надрами
- •Стаття 15. Строки користування надрами
- •Стаття 16. Спеціальні дозволи на користування надрами
- •Стаття 17. Гірничий відвід
- •Стаття 18. Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами
- •Стаття 19. Надання надр у користування
- •Стаття 23. Право землевласників і землекористувачів на видобування корисних копалин місцевого значення, торфу, прісних підземних вод та користування надрами для інших цілей
- •Стаття 24. Права та обов'язки користувачів надр
- •72. . Правове регулювання добування корисних копалин. Плата за користування надрами.
- •Стаття 28. Плата за користування надрами
- •Стаття 30. Порядок справляння платежів за користування надрами
- •Стаття 31. Розподіл платежів за користування надрами
- •Стаття 32. Форми внесення плати за користування надрами
- •Стаття 33. Відрахування за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету
- •Стаття 34. Збір за видачу спеціальних дозволів
- •Стаття 35. Акцизний збір
- •Стаття 36. Знижка за вичерпання надр
- •73. Особливості користування природними ресурсами континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.
- •75. Правова характеристика охорони та використання рослинного світу. Зелена книга України.
- •76. Правове регулювання використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісогосподарського призначення.
- •77. Правове регулювання заготівлі деревини та побічних лісних користувань.
- •78. Відповідальність фізичних і юридичних осіб за шкоду, заподіяну лісовому господарству, її компенсація та відшкодування.
- •80. Право користування тваринним світом, його об’єкти та суб’єкти.
- •81. Правове регулювання полювання і мисливського господарства
- •82. Правове регулювання рибальства і рибного господарства
- •1.Правове регулювання рибальства і рибного господарства
- •84. Правова охорона тваринного світу. Червона книга України
- •85. Правове регулювання відносин у галузі охорони та використання атмосферного повітря.
- •86.Правове регулювання стандартизації і нормування у галузі охорони атмосферного повітря
- •87.Правове регулювання захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання та інших шкідливих впливів, відшкодування завданої шкоди.
- •88. Атмосферне повітря як об’єкт адміністративно-правової та кримінально-правової охорони.
- •89. Правовий режим об’єктів і територій природно-заповідного фонду.
- •90. Правове, економічне, наукове та організаційне забезпечення функціонування національної екологічної мережі.
- •91. Правова охорона довкілля від забруднення промисловими, побутовими та радіаційними відходами.
- •92. Правова охорона довкілля в населених пунктах.
- •93. Екологічна безпека транспортних засобів. Програма забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних засобів.
- •94. Міжнародно-правова охорона довкілля. Значення міжнародних конвенцій.
- •95. Принципи міжнародного екологічного права та їх співвідношення із принципами сталого розвитку.
- •96 Міжнародна відповідальність у сфері охорони навколишнього природного середовища
- •98. Міжнародні форми співробітництва в галузі охорони довкілля.
- •99. Міжнародні конференції по охороні навколишнього природного середовища та їх рішення.
95. Принципи міжнародного екологічного права та їх співвідношення із принципами сталого розвитку.
В основі міжнародно-правової охорони навколишнього середовища лежать загальновизнані принципи сучасного міжнародного права, які, поряд з іншими функціями, координують дії суб'єктів міжнародного права, і насамперед держав, у сфері міжнародно-правової охорони навколишнього середовища.
Принципи суверенної рівності держав, співробітництва, мирного вирішення суперечок, сумлінного виконання міжнародних зобов'язань, невтручання, поваги прав людини та ін. прямо і безпосередньо впливають на вирішення питань охорони навколишнього середовища. Цей вплив виявляється в тому, що загальновизнані принципи, маючи вищу юридичну чинність, зобов'язують держави в умовах розширення масштабів забруднення і перенесення його за межі держави, а також забруднення територій із міжнародним режимом вживати ефективних заходів щодо його недопущення, скорочення і щодо зберігання під контролем просторів, на яких вони здійснюють свою правомірну діяльність. Поряд з активною дією в міжнародному праві навколишнього середовища не тільки основних, але й загальних принципів сучасного міжнародного права, право навколишнього середовища має і свої специфічні спеціальні принципи.
У числі таких принципів, насамперед, варто назвати такий найважливіший узагальнюючий принцип, як принцип охорони навколишнього середовища на благо нинішнього і майбутніх поколінь. Цей принцип, який є поки що центральним галузевим, має дуже вагомі підстави для визнання його як одного з основних принципів сучасного міжнародного права.
Серед інших спеціальних принципів міжнародного права навколишнього середовища слід відзначити:
- принцип неприпустимості нанесення транскордонного збитку;
- принцип екологічно обгрунтованого раціонального використання природних ресурсів;
- принцип неприпустимості радіоактивного забруднення навколишнього середовища; .
- принцип заборони воєнного або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище;
- принцип міжнародно-правової відповідальності держав за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу;
- принцип захисту екологічних систем Світового океану.
Формулювання всіх цих принципів, з одного боку, говорять самі за себе, з іншого - у розвиток ряду з них ухвалені спеціальні міжнародно-правові акти (наприклад, Конвенція про заборону воєнного або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище 1977 p.. або Європейська конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані 1979 p.).
Поряд із цим, стосовно принципу захисту екологічних систем Світового океану варто дати невеликий коментар.
З одного боку, Світовий океан являє собою одне ціле, з іншого - він розділений на цілком визначені, чітко окреслені простори, де діють надто відмінні один від одного правові режими (наприклад, територіальне море, економічні зони, відкриті моря). Що стосується територіального моря й економічних зон, то вони в економічному відношенні повністю перебувають під безпосереднім контролем і відповідальністю прибережних держав, у той час як води відкритого моря є простором, у якому діє міжнародний правовий режим і який розглядається як спільна спадщина людства, і внаслідок цього має використовуватися на його благо.
З огляду на це і беручи до уваги те, що цей простір надто великий і займає близько 40% поверхні нашої планети, здається дещо нелогічним, що в умовах величезного значення вод відкритого моря у вирішенні загальної екологічної проблеми світового океану і дуже детальної правової регламентації його правового статусу і режиму, в числі основних принципів, що регулюють використання вод відкритого моря, немає принципу, який би стояв на сторожі його екологічного захисту. У цьому виявляється певна нелогічність. У загальному плані, що стосується всього Світового океану, принцип екологічного захисту є, а що стосується вод відкритого моря, де він необхідний насамперед, то тут увага на екологічний захист формулюванням спеціального принципу не акцентується.
Принцип сталого розвитку як основи гармонійного розв'язання соціальних, економічних і екологічних проблем. Цей принцип впроваджується в українське екологічне право в контексті прийнятого наКонференції ООН з навколишнього середовища та розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992) «Порядку денного на XXI століття». Ідеї цього документа знайшли відображення, зокрема, в основних напрямах державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природнихресурсів та забезпечення екологічної безпеки. У них зазначається, що охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини є невід'ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку країни. Конкретні заходи щодо цього передбачені у розділі III Основних напрямів —«Стратегія і тактика гармонійного розвитку виробничого та природно-ресурсного потенціалу».