Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ZUEV_otvety.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.84 Mб
Скачать
  1. Місце міжнародно-правових документів в системі джерел національного екологічного права.

Належність міжнародних договорів до джерел права України, в то­му числі екологічного, випливає з Конституції України. Відповіднодо ст. 9 Основного Закону чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства. Згідно з Законом «Про міжнародні договори України»(2004) під міжнародним договором України розуміють укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права договір, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо) (ст. 1).

Цим же Законом передбачено, що чинні міжнародні договори України, згода наобов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства України. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного права (ст. 19). У цьому випадку Україна виходить з принципу пріоритетності норм міжнародного права перед нормами національного законодавства. Чинні міжнародні договори України реєструються в Міністерстві закордонних справ України, а за його поданням — й у Секретаріаті ООН, відповідно до її Статуту. Ці договори включаються в установленому порядку до Єдиного державного реестру нормативних актів і друкуються в «Зібранні чинних міжнародних договорів України» та інших офіційних друкованих виданнях України. В екологічному законодавстві України частка міжнародно-правових угод є досить вагомою і з кожним роком зростає.  Водночас Україна не є байдужою й до тих міжнародних договорів, які не ратифіковані парламентом. Це зумовлено конституційним визнанням Україною загальновизнаних принципів і норм міжнародного права (ст. 18Конституції України). Отже, відповідні принципи і норми міжнародного права навколишнього середовища також є джерелами екологічного права України.

14.      Загальна характеристика Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та його місце в системі джерел екологічного права. ЗУ — основний законодавчий акт екологічного характеру, яким визначаються правові, економічні і соціальні основи організації охорони навкол. природного середовища в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь. прийнятий ВР України 25.VI 1991.

Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Складається з преамбули та 16 розділів: заг. положення; екол. права та обов'язки громадян; повноваження рад нар. депутатів у галузі охорони навкол. природ, середовища; повноваження органів управління у галузі охорони навкол. природ, середовища; спостереження, прогнозування, облік та інформування у галузі охорони навкол. природ, середовища; екологічна. експертиза; стандартизація і нормування у галузі охорони навкол. природ. середовища; контроль і нагляд у галузі охорони навколишнього природного, середовища; регулювання використання природ, ресурсів; екон. механізм забезпечення охорони навкол. природ, середовища; заходи щодо забезпечення екол. безпеки; природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні; надзв. екол. ситуації; вирішення спорів у галузі охорони навкол. природ, середовища; відповідальність за порушення законодавства про охорону навкол. природ, середовища; міжнар. відносини України в галузі охорони навкол. природ, середовища.

Законом визначені завдання законодавствава про охорону навколишнього природного середовища, осн. принципи охорони навкол. природного середовища, право власності на природні ресурси, об'єкти правової охорони навкол. природного середовища, право громадян на безпечне для їхнього життя і здоров'я природне середовище. Комплексно врегульовано всі ін. осн. групи екол. відносин. Закон є стрижнем галузі екол. права і законодавства.

Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об’єктів, пов’язаних з історико-культурною спадщиною.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]