2. Екологічні функції держави та права.

Екологічна функція держави – це зумовлений соціальною сутністю держави напрям її діяльності у сфері раціонального природокористування, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки та формування екомережі. Втілюється вона через правові та неправові форми реалізації екологічної політики.

Екологічна функція нині визнана однією з основних функцій Української держави. Це, no суті, діяльність держави в особі її компетентних органів по управлінню якістю довкілля. Ця функція обумовлена конституційним положениям про те, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, збереження генофонду українського народу «є обов'язком держави» (ст. 16 Конституції України).

Екологічна функція реалізується шляхом проведения відповідної державної політики на тому чи іншому етапі розвитку держави. Її принципові засади в Україні визначені Основними напрямами державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Ними передбачені пріоритети екологічної політики, її головні етапи і механізми реалізації. До них, зокрема, віднесено: гарантування екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного захисту населения та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; поліпшення екологічного стану басейнів рік України та якості питної води; стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону; будівництво нових та реконструкція діючих потужностей комунальних очисних каналізаційних споруд; запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів і поліпшення їх екологічного стану; формування збалансованої систем й природокористування та адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу економіки, екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, на транспорті; збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, заповідна справа.

За основними напрямами до головних складових механізму реалізації державної екологічної політики належать: відповідна дер­жавна інституційна структура; економічний механізм природокористування та екологічної діяльності; законодавчо-правовий механізм регулювання екологічних відносин; механізм реалізації міжнародних, національних, регіональних, галузевих та місцевих екологічних програм. У результаті реалізації основних напрямів (а вони розраховані накілька десятиліть) передбачається створити збалансовану й ефективно діючу систему управління якістю довкілля.

Принципові засади державної екологічної політики передбачені також Законом України «Прооснови національної безпеки України» (2003). Відповідно до нього пріоритетами національних інтересів України в екологічній сфері є: здійснення комплексу заходів, які гарантують екологічну безпеку ядерних об'єктів і надійний радіаційний захист населения та довкілля, зведення домінімуму впливу наслідків Чорнобильської катастрофи; впровадження у виробництво сучасних,екологічно безпечних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій, підвишення ефективності використання природних ресурсів, розвиток технологій переробки та утилізації відходів; поліпшення екологічного стану річок України, насамперед бассейну річки Дніпро, та якості питної води; запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів та поліпшення їх екологічного стану; стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону; недопущения неконтрольованого ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин, організмів; реалізація заходів щодо зменшення негативного впливу глобальних екологічних проблем на стан екологічної безпеки України, розширення її участі в міжнародному співробітництві з цих питань.

Досягнення мети екологічної політики, а отже, й відповідної функції держави забезпечується здійсненням комплексу державнихзаходів — економічних, соціальних, науково-технічних, санітарно-гігієнічних, освітніх тощо. Особливе місце серед них належить екологічному праву. Воно є основною формою закріплення та реалізації державної екологічної політики. Екологічне право надає цій політиці формальну визначеність і обов'язковість, вдягає її, так би мовити, у «юридичне вбрання».

Визнання екологічної функції як постійної й основної з основних функцій держави є передумовою для формування самостійної галузі екологічного права. Але тільки цим проблема не вичерпується. Екологічне право має складну структуру і механізм дії, пізнання яких пов'язано з вивченням ряду інших елементів цього права.