88. Атмосферне повітря як об’єкт адміністративно-правової та кримінально-правової охорони.

Адміністративна відповідальність у галузі охорони атмосферного повітря регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення. Ним передбачені такі види адміністративних правопорушень у галузі охорони атмосферного повітря: самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків (ст. 77і); порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або шкідливого впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст. 78); порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни

стану атмосфери і атмосферних явищ (ст. 78і); недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію і експлуатації підприємств і споруд (ст. 79); недодержання екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об'єктів або споруд (ст. 79і); випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у викидах (ст. 80); експлуатація автотранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у викидах (ст. 81); порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, ліквідації та використання промислових і побутових відходів (ст. 82); порушення правил застосування, зберігання, транспортування, знешкодження, ліквідації та захоронення пестицидів і агрохімікатів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів (ст. 83); невиконання вимог екологічної безпеки у процесі впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів (ст. 91і); перевищення лімітів та нормативів використання природних ресурсів (ст. 912); порушення тиші в громадських місцях (ст. 182); невиконання законних розпоряджень чи приписів посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів (ст. 1885).

Кримінальна відповідальність передбачена ст. 241 Кримінального кодексу України за забруднення атмосферного повітря. Об'єктом злочинного посягання є суспільні відносини щодо раціонального використання, відновлення, поліпшення і охорони атмосферного повітря як сприятливого середовища існування людини, тваринного і рослинного світу.

Предметом злочину є атмосферне повітря, яке знаходиться у відкритому просторі у межах території України. Забруднення повітря всередині приміщення не може бути кваліфіковане за ст. 241 КК України.

У Кримінальному кодексі України є окремий склад злочину - «порушення вимог законодавства про охорону праці», який може виражатися, зокрема, в недотриманні правил промислової санітарії.

89. Правовий режим об’єктів і територій природно-заповідного фонду.

ЗУ "Про ПЗФ України" у ст. 3 - Класифікація територій та об'єктів природно-заповідного фонду України - визначено, що до природно-заповідного фонду України належать:

o природні території та об'єкти: природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;

o штучно створені об'єкти: ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їхньої екологічної та наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками природи, мети і необхідного режиму охорони:

- заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні;

- пам'ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.

Законодавством АРК може бути встановлено додаткові категорії територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Визначальним для статусу об'єктів та територій ПЗФ України є їхній правовий режим, що являє собою сукупність науково обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їхніх природних комплексів.

Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначається з урахуванням їхньої класифікації та цільового призначення.

З метою визначення та обґрунтування заходів щодо провадження відповідно до законодавства та вимог міжнародних договорів природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної, господарської діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об'єктів, які передбачається здійснити протягом п'яти років, а також стратегії розвитку об'єкта природно-заповідного фонду на десять років розробляється проект організації території об'єкта природно-заповідного фонду.

Інструкцією про зміст та складання документації державного кадастру територій та об'єктів ПЗФ України визначено істотні критерії, які впливають на статус цих об'єктів:

- режим охорони і використання;

- ступінь збереженості угруповань;

- ступінь цінності об'єкта ПЗФ України. Режими охорони і використання:

- заповідний режим - повне невтручання або втручання людини лише у виняткових випадках у структуру екосистем та природні процеси;

- режим абсолютної заповідності - повне невтручання людини у природні процеси з будь-якою метою;

- режим регульованої заповідності - обмежене, науково обґрунтоване втручання людини в природні процеси, при якому не переслідуються ніякі цілі, крім збереження видів живого і/або угруповань на основі підтримання екологічної рівноваги (виконання природоохоронних, біотехнічних та науково-технічних заходів з метою регулювання та запобігання виникненню негативних змін в екосистемах шляхом сінокосіння, випалювання, випасу, реакліматизації, регулювання чисельності певних видів, оптимізації гідрологічного режиму тощо);

- заказний режим - режим, за якого забороняється здійснення окремих видів і форм господарської діяльності для забезпечення збереження окремого компонента чи окремих екосистем;

- режим непрямого використання та охорони - режим, за якого здійснюється обмежене використання природних ресурсів у рекреаційних, оздоровчих, спортивних, туристичних, освітніх та інших пізнавальних цілях;

- режим прямого природокористування - режим, за якого здійснюється збалансоване ведення традиційної господарської діяльності, що не призводить до дестабілізації екологічної рівноваги на природно-заповідній території та погіршення загального стану довкілля в регіоні.

Ступінь збереженості угруповань:

- абсолютно корінні угруповання - ті угруповання, що сформувались без впливу людини;

- практично корінні угруповання - ті угруповання, структура яких під впливом антропогенних факторів не змінилася;

- умовно корінні угруповання - стійкі стадії розвитку порушеного людиною рослинного покриву, близького до природного корінного;

- залишково корінні угруповання - рослинний покрив сформувався шляхом природного розвитку, але під впливом антропогенних факторів його структура суттєво змінилася (наприклад, праліси зі зміненим складом деревостану, пониженою повнотою, зміненим видовим складом трав'яного покриву);

- тимчасово похідні угруповання - ті угруповання, які в процесі природного формування можуть трансформуватися безпосередньо в природні;

- довготривало похідні угруповання - ті угруповання, які можуть відновитися до стану природних або близьких до них лише через ряд проміжних стадій;

- постійно похідні угруповання - ті угруповання, які спонтанно не можуть відновитися до природних або близьких до них рослинних угруповань.

Ступінь цінності об'єкта ПЗФ України:

o міжнародний - об'єкти ПЗФ України, збереження яких має світове та європейське значення. До них відносяться природні об'єкти, що входять до біосферних заповідників ЮНЕСКО, на територіях яких зберігаються види, занесені до Червоної книги МСОП, Європейського Червоного списку, території яких відносяться до водно-болотних угідь міжнародного значення, штучно створені об'єкти ПЗФ України, що мають видатні колекції видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги МСОП, Європейського Червоного списку, і де здійснюється їхнє відтворення;

o національний - об'єкти ПЗФ України, збереження яких має державне значення. До них належать природні об'єкти, території яких є середовищем існування видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України, на яких зберігаються рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України, видатні пам'ятки природи (меморіальні вікові дерева, печери), природні комплекси яких мають загальнодержавну рекреаційну цінність, штучно створені об'єкти ПЗФ України, у межах яких створені колекції видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України, і де здійснюється їхнє відтворення, та видатні колекції типових видів рослин і тварин, видатні старовинні парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, що добре збереглися;

o регіональний - об'єкти ПЗФ України, збереження яких має регіональне значення (в межах АТО). До них відносяться об'єкти ПЗФ України, на території яких забезпечується існування переважно видів рослин і тварин, що підлягають особливій охороні на територіях областей та АРК, видів, занесених до списків флори і фауни природних регіонів, штучно створені об'єкти ПЗФ України, в яких зібрані переважно колекції цих видів, на території яких зберігаються переважно рослинні угруповання, занесені до регіональних Зелених списків, території яких мають регіональну оздоровчо-рекреаційну цінність;

o місцевий - об'єкти ПЗФ України, збереження яких має значення для території, що охоплює частину території АТО. До них належать об'єкти ПЗФ України, не віднесені до перших трьох категорій (наприклад, пам'ятки природи - окремі дерева, алеї, геологічні пам'ятки - скелі тощо).

Усі ці характеристики визначають особливості правового режиму охорони територій та об'єктів ПЗФ України, їхню структуру та зонування, наукову та екологічну цінність цих об'єктів.