7.3. Організаційні структури управління інноваційною діяльністю

Ефективність управління інноваційною діяльністю підприємства великою мірою залежить від здатності системи управління у встановлені терміни і в межах виділено­го бюджету організувати процес реалізації інноваційних завдань і проектів. В умовах надзвичайно мінливого зов­нішнього середовища адаптивність організації як системи забезпечує не лише її розвиток, а й функціонування. Здатність організації до адаптації великою мірою залежить від її організаційної структури управління (ОСУ). Вона має забезпечувати такий розподіл функцій між елементами ор­ганізації, який даватиме змогу оперативно здійснювати обмін інформацією, приймати управлінські рішення і реалізовувати їх в оптимальні терміни.

Організаційна структура управління — (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ)

У економічній теорії розрізняють два типи організаційних структур: механістичні та органічні.

Механістичні організаційні структури. (ОХАРАКТЕРИЗУВАТИ)

До цього типу відносять: (ОХАРАКТЕРИЗУВАТИ КОЖЕН ТИП)

• лінійну:

• функціональну:

• лінійно-функціональну:

• дивізійні:

Органічні організаційні структури. (ОХАРАКТЕРИЗУВАТИ)

До них відносять: (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ)

• матричні

• проектні

• мереживні

Поділ організаційних структур на ці типи є умовним. У чистому вигляді вони не існують, оскільки жодна організація сьогодні не може функціонувати трива­лий час без інноваційних змін. Навіть добре налагоджене велике виробництво продуктів, на які існує традиційно високий попит, вимагає систематичного вдосконалення: до цього підштовхує конкуренція. На сучасних підприємствах розроблення і впровадження нововведень стали безпе­рервним керованим процесом, метою якого є інтегрування інноваційних ідей, перетворення їх на перспективні вироб­ничі програми та їх реалізацію.

Сучасна система управління інноваційною діяльністю на великих і середніх підприємствах передбачає створення таких організаційних підрозділів: (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ)

Поєднання елементів органічної та механістичної орга­нізаційних структур забезпечує здатність підприємства, з одного боку, до інноваційних змін, а з іншого — до чіткого налагодження виробничого процесу на етапі стабілізації життєвого циклу інновацій.

Завдання для самостійної перевірки знань (тести)

7.1. Інноваційна стратегія - це:

1. пошук найбільш результативних варіантів введення в дію ресурсів (капіталу, робочої сили) відповідно з головними цілями підприємства і з урахуванням ситуації на ринку, як зараз, так і в майбутньому;

2. розробка обґрунтованих заходів і планів (програм, проектів) досягнення намічених цілей, в яких повинні бути враховані науково-технічний і виробничий потенціали підприємства і його ринково-збутові можливості;

3. визначення цілей інноваційної діяльності, вибір засобів їх досягнення та джерел залучення цих коштів;

4. створення умов для розвитку науково-технічної діяльності підприємств і посередницьких організацій, що сприяють активізації інноваційної діяльності і допомагають установленню зв'язків між науково-дослідною сферою і виробництвом, а також комерціалізацією результатів наукових досліджень.

7.2. Планування — це:

1. процес реалізації намічених цілей

2. процес визначення цілей, що підприємство передбачає досягти за визначений період;

3. процес визначення засобів, шляхів і умов досягнення постав­лених цілей;

4. усі відповіді правильні

7.3. Принципи планування, що являють собою наступ­ність і взаємозв’язок планів різноманітної тривалості, а також вимоги постійного здійснення планових розрахунків відповідно до умов, що змінюються, і відхилень – це:

1. принцип безперервності

2. принцип комплексності

3. принцип гнучкості

4. принцип домінування стратегічних об’єктів

7.4. Управління цілями означає, що:

1. кожен учасник інноваційного процесу має право на самостійне встановлення цілей

2. кожен учасник інноваційного процесу відповідає за координацію цілей між усіма підрозділами

3. кожен учасник інноваційного процесу у разі необхідності може звернутися до управлінця

4. кожен учасник інноваційного процесу має чіткі цілі своєї діяльності

7.5. Існують такі органічні організаційні структури, як:

1. лінійні та дивізіональні;

2. матричні та проектні;

3. дивізіональні та матричні;

4. усі відповіді правильні.

7.6. Функціональна організаційна структура…:

1. передбачає чітку ієрархію структурних ланок, які гарантують виконання окремої функції управління на всіх рівнях

2. сприяє розподілу підприємства на окремі ділянки

3. складається з взаємопідпорядкованих структурних ланок, зв'язок яких з вищими рівнями правління здійснюється безпосередньо через керівника;

4. поєднанням структурування організації за функціями (вертикальне) та проектами (горизонтальне), що забезпечує координацію дій з реалізації кількох інноваційних проектів

7.7. Об’єднання механістичної та органічної організаційних структур на підприємстві сприяє до:

1. інноваційних змін;

2. стабілізації життєвого циклу інновації;

3. більш детального аналізу внутрішнього середовища підприємства;

4. більш швидкому оновленню основного капіталу.

7.8. Планування інновацій буває:

а) продуктово-тематичне;

б) техніко-економічне;

в) календарне;

г) усі відповіді правильні.

7.9. Організаційні структури управління інноваційною діяльністю бувають таких типів:

а) механістичні та органічні;

б) статичні та динамічні;

в) оперативні та стратегічні;

г) лінійні та функціональні.

7.10. Генеральна комплексна програма дій, що визначає пріоритетні для підприємства проблеми, головні цілі і розподіл ресурсів для їхнього досягнення, називається:

а) місією підприємства;

б) стратегією підприємства;

в) стратегічним завданням;

г) цільовою програмою.

7.11. Процес ефективного формального і неформального впли­ву на людей, у зв’язку з реалізацією місії підприємства, називається:

а) регулювання;

б) комунікація;

в) мотивація;

г) організація.

7.12. При розробленні інноваційної стратегії підприємства враховуються:

а) ринкова позиція підприємства;

б) науково-технічна політика підприємства;

в) життєвий цикл продукту;

г) усі відповіді правильні.

7.13. Розроблення інноваційної стратегії підприємства починається з:

а) формулювання загальної мети підприємства;

б) розроблення плану інноваційної діяльності підприємства;

в) вибору джерел фінансування інноваційного проекту;

г) оцінювання ринку збуту.

7.14. З перелічених чинників не перешкоджають проведенню інноваційної діяльності у великих організаціях, такі:

а) узгодженість роботи всіх підрозділів;

б) складність структури ієрархії;

в) стимулювання інноваційних заходів;

г) опір змінам.

7.15. Розроблення інноваційної стратегії підприємства ґрунтується на:

а) аналізі зовнішнього та внутрішнього середовища;

б) фінансовій стійкості підприємства;

в) аналізі конкурентної позиції підприємства;

г) аналізі фінансового стану конкурентів.

7.16. Система стратегічних цілей розвитку підприємства визначається:

а) кон’юнктурою ринку;

б) місією підприємства;

в) поведінкою підприємств-конкурентів;

г) умовами державного регулювання.

7.17. Ця організаційна структура управління сприяє інноваційній діяльності на підприємстві:

а) лінійно-функціональна;

б) матрична;

в) дивізіональна;

г) лінійна.

7.18. Постійний систематичний пошук можливостей для ство­рення нових товарів називається:

а) генеруванням ідей;

б) проектуванням нового товару;

в) економічним обґрунтуванням створення нового товару;

г) плануванням інноваційної діяльності підприємства.

7.19. Генерування ідей при плануванні інноваційної діяльності — це:

а) систематичний пошук можливостей для створення нової продукції;

б) пошук можливостей удосконалення технологічного процесу для підвищення конкурентного рівня підприємства;

в) систематичний пошук можливостей для підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів підприємства;

г) пошук ефективних напрямів інноваційної діяльності підприємства.

7.20. Технології стратегічного планування інноваційних процесів мають послідовність:

1.Вибір стратегії

2. Стратегічний контроль

3.Визначення місії компанії

4.Реалізація стратегії.

5.Стратегічний аналіз.

Варіанти відповідей:

1. 1 – 3 – 2 – 5 – 4;

2. 3 – 5 – 1 – 4 – 2;

3. 3 – 1 – 4 – 5 – 2;

4. 1 – 2 – 5 – 4 – 3.