- •1. Поняття екологічного права, його функції і місце в системі права України.
- •2. Екологічні функції держави та права.
- •3. Основні напрями державної політики України у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних об’єктів та забезпечення екологічної безпеки, їх нормативне закріплення.
- •4. Зміст і види та характеристика суспільних відносин, що регулюються екологічним правом.
- •5. Об’єкти та суб’єкти екологічного права.
- •6. Методи правового регулювання екологічних правовідносин.
- •7. Принципи екологічного права, їх законодавче закріплення.
- •8. Система екологічного права.
- •9. Взаємозв’язок екологічних правовідносин з цивільно-правовими, управлінськими, фінансовими та іншими правовідносинами. Міжгалузеві інститути в системі екологічного законодавства.
- •10. Поняття та система джерел екологічного права.
- •11. Конституційні засади екологічного права.
- •12. Конституційні засади права на безпечне довкілля. Право на екологічну інформацію.
- •Місце міжнародно-правових документів в системі джерел національного екологічного права.
- •15. Еколого-правові нормативні акти, що видаються Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України.
- •17. Уніфікація та диференціація джерел екологічного права. Проблеми кодифікації екологічного законодавства України.
- •18. Право власності на природні об’єкти за Конституцією України.
- •19. Поняття, зміст права власності на природні об’єкти та форми власності на них: їх законодавче закріплення.
- •21.Право власності Українського народу на природні об’єкти.
- •22. Право державної та комунальної власності на природні об’єкти.
- •23. Право приватної власності на природні об’єкти.
- •24. Виникнення, зміна та припинення права власності на природні об’єкти.
- •25. Поняття, зміст і принципи права природокористування
- •26. Об’єкти та суб’єкти права природокористування
- •27. Користування природними ресурсами на умовах оренди
- •28. Права та обов»язки природокористувачів, їх законодавче закріплення
- •29. Виникнення, зміна та припинення права природокористування
- •30. Поняття та види угод з природними об’єктами
- •31.Платність природокористування та правове регулювання оподаткування за забруднення довкілля.
- •32. Відповідальність за протизаконні угоди з природними об’єктами та правові наслідки їх самовільного використання.
- •33. Система та повноваження органів загальної та спеціальної компетенції в галузі екології.
- •34. Екологічні функції органів доходів та зборів.
- •35. Правове регулювання екологічного прогнозування та планування. Правове забезпечення екологічного моніторингу.
- •36. Облік природних ресурсів і ведення природноресурсових кадастрів.
- •37. Правове забезпечення екологічного контролю.
- •39. Екологічні права та обов’язки громадян.
- •40. Правові форми участі громадськості в охороні навколишнього природного середовища.
- •41. Право громадян та юридичних осіб на отримання екологічної інформації.
- •42. Правове забезпечення екологічної безпеки.
- •43. Загальна характеристика економіко-правового механізму в галузі екології.
- •44. Правова характеристика зони надзвичайної екологічної ситуації.
- •45. Юридична відповідальність за екологічним законодавством України.
- •49.Система земельного права та законодавства.
- •50. Поняття та види земельних правовідносин, їх об’єкти та суб’єкти.
- •51. Суб'єкти права власності на землю: їх права, обов'язки. Захист права власності на землю.
- •52. Право приватної власності на землю. Порядок і умови отримання землі у приватну власність.
- •53. Позбавлення права власності на землю і права користування землею.
- •54. Плата за землю.
- •55. Порядок надання земельних ділянок.
- •61. Правове регулювання оренди землі.
- •62. Право земельного сервітуту. Юридичне значення та зміст правил добросусідства.
- •64. Загальна характеристика права водокористування.
- •65. Водокористування: суб'єкти, види і порядок. Умови скидання зворотних вод у водні об'єкти.
- •Глава 14 вк визначає умови скидання зворотних вод у водні об’єкти.
- •66. Права та обов’язки водокористувачів
- •67. Правове регулювання використання водойм в Україні. Оренда водних об’єктів.
- •68. Правова охорона вод від засмічення, забруднення та виснаження.
- •69. Відповідальність за порушення водного законодавства
- •70. Правове регулювання використання надр в Україні.
- •71. Надання надр у користування, права і обов'язки користувачів надр Стаття 13. Користувачі надр
- •Стаття 14. Види користування надрами
- •Стаття 15. Строки користування надрами
- •Стаття 16. Спеціальні дозволи на користування надрами
- •Стаття 17. Гірничий відвід
- •Стаття 18. Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами
- •Стаття 19. Надання надр у користування
- •Стаття 23. Право землевласників і землекористувачів на видобування корисних копалин місцевого значення, торфу, прісних підземних вод та користування надрами для інших цілей
- •Стаття 24. Права та обов'язки користувачів надр
- •72. . Правове регулювання добування корисних копалин. Плата за користування надрами.
- •Стаття 28. Плата за користування надрами
- •Стаття 30. Порядок справляння платежів за користування надрами
- •Стаття 31. Розподіл платежів за користування надрами
- •Стаття 32. Форми внесення плати за користування надрами
- •Стаття 33. Відрахування за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету
- •Стаття 34. Збір за видачу спеціальних дозволів
- •Стаття 35. Акцизний збір
- •Стаття 36. Знижка за вичерпання надр
- •73. Особливості користування природними ресурсами континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.
- •75. Правова характеристика охорони та використання рослинного світу. Зелена книга України.
- •76. Правове регулювання використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісогосподарського призначення.
- •77. Правове регулювання заготівлі деревини та побічних лісних користувань.
- •78. Відповідальність фізичних і юридичних осіб за шкоду, заподіяну лісовому господарству, її компенсація та відшкодування.
- •80. Право користування тваринним світом, його об’єкти та суб’єкти.
- •81. Правове регулювання полювання і мисливського господарства
- •82. Правове регулювання рибальства і рибного господарства
- •1.Правове регулювання рибальства і рибного господарства
- •84. Правова охорона тваринного світу. Червона книга України
- •85. Правове регулювання відносин у галузі охорони та використання атмосферного повітря.
- •86.Правове регулювання стандартизації і нормування у галузі охорони атмосферного повітря
- •87.Правове регулювання захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання та інших шкідливих впливів, відшкодування завданої шкоди.
- •88. Атмосферне повітря як об’єкт адміністративно-правової та кримінально-правової охорони.
- •89. Правовий режим об’єктів і територій природно-заповідного фонду.
- •90. Правове, економічне, наукове та організаційне забезпечення функціонування національної екологічної мережі.
- •91. Правова охорона довкілля від забруднення промисловими, побутовими та радіаційними відходами.
- •92. Правова охорона довкілля в населених пунктах.
- •93. Екологічна безпека транспортних засобів. Програма забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних засобів.
- •94. Міжнародно-правова охорона довкілля. Значення міжнародних конвенцій.
- •95. Принципи міжнародного екологічного права та їх співвідношення із принципами сталого розвитку.
- •96 Міжнародна відповідальність у сфері охорони навколишнього природного середовища
- •98. Міжнародні форми співробітництва в галузі охорони довкілля.
- •99. Міжнародні конференції по охороні навколишнього природного середовища та їх рішення.
7. Принципи екологічного права, їх законодавче закріплення.
Принципи екологічного права - це виражені в його нормах основоположні ідеї, засади, риси, відповідно до яких здійснюється регулювання екологічних відносин.
Еколого-правові принципи можуть офіційно закріплюватися у законодавстві або виводитися з його загального змісту. Ті засади, що не закріплені у правових приписах, можуть вважатися лише ідеями права і належать до сфери правосвідомості. їх іноді називають "правовими принципами", що передують створенню системи права. Принципи екологічного права, що безпосередньо закріплені в правових нормах, є нормами-принципами, законодавчими принципами. На підставі доробок загальної теорії й екологічного права доцільно не ототожнювати поняття "правові принципи", "принципи права" і "принципи законодавства". Правові принципи - це головні ідеї, які виражають основні вимоги до системи права тієї чи іншої держави і які формуються до виникнення системи права. Принципи права становлять основоположні засади, положення, як виражені в нормативно-правових актах, так і виведені зі змісту правових норм, судових рішень, звичаїв чи правової доктрини, їх формування здійснюється під впливом об'єктивно існуючих суспільних відносин і залежить від потреб суспільства в певний період його розвитку, на підставі яких здійснюється регулювання цих засад. Принципи законодавства можна віднести до положень, закріплених у нормативно-правових актах органів державної влади й до тих, що виводяться з їх змісту шляхом аналізу останніх.
Провідним принципом є правове забезпечення досягнення гармонійної взаємодії суспільства та природи.Він становить основу для виникнення й формування інших принципів, які забезпечують гармонізацію суспільства й природи. Гармонійність взаємодії суспільства і природи - це об'єктивно існуючий зв'язок суспільства і природи, який передбачає узгоджену діяльність людей відносно природи з додержанням законів природи, екологічно сприятливої експлуатації природних ресурсів, їх відтворення й охорони.
Принцип правового забезпечення екологічної безпеки сприяє підтриманню такого стану навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки й виникнення небезпеки для здоров'я людини. Екологічна безпека гарантується громадянам здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних політичних, екологічних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів (ст. 50 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища"). В екологічному законодавстві визначені основні напрями діяльності всіх органів управління, юридичних і фізичних осіб для здійснення перелічених заходів (статті 51-59).
Важливе значення має принцип правового закріплення приналежності природних ресурсів конкретним суб'єктам права для їх використання з метою задоволення екологічних, майнових та інших інтересів відповідно до вимог чинного законодавства. Приналежність природних об'єктів має дві основні правові форми - право власності та право користування. У законодавстві закріплені різні види природокористування та форми власності на природні ресурси, визначено коло прав й обов'язків таких суб'єктів, форми та способи їх захисту.
Особливу роль відіграє принцип правового забезпечення раціонального й ефективного використання природних ресурсів. Раціональність в екологокористуванні полягає в тому, що кожен власник чи користувач природних ресурсів зобов'язаний у процесі їх використання додержуватися еколого-правових приписів, щоб не заподіяти шкоди довкіллю, людині та її життю і здоров'ю. В основі цього принципу лежить об'єктивний чинник-взаємозв'язок усіх природних об'єктів, що утворюють у сукупності екологічну систему.
Важливе значення має принцип правового забезпечення цільового використання природних об'єктів. Він об'єднує два основні чинники: а) об'єктивну необхідність задоволення потреб суспільства, колективів людей та індивідів у продуктах харчування, сировині, естетичних, господарських та інших за рахунок використання природних об'єктів; б) необхідність підтримання екологічної системи (навколишнього природного середовища) у сприятливому стані.
Не менш важливу роль відіграє принцип правового забезпечення стимулювання власників і користувачів природних об'єктів щодо належного використання природних ресурсів, їх відтворення та охорони. Він полягає в юридичному закріпленні сукупності економічних заходів стимулювання за належне виконання суб'єктами своїх прав та обов'язків, проведенні необхідних екологічних заходів, у застосуванні санкцій за порушення екологічних вимог і законодавства. Стимулювання доцільно розуміти у двох аспектах - використання заохочувальних заходів і застосування санкцій. Стимулювання означає спонукання суб'єктів права до здійснення позитивних дій.
Принцип правового забезпечення сталого (тривалого) використання природних ресурсів полягає у тому, що їх власники і користувачі можуть бути позбавлені права власності І права користування тільки з підстав, передбачених законодавством та договорами у встановленому порядку. Законодавство дає вичерпний перелік таких підстав.
Принцип правового забезпечення комплексного підходу до використання й відтворення природних ресурсів, а також до охорони навколишнього природного середовища відкриває можливості використовувати в єдності як основні природні об'єкти, так і супровідні природні компоненти. У законах про відповідні природні ресурси вимоги комплексного підходу конкретизуються з урахуванням особливостей кожного природного об'єкта. Необхідність комплексного вирішення питань обумовлена тим, що екологічна система складається з декількох екологічних елементів. Тому комплексний підхід визначається певними об'єктивними екологічними чинниками.
Відповідно до принципу запобігання екологічній шкоді Україна зобов'язана ідентифіковувати й оцінювати речовини, технології, виробництва та категорії активності, що впливають або можуть впливати істотно на навколишнє природне середовище і здоров'я людини. Держава повинна систематично досліджувати, регулювати к і керувати ними з метою запобігання нанесенню шкоди навколишньому природному середовищу.
Принцип міжн. співробітництва в охороні навколишнього природного середовища реалізується у відповідних нормах міжнародного екологічного права, а також відображається в національному праві. Захист природи і раціональне використання її ресурсів-глобальна проблема сучасного людства.
Національна екологічна політика базується на принципах: рівності трьох складових розвитку держави (економічної, екологічної, соціальної), що зумовлює орієнтування на пріоритети сталого розвитку, врахування екологічних наслідків під час прийняття економічних рішень; екологічної відповідальності, який потребує запровадження відповідальності за будь-які порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; запобігання, який передбачає аналіз і прогнозування екологічних ризиків, які ґрунтуються на результатах державної екологічної експертизи, а також проведення державного моніторингу навколишнього природного середовища; інтеграції питань охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів (екологічних цілей) у секторальну політику на тому ж рівні, що й економічні та соціальні цілі.