Тема 10. Державне регулювання інноваційної діяльності

План заняття.

10.1. Необхідність державного регулювання інноваційної діяльності

10.2. Види інноваційної політики

10.3. Основні напрями державної інноваційної політики

Основні поняття теми.

Стандартизація як одна з форм державного регулювання. Сертифікація як одна з форм державного регулювання. Види інноваційної політики: (політика «технологічного поштовху», політика «ринкової орієнтації», політика «соціальної орієнтації», політика «змін економічної структури господарського механізму»). Авторське право, право інтелектуальної власності, патент, ліцензія, роялті, паушальний платіж.

10.1. Необхідність державного регулювання інноваційної діяльності

До початку ринкового реформування Україна мала достатньо високий та розвинений промисловий, науково-технічний та інтелектуальний потенціал. Наша країна відрізняється значним природним, історичним, економічним потенціалом для вирішення проблем науково-технічного розвитку економіки.

Організаційно-економічні та правові основи формування та здійснення науково-технічної політики відображені у (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ)

Сучасна державна науково-технічна політика являє собою (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ)

Ціла низка причин підкреслює необхідність активізації зусиль державних законодавчих та управлінських структур, що будуть спеціалізуватися на розробці науково-технічної стратегії на близьку та віддалену перспективу з урахуванням фактичного соціально-політичного та економічного положення України, реальних можливостей її економічного та наукового потенціалів.

У якості основних причин можна виділити наступні (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ):

Виділяють стратегічні та тактичні аспекти інноваційної політики.

Стратегічною ціллю науково-технічної політики держави є (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ)

Тактичні цілі (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ)

10.2. Види інноваційної політики

В економічній літературі виділяють чотири варіанти інноваційної політики, які у різні періоди та у різних промислово розвинених країнах були пріоритетними наступні види:

Політика «технологічного поштовху» (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ)

Політика ринкової орієнтації (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ)

Політика соціальної орієнтації (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ)

Зміна економічної структури господарчого механізму (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ)

В останній час у розвинутих країнах пряма підтримка інноваційної діяльності все більше замінюється непрямими методами регулювання, при цьому частка державної підтримки у багатьох країнах зростає. Так, держава має приблизно 50% частку у фінансуванні усіх витрат на дослідження та розробки у США, Німеччині, Франції, на субсидії за проектами реконструкції та технічного переоснащення країни перераховуються від чверті до половини необхідних витрат.

Сукупність методів, засобів, інструментів державної науково-технічної політики є досить широким. (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ)

10.3. Основні напрями державної інноваційної політики

Враховуючи особливості вітчизняної економіки, можна виділити наступні напрями державної інноваційної політики (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ):

Завдання для самостійної перевірки знань (тести)

10.1. Діяльність зі встановлення норм, правил і характеристик, що здійснюється з метою забезпечення безпеки продукції, робіт та послуг для оточуючого середовища, життя, здоров`я та майна – це:

1. стандартизація;

2. сертифікація;

3. контроль;

4. ліцензування.

10.2. Діяльність з підтвердження відповідності продукції, послуг та інших об’єктів певним нормам, що здійснюється з метою створення умов для діяльності господарюючих суб’єктів різних форм власності на єдиному товарному ринку країни, а також для участі у міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі – це:

1. стандартизація;

2. сертифікація;

3. контроль;

4. ліцензування.

10.3. Матеріально-речову основу інтелектуальної власності складає інтелектуальний продукт. Форми інтелектуального продукту як результату творчих зусиль його творців – це:

1. наукові відкриття та винаходи;

2. звичайні консалтингові послуги наукового, технічного, економічного, управлінського характеру, включаючи сферу маркетингу;

3. звичайні технології, патенти та інші;

4. авторське право.

10.4. Сукупність норм права, що регулюють правовідносини, які пов’язані зі створенням і використанням певного інтелектуального продукту. Розповсюджується на будь-які творчі результати, незалежно від форми, призначення та переваг інтелектуального продукту. Не розповсюджується на ідеї, методи, процеси, системи, способи, концепції, принципи, відкриття, факти. Йдеться про:

1. авторське право;

2. промислову власність;

3. виробничу власність;

4. наукову власність.

10.5. Авторське право – це право, що:

1. не належить автору;

2. належить автору;

3. належить автору і діє якнайменше 50 років після його смерті;

4. немає правильної відповіді.

10.6. Право власності на винахід (корисну модель) засвідчується:

а) патентом;

б) ліцензією;

в) авторським посвідченням;

г) спеціальним рішенням спеціалістів.

10.7. Передавання права на використання нематеріальних ресурсів власником цього права іншій зацікавленій особі здійснюється у формі:

а) патенту;

б) ліцензії;

в) свідоцтва;

г) авторського посвідчення.

10.8. Надання цього документа – це розповсюджений спосіб відшкодування витрат коштів, часу та людського капіталу приватних організацій та окремих спеціалістів на отримання такого громадського товару як науково-технічні знання. Протягом строку дії цього документа його власник забезпечує економічну експлуатацію об’єкта інтелектуальної власності та доступ до нього інших економічних агентів. Мова йде про:

1. промисловий зразок;

2. патент;

3. ліцензію;

4. товарний знак.

10.9. Нематеріальні активи підприємства оцінюються за їхньою собівартістю, якщо:

1. нематеріальні активи створені самим підприємством і є його власністю;

2. нематеріальні активи купуються в процесі діяльності підприємства;

3. підприємство купує ліцензію на використання ноу-хау;

4. керівництво підприємства вирішило продати які-небудь свої нематеріальні активи.

10.10. Нематеріальні активи — це:

а) реалізація права власності на нематеріальні ресурси підприємства;

б) виключне право використання об’єктів промислової й інтелектуальної власності, інших нематеріальних ресурсів;

в) права на використання об’єктів промислової й інтелектуальної власності;

ґ) складові потенціалу підприємства, спроможні приносити економічну користь протягом тривалого часу, для яких відсутня матеріальна основа одержання прибутку.

10.11. Договір щодо надання прав на комерційне та виробниче використання винаходів, технічних знань, товарних знаків, що передбачає сплату однією особою інший певної винагороди, - це:

1. патент;

2. ліцензійна угода;

3. комерційні відомості;

4. промислові секрети .

10.12. Державна інноваційна політика — це:

1. сукупність форм і методів діяльності держави, спрямованих на створення взаємопов’язаних механізмів інституційного, ресурсного забезпечення підтримки та розвитку інноваційної діяльності, на формування мотиваційних факторів активізації інноваційних процесів;

2. політика, яка пов’язана з вибором пріоритетів у науці та техніці;

3. регулювання інноваційної діяльності на рівні держави;

4. діяльність зі встановлення норм, правил і характеристик, що здійснюється з метою забезпечення безпеки продукції, робіт та послуг для оточуючого середовища, життя, здоров`я та майна.

10.13. Це дозвіл, що видається патентовласником (ліцензіаром) юридичній або фізичній особі (ліцензіату) на комерційне використання винаходу, захищеного патентом, протягом визначеного строку та за певну винагороду. Право власності на нього закріплюється за ліцензіаром. Надання цього документа регулюється відповідною угодою між зацікавленими особами. Мова йде про:

1. промисловий зразок

2. патент

3. ліцензію

4. товарний знак.

10.14. Непрямі методи державної підтримки інноваційної діяльності - це:

1. фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт та інноваційних проектів з бюджетних коштів;

2. податкові пільги (надання податкового кредиту, податкові канікули, пільгове оподаткування, зменшення оподатковуваного прибутку);

3. формування державної інноваційної інфраструктури;

4. підготовка кадрів.

10.15 . Сертифікат продукції — це документ, що:

а) необхідний лише для захисту права власності на продукцію;

б) дозволяє купувати продукцію;

в) свідчить про рівень якості продукції;

г) пред’являється покупцю під час продажу продукту.

10.16. Винахід повинен відповідати таким вимогам:

а) має бути новим, має мати винахідницький рівень, має бути промислово придатним;

б) повинен бути новим, повинен бути частиною рівня техніки; повинен бути представлений пристроєм, повинен бути промислово придатним;

в) повинен мати винахідницький рівень;

г) повинен бути промислово придатним, повинен бути конкурентоспроможним, повинен бути новим.

10.17. Державна інноваційна політика «технологічного поштовху» пов’язана з:

1. використанням ринкового механізму розподілення ресурсів і вибору напрямів розвитку науки та техніки;

2. участю держави у визначенні пріоритетних напрямів розвитку науки та техніки;

3. соціальним регулюванням наслідків науково-технічного прогресу;

4. створенням економічного клімату та інформаційного середовища для інновацій на підприємствах, скорочення прямої участі в науково-дослідних розробках та дослідженнях ринку.

10.18. Державна інноваційна політика ринкової орієнтації пов’язана з:

1. використанням ринкового механізму розподілення ресурсів і вибору напрямів розвитку науки та техніки;

2. участю держави у визначенні пріоритетних напрямів розвитку науки та техніки;

3. соціальним регулюванням наслідків науково-технічного прогресу;

4. прямою участю держави в науково-дослідних розробках та дослідженнях ринку.

10.19. Державна інноваційна політика соціальної орієнтації пов’язана з:

1. використанням ринкового механізму розподілення ресурсів і вибору напрямів розвитку науки та техніки;

2. участю держави у визначенні пріоритетних напрямів розвитку науки та техніки;

3. соціальним регулюванням наслідків науково-технічного прогресу;

4. створенням економічного клімату та інформаційного середовища для інновацій на підприємствах, скороченням прямої участі в науково-дослідних розробках та дослідженнях ринку.

10.20. Тематичні галузі науки і техніки, які мають першочергове значення для досягнення поточних і перспективних цілей соціально-економічного та науково-технічного розвитку, що формуються під впливом національних соціально-економічних і політичних чинників і відрізняються інтенсивними темпами розвитку, більш високою концентрацією ресурсів називаються:

1. фундаментальними дослідженнями;

2. прикладними дослідженнями;

3. пріоритетними напрямами розвитку науки;

4. пріоритетними напрямами розвитку техніки.

10.21. Інструменти (засоби) регулювання інноваційної діяльності – це:

1. укладені центральними або регіональними органами державного регулювання договори із суб’єктами інноваційної діяльності щодо розроблення і виробництва інноваційних продуктів, технологій та послуг;

2. дії, спрямовані на забезпечення інноваторів фінансовою та технічною допомогою, у тому числі створення інноваційної інфраструктури;

3. податкові пільги, пільгове кредитування і субсидування, страхування і гарантування, надання прав на прискорену амортизацію устаткування, розвиток державою патентного права, правничих засад виробництва та споживання якісної продукції;

4. акти нормативно-правового або директивного характеру, які регулюють окремі аспекти інноваційної діяльності.