2. 4 .Життєвий цикл інновацій Потенційні можливості інновації залежать від того, на якій стадії її життєвого циклу конкретне підприємство прийме рішен­ня про її залучення у свою діяльність.

Життєвий цикл інновації — період від зародження ідеї, створен­ня новинки та її практичного використання до моменту зняття з виробництва.

За своїм характером життєвий цикл інновації відпові­дає типовому життєвому циклу товару і проходить етапи розроблення, просування на ринок, зростання, зрілості та занепаду, які характеризуються різним співвідношенням витрат, пов’язаних з розробленням та виведенням новинки на ринок, і доходів від її продажу. Кожен етап життєвого циклу інновації охоплює кілька стадій, які від­різняються за змістом робіт.

Етап розроблення. Включає стадії зародження ідеї, проведення науково-дослідних і дослідно-конструктор­ських робіт для перетворення ідеї на придатний для про­мислового виготовлення продукт, розроблення технології його виробництва.

Етап виведення на ринок. На цьому етапі відбувають­ся налагодження технологічного процесу, випуск пробної партії та її ринкова апробація, формування стратегії та ка­налів збуту. На цьому етапі прибуток відсутній, оскільки витрати перевищують доходи від продажу.

Етап зростання. Період швидкого сприйняття нового товару ринком і швидкого зростання прибутків.

Етап зрілості. Характеризується уповільненням тем­пів збуту внаслідок придбання товару більшістю покупців. Товар перестає бути новинкою. Прибуток стабілізується або зменшується у зв’язку зі зростанням витрат на його за­хист від конкурентів. Цим етапом життєвий цикл іннова­ції фактично завершується.

Етап занепаду. Різке падіння збуту і зниження при­бутків. Товар знімають з виробництва.

(НАМАЛЮЙТЕ КЛАСИЧНИЙ ГРАФІК ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ІННОВАЦІЙНОГО ТОВАРУ)

Криві життєвого циклу можуть набувати різного ви­гляду. Зазвичай життєвий цикл інновації роз­вивається класично. Однак у деяких випадках ін­новація є настільки вдалою, що її життєвий цикл триває досить довго. Має місце бум на продукт або три­вале захоплення. Проте новинка може виявитися невдалою, і споживач, спершу зацікавившись, згодом утрачає до неї інтерес, настає «провал». Може трапитися й так, що раптовий інтерес до новинки, обу­мовлений вдалою рекламою, перетворить її на товар, (ким захопляться усі: товар стає фетишем. Та через пев­ний час мода на нього минає і життєвий цикл завершу­ється.

Достатньо часто на ринку з’являються такі новації, які можуть мати численні модифікації. Базову ідею вдос­коналюють, знаходять краще дизайнерське вирішення то­що. Це сприяє продовженню життєвого циклу інновації, відновленню попиту на неї після кожного вдосконалення чи видозміни. Інтерес до продукту може мати се­зонний характер, тоді крива життєвого циклу набуває гребінчикового вигляду: попит зростає у певний сезон.

Більшість організацій націлені на систематичне онов­лення асортименту продукції та послуг, оновлення та ство­рення нових виробничих систем, а отже, в них постійно ініціюються інноваційні зміни. Життєві цикли інновацій накладаються один на одного, мають ланцюговий харак­тер. На момент, коли продукцію, яка перестала бути новою, знімають з виробництва, уже розроблена і го­това до освоєння нова продукція, тобто інновації А, В, С змінюють одна одну.

Отже, життєвий цикл інновації включає час її перебу­вання у межах фірми інноватора чи кількох фірм, які створюють новацію, та поза її межами, коли інновація ви­користовується іншими. Процес передавання новації, яка пройшла певну ста­дію життєвого циклу, іншому користувачеві має таку по­слідовність: (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ 3 ЕТАПИ):

Класична закономірність поширення інновацій у різ­них галузях економіки характеризується логістичною кривого, яку ще називають 8-подібною, оскільки вона на­гадує літеру 8, зміщену вправо у верхній її частині й улі­во—в нижній. Ця крива моделює процес переходу від од­ного відносно стабільного стану галузі до іншого, процес радикальних змін, який супроводжує інноваційну діяль­ність сукупності підприємств галузі та відображає етапи життєвого циклу інновації: зародження, дифузію і зане­пад. Дифузія відбувається нерівномірно у часі і поділяєть­ся на періоди:

1) інкубаційний період, для якого характерна повільна дифузія; цьому стану властиві дуже малі значення пара­метрів зростання, які могли бути досягнуті стрибкоподібне за одиничного впровадження інновації (стадія зародження, точка А);

2) період прискореної дифузії: вигідність інновації по­мічена іншими суб’єктами підприємництва; відбувається масове залучення інновації у виробництво, що сприяє швидкому і значному зростанню економічних параметрів (обсягу продукції, прибутку тощо) у всіх, хто приєднався до інноваційного процесу;

3) період уповільнення дифузії: зростання відбувається до іншого стабільного на певний період стану з максималь­ними значеннями економічних параметрів (точка В). При цьому існує небезпека включитися у процес поширення ін­новації запізно, коли її життєвий цикл наближається до завершення;

4) період насичення — нове сповільнення поширення інновації після досягнення точки насичення, а потім і ви­тіснення її інноваціями нового покоління.

Подібний стрибок може бути повторений ще раз, якщо технологія знаходить нове застосування в іншій галузі (розви­ток з повторним циклом), чи навіть кілька разів («гребінчикові крива розвитку»), але стадія затухання неодмінно настає.

Завдання для самостійної перевірки знань (тести)

2.1. Інновація – це результат творчої діяльності, що відтворюється у вигляді:

а) економії собівартості; приросту прибутку; приросту фондовіддачі;

б) підвищенні продуктивності праці; зниженні витрат; зростанні заробітної плати;

в) нових машин та верстатів; нових основних фондів; нових знарядь праці;

г) нового продукту; нової технології; нових організаційних форм.

2.2. Ці інновації реалізують значні винаходи і стають основою формування нових поколінь і напрямків розвитку техніки. Вони мають назву:

а) модифікаційні;

б) комплексні;

в) базисні;

г) ринкові.

2.3. Ці інновації орієнтовані на побудову і функціонування нових структур. Вони мають назву:

а) соціальні;

б) комплексні;

в) базисні;

г) ринкові.

2.4. Інновації, що дозволяють реалізувати потреби в продуктах, послугах на нових ринках – це:

а) соціальні;

б) комплексні;

в) базисні;

г) ринкові.

2.5. За роллю у відтворювальному процесі інновації поділяють на:

1. технологічні інновації, націлені на створення і застосування нової технології;

2. управлінські інновації, орієнтовані на зміни в організації і керуванні виробництвом;

3. інновації споживчі та інвестиційні;

4. інновації, які покращують, що звичайно реалізують малі і середні винаходи і переважні на фазах поширення і стабільного розвитку науково-технічного циклу.

2.6. За типом внесених змін інновації виділяють такі:

1. базисні інновації, що реалізують значні винаходи і стають основою формування нових поколінь і напрямків розвитку техніки;

2. інновації, викликані потребами виробництва;

3. інновації інвестиційні;

4. технологічні інновації, націлені на створення і застосування нової технології.

2. 7. Основні властивості інновацій: а) висока вартість інновації; висока ліквідність;

б) патентна чистота; низька собівартість;

в) науково-технічна новизна; комерційна реалізованість;

г) висока якість продукту і конкурентоспроможність.

2.8. Чинники, від яких залежить швидкість розповсюдження інновацій:

а) технічні та споживчі властивості інновації;

б) вартість інновацій;

в) стратегія підприємства;

г) потенційна комерційна реалізованість інновації.

2.9. Визначення інноваційної діяльності:

1) Інноваційна діяльність - це науково-технічна діяльність;

2) Інноваційна діяльність - це спільна діяльність безлічі учасників ринку в єдиному інноваційному процесі з метою створення і реалізації інновації;

3) Інноваційна діяльність - це сукупність наукових досліджень, розробок і послуг, науково-технічна освіта та підготовка кадрів.

4) Інноваційна діяльність - це діяльність, спрямована на використання результатів наукових досліджень для оновлення номенклатури і поліпшення якості продукції (послуг), вдосконалення технології та подальшої реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках.

5) Інноваційна діяльність - це діяльність, що забезпечує виробничу і комерційну реалізацію науково-технічних досягнень.

Варіанти відповіді: а) 1, 2, 4. б) 2, 4, 5. в) 1, 4, 5. г) 2, 3, 4.

2.10. Яка складова не належить до інноваційної діяльності:

а) інноваційна ініціатива;

б) поява нового сегменту ринку;

в) визначення потреб ринку;

г) налагодження виробництва нового продукту для за­доволення ринкових потреб.

2.11. До стимулюючих чинників інноваційної діяльності належать: а) розвиток товарно-грошових відносин;

б) конкуренція на ринку;

в) безробіття;

г) кризові явища в економіці.

2.12. Причини, що стримують інноваційну діяльність:

1) високі витрати і відсутність фінансування;

2) високі кредитні ставки;

3) низька заробітна плата працівників;

4) високий економічний ризик;

5) несприйняття національних підприємств інновацій;

6) відсутність грошей у замовника, відсутність попиту на продукцію ;

7) недостатньо оборотних коштів;

8) відсутність інформації про ринки збуту.

Варіанти відповіді: а) 1,2,4,6,8 ; б) 1,3,5,7; в) 2,4,6,8; г) 2,4,5,7

2.13. Правильне визначення поняття «інноваційний процес»:

а) це процес створення інновацій;

б) це процес перетворення наукового знання в інновацію, тобто послідовний ланцюг подій, у ході яких, інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології або послуги та розповсюджується при практичному використанні;

в) це процес створення необхідних ринків продуктів, технологій або послуг;

г) це процес, спрямованість, темпи, цілі якого залежать від соціально-економічного середовища, в якому він функціонує і розвивається.

2.14. При якому періоді дифузії вигідність інновації по­мічена іншими суб’єктами підприємництва; відбувається масове залучення інновації у виробництво, що сприяє швидкому і значному зростанню економічних параметрів (обсягу продукції, прибутку тощо) у всіх, хто приєднався до інноваційного процесу:

а) інкубаційний період;

б) період прискорення;

в) період уповільнення;

г) період насичення.

2.15. Вивчення умов здійснення інноваційної діяльності підприємства в цілому – це:

а) попередній інноваційний аналіз;

б) оперативний інноваційний аналіз;

в) ретроспективний інноваційний аналіз;

г) горизонтальний інноваційний аналіз.

2.16. У загальному вигляді модель інноваційного процесу можна подати як декілька послідовних етапів:

а) наука – техніка – вироб­ництво;

б) наука – техніка – технологія;

в) наука – вироб­ництво – споживання;

г)організація – технологія – виробництво.

2.17. Результат науково-дослідницьких і дослідно-конс­трукторських робіт (НДДКР), що відображає принципово новий механізм, який може стати основою появи значної частини ін­новацій та інноваційних процесів і суттєво вплинути на розви­ток НТП – це:

а) відкриття;

б) винахід;

в) технічне завдання;

г) «ноу-хау».

2.18. На цьому етапі інноваційного процесу відбувається втілення теоретичних конс­трукцій явищ і процесів у матеріальну оболонку, визначаються технічні характеристики нової продукції, розробляють інженерно-технічну документацію на неї, створюють дослід­ні зразки, розпочинають експериментальне виробництво. Цей етап має назву:

а) наука;

б) техніка;

в) вироб­ництво;

г) споживання.