Тема 2. Сутнісна характеристика інноваційних процесів

План заняття.

2.1. Поняття інновацій та їх значення для науково-технічного розвитку підприємства.

2.2. Етапи, стадії і моделі інноваційного процесу

2.3. Класифікація інновацій

2.4. Життєвий цикл інновацій

Основні поняття теми.

Поняття новини, нововведення, інновації, інноваційного процесу. Сфера інноваційної діяльності. Основні етапи (наука, дослідження, розроблення, виробництво, використання) та стадії (наука – техніка – виробництво) інноваційного процесу. Моделі інноваційного процесу. Взаємозв'язок окремих видів інноваційних процесів.

Практичне значення класифікації інновацій. Виокремлення інновацій за такими ознаками: характер діяльності, технологічні параметри, галузево-функціональний вид діяльності, місце в системі, причини виникнення. Типи інновацій: продуктова, технологічна, сировинна, організаційна, збутова, інфраструктурна. Функції інновацій: базова, поліпшуюча, псевдоінновація.

Циклічна концепція розвитку інновацій. Поняття інноваційного циклу. Фази життєвого циклу інновацій. Інноваційний ланцюг. Зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на життєвий цикл інновацій.

2.1.Поняття інновацій і їхнє значення для науково-технічного розвитку підприємства.

Термін «інновація» запровадив австрійський економіст Йозєф ПІумпетер, який у 1912 р. в праці «Теорія економічного розвитку» вжив словосполучення «нова комбінація», маючи на увазі нову якість засобів ви­робництва, що досягалася шляхом певних поліпшень іс­нуючого обладнання, введення нових засобів виробництва або систем його організації. У наступних працях Шумпе­тер, замість терміна «нова комбінація», застосовував тер­мін «інновація».

(ЧИ МОЖНА ВВАЖАТИ ПОНЯТТЯ «ІННОВАЦІЯ» ТА «НОВОВВЕДЕННЯ» ТОТОЖНИМИ?)

Інновація - це результат творчої діяльності, що одержав втілення у виді нового або удосконаленого продукту, упровадженого на ринку, технології, нових організаційних форм, використовуваних у практичній діяльності, або в новому підході до соціальних послуг. Поняття «інновація» застосовується до всіх нововведень, як у виробничої, так і в організаційній, фінансовій, науково-дослідних, навчальній і інших сферах, до будь-яких удосконалень, що забезпечують економічний ефект або створюють умови для його одержання.

У Законі України «Про інноваційну діяльність» поняття «інновація» - «Це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентноздатні тех­нології, продукція чи послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, ко­мерційного або іншого характеру, що істотно поліпшу­ють структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери».

У зазначеному Законі вказано, що об’єктами іннова­ційної діяльності є (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ):

Інноватор — особа, яка ініціює процес упровадження інновації і бере на себе відповідальність за його реалізацію.

Фірми, які систематично вносять радикальні поліпшу-вальні зміни у свою діяльність, диверсифікують її відпо­відно до нових вимог ринку, використовують інноваційні підходи у взаємодії з партнерами, споживачами тощо, теж є інноваторами.

Інноватор може ініціювати наукові дослідження, роз­робку новинки силами самої фірми, а також придбання в інших фірм інновацій, що довели свою практичну цін­ність, та їх удосконалення.

Ініціювання — (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ)

Суб’єкти інноваційної діяльності — фізичні або юридичні особи, які провадять інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи позичені кошти в ре­алізацію інноваційних проектів.

Інноваційна діяльність підприємства спрямована на створення і залучення із зовнішнього середовища таких ін­новацій, які б сприяли підвищенню його конкурентоспроможності, зміцненню ринкових позицій, забезпечували б перспективу розвитку. Однак можливості підприємств що­до залучення інновацій різні, що зумовлено передусім існу­ючими ресурсними обмеженнями, особливо фінансовими. Тому управління інноваційною діяльністю слід здійснюва­ти, з одного боку, з огляду на потенційні можливості інно­вації у формуванні конкурентних переваг, а з іншого — на інвестиційні можливості підприємств. Для цього необхідне економічне обґрунтування доцільності впровадження кож­ної, навіть на перший погляд безперечно перспективної но­вації. Це дає змогу керівництву приймати позитивне рі­шення щодо залучення тієї з можливих альтернативних но­винок, яка створить для фірми суттєві конкурентні переваги і забезпечить належну економічну віддачу, рівень якої сут­тєво перевищуватиме вкладені у її реалізацію кошти.

2.2. Етапи, стадії і моделі інноваційного процесу.

Інноваційна діяльність та інноваційний процес за сво­їм змістом дещо різняться. (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ, У ЧОМУ РІЗНИЦЯ?)

Інноваційний процес — процес перетворення наукового знання в інновацію, яка задовольняє нові суспільні потреби; послідовний ланцюг дій, що охоплює всі стадії створення новинки та її практич­ного використання.

У загальному вигляді (на макрорівні) модель інноваційного процесу можна подати як кілька послідовних етапів: наука — техніка — вироб­ництво.

І. Наука. На цьому етапі розробляють теоретичні основи певної проблеми. Охоплює стадії фундаментальних і при­кладних досліджень.

1. Фундаментальні дослідження (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ ВИЗНАЧЕННЯ)

Відкриття — науковий результат, що вносить радикальні зміни в існуючі знання, розкриває досі не відомі закономірності, власти­вості та явища матеріального світу, істотно впливає на НТП і роз­виток цивілізації, слугує джерелом винаходів. (НАВЕДІТЬ ПРИКЛАД)

Якщо дослідження мають цілеспрямований, пошуко­вий характер, у процесі яких використовуються ідеї щодоматеріалізації існуючих теоретичних знань, то позитив­них результатів буде більше. Ці дослідження завершують­ся обґрунтуванням та експериментальною перевіркою но­вих методів задоволення суспільних потреб, їх результа­том є винаходи.

Винахід — результат науково-дослідницьких і дослідно-конс­трукторських робіт (НДДКР), що відображає принципово новий механізм, який може стати основою появи значної частини ін­новацій та інноваційних процесів і суттєво вплинути на розви­ток НТП. (НАВЕДІТЬ ПРИКЛАД)

Фундаментальні наукові дослідження здійснюються у спеціалізованих наукових закладах і фінансуються держа­вою та корпораціями. Щодо України, то вона за останнє десятиліття майже втратила накопичений науковий по­тенціал, фінансування фундаментальних досліджень не­достатнє, і тому вони не дають відчутних результатів.

2. Прикладні дослідження. (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ ВИЗНАЧЕННЯ)

ІІ. Техніка. На цьому етапі втілюють теоретичні конс­трукції явищ і процесів у матеріальну оболонку. Охоплює стадії дослідно-конструкторських та проектно-конструк­торських робіт, які спрямовані на розроблення, проекту­вання, виготовлення та випробовування дослідних зразків нової техніки, технології чи нового продукту. Визначають технічні характеристики нової продукції, розробляють інженерно-технічну документацію на неї, створюють дослід­ні зразки, розпочинають експериментальне виробництво. Ці роботи можна здійснювати силами самих організацій (за умови наявності відповідних лабораторій, конструк­торських бюро (КБ), експериментального виробництва) або на їх замовлення у вузах чи спеціалізованих КБ. Фі­нансують ці роботи, як правило, зацікавлені фірми (у тому числі на засадах спільної з іншими фірмами участі).

ІІІ. Виробництво (комерціалізація нововведення). Це етап впровадження у виробництво нового продукту, роз­роблення програми маркетингу і просування новинки на ринок. Інвестиції на цьому етапі теж ризиковані, але їх повністю бере на себе суб’єкт господарювання, акумулюючи для цього кошти у спеціальних фондах і використо­вуючи позичковий капітал (банківські кредити). Цей етап охоплює кілька стадій (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ):

Етап комерціалізації нововведення є завершальним в інноваційному процесі. Однак новий продукт не завжди залишається власністю підприємства, яке його створило. Право на виготовлення нового продукту можуть отримати й інші підприємства, придбавши відповідну ліцензію. Відбувається дифузія нововведення — процес його поширення для використання у нових місцях, сферах чи умовах.

Інваріантність нововведення - здатність нововведення зберігати незмінними якісні та кількісні характеристики, попри перетворення та зміни у зовнішньому се­редовищі, що дає змогу використовувати продукт тривалий час і в різних сферах. (НАВЕСТИ ПРИКЛАД ІНВАРІАНТНОСТІ)

Отже, завершальною ланкою і результатом інновацій­ного процесу є створення певного конкурентоспроможного продукту. Проте конкурентоспроможність залежить від ступеня новизни ідеї, взятої за основу нового продукту чи технології. .Якщо ідея принципово нова, то велика імовір­ність тривалого життя новинки. Вона швидко поширюєть­ся і приносить суттєву комерційну вигоду інноваторам і суспільству загалом. Іншими словами, економічне зрос­тання зумовлене інноваційним розвитком, основою якого є створення наукомістких продуктів.

Однак не всі підприємства мають належну базу для створення наукомістких продуктів. Інноваційна діяльність таких підприємств може ґрунтуватися на вдоскона­ленні та модифікації існуючих товарів, пошуку іншої сфе­ри їх застосування, поширенні їх на інші сегменти рин­ку, наданні їм нових властивостей, тобто здатності кра­ще задовольняти суспільну потребу. Підприємство може скористатися готовими науково-технічними розробка­ми, які мають комерційну привабливість, через придбан­ня ліцензій, застосування франчайзингових) чи лізингових схем. У такій ситуації важливо знати, який вид іннова­ційної діяльності може принести найбільшу користь суб’єкту підприємництва.

Основними етапами інноваційного процесу на підпри­ємстві є: (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ 7 ЕТАПІВ)

Отже, дифузія і вдосконалення новації є складовими інноваційного процесу. Вони дають змогу поширювати но­вацію в усіх галузях. Дифузія технологічних нововведень (технологій) здійснюється шляхом їх трансферу.

Трансфер технологій — передавання суб’єктам, які не є авторами тех­нологічних новацій, права на їх використання через продаж лі­цензій і надання інжинірингових послуг. (НАВЕДІТЬ ПРИКЛАД ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ)

2.3. Классифікація інновацій

Перша класифікація інновацій, яка стала класичною і використовувалася до кінця 60-х років XX ст., належить Й. Шумпетеру. Він виокремив п’ять типів інновацій (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ ТА ОХАРАКТЕРИЗУВАТИ ТИПИ):

На сучасному етапі інновації класифікують за різними ознаками.

за рівнем новизни для ринку:

• нові для галузі у світі;

• нові для галузі в країні;

• нові для даного підприємства (групи підприємств).

за типом внесених змін:

• базисні інновації, що реалізують значні винаходи і стають основою формування нових поколінь і напрямків розвитку техніки (НАВЕСТИ ПРИКЛАД)

• інновації, яуі покращують, що звичайно реалізують дрібні і середні винаходи і переважні на фазах поширення і стабільного розвитку науково-технічного циклу (НАВЕСТИ ПРИКЛАД)

• модифікаційні (псевдоінновації), спрямовані на часткове поліпшення постарілих поколінь техніки і технологій (НАВЕСТИ ПРИКЛАД)

За сферами діяльності: (НАВЕСТИ ПРИКЛАД)

• продуктові інновації, орієнтовані на виробництво і використання нових продуктів

• технологічні інновації, націлені на створення і застосування нової технології;

• соціальні, орієнтовані на побудову і функціонування нових структур;

• комплексні, що подають єдність декількох видів змін;

• ринкові, що дозволяють реалізувати потреби в продуктах, послугах на нових ринках

• управлінські інновації, орієнтовані на зміни в організації і керуванні виробництвом.

за джерелами виникнення: (НАВЕСТИ ПРИКЛАД)

• інновації, викликані розвитком науки і техніки;

• інновації, викликані потребами виробництва;

• інновації, викликані потребами ринку.

за ролію у відтворювальному процесі: (НАВЕСТИ ПРИКЛАД)

• інновації споживчі;

• інновації інвестиційні.

за масштабом: (НАВЕСТИ ПРИКЛАД)

• складні (синтетичні);

• прості.