6. Психолого-педагогічні відмінності у діяльності професіонала з фізичної культури й адаптивної фізичної культури

Вимоги до професійної підготовленості й особистості фахівця завжди обумовлені специфікою професійної діяльності. Нижче представлено деякі психолого-педагогічні відмінності у діяльності професіонала в області фізичної культури (ФК) та адаптивної фізичної культури (АФК).

1. Об’єктом і суб’єктом педагогічної діяльності, у тому числі і вчителя фізичної культури, і тренера, є людина, а предметом діяльності фахівця в області АФК – людина з обмеженими фізичними можливостями.

2. Професійна діяльність у сфері АФК більшою мірою пов’язана з наданням допомоги цій категорії людей у формуванні позитивної самооцінки на основі створення для них ситуації успіху в руховій діяльності.

3. У структурі діяльності педагога АФК особливу роль набуває комунікативний компонент: перевага мовного (вербального) спілкування над невербальним при взаємодії з людьми з порушеннями зору, необхідність володіння мовою жестів при роботі з людьми з порушеннями слуху і т.д., а також компонент гностики (пізнавальний) у зв’язку з обов’язковим контролем змін у стані здоров’я людьми з обмеженими фізичними можливостями.

4. Для діяльності фахівця АФК характерний більш високий ступінь психічної напруженості порівняно з діяльністю професіонала ФК.

5. Підбір і використання педагогом АФК фізичних вправ у процесі навчання техніки рухових дій, прийомів фізичної допомоги і страховки з урахуванням реальних можливостей учасників групи залежно від ступеня вираження дефекту (фізичного, сенсорного, психічного) є складнішим, ніж у ФК, завданням.

6. Професіонал АФК має більше шансів для реалізації індивідуального підходу у зв’язку з, як правило, невеликим кількісним складом групи.

7. Необхідна перевага особистого критерію оцінки («сьогодні краще, ніж учора») над нормативним і порівняльним у діяльності педагога АФК, порівняно з діяльністю педагога ФК.

8. Заохочення зусиль і старань людей з обмеженими фізичними можливостями не меншою, а навіть більшою мірою, ніж їх реальних успіхів, обумовлено тим, що позитивної динаміки протягом тривалого часу може й не бути.

9. Відносини в системі «педагог–лікар» більш значущі для АФК, при цьому медичні знання є професійно важливими для фахівця у цій галузі.

Загальні й особливі психолого-педагогічні риси діяльності фахівця АФК визначають систему професійно важливих знань та умінь, тобто професійну підготовленість. Перші спроби опису моделі фахівця з АФК було зроблено Т. В. Федоровою, проте на сьогоднішній день ця проблема знаходиться у стадії рішення.

Професійно важливі якості особистості – це специфічні здібності професіонала, стійкі характеристики фахівця, які відповідають його основній діяльності. Говорячи про особистість педагога, у тому числі й у сфері АФК, необхідно відзначити, що вчитель частіше за все розглядається як проста арифметична сума тих достоїнств, якими йому слід володіти. Є вони у нього на 100 % – відмінний педагог, на 75 % – хороший, на 50  % – посередній, нижче 50 % – поганий. Зрозуміло, це не так: кожен педагог – це особистість, яка має певний склад характеру, особливий тип і стиль педагогічної діяльності. Кожен педагог повинен визначити, якою людиною він є, щоб знати і сильні, і слабкі свої сторони, і всі особливості свого педагогічного інструментарію, тобто своєї особистості як вчителя і вихователя.

Загальними професійно важливими якостями особистості (незалежно від специфіки праці) є сумлінність та емоційна стабільність, що забезпечує успішність діяльності за будь-якими критеріями, а також інтегральна якість – психологічна стійкість (hardiness). Сумлінність як вияв цілеспрямованості, обов’язковості і наполегливості вважається надійною прогностичною ознакою професіоналізму.

Емоційна стабільність як врівноваженість, схильність до спокою, самоконтролю пов’язана з продуктивністю і задоволеністю роботою. Чим вищий рівень стабільності, тим краща продуктивність і вища задоволеність. Професіонали з низьким рівнем стабільності (тобто високим рівнем нестабільності або нейротизму), як правило, відчувають значно меншу задоволеність об’ємом роботи, стосунками з колегами і зарплатою, а також переживають набагато сильніший емоційний стрес. Підвищена нестабільність і неоптимальний мотиваційний комплекс педагога взаємозв’язані між собою. Емоційна нестабільність може зумовити зниження задоволеності професією у цілому ряді випадків. І навпаки, чим більше діяльність педагога обумовлена мотивами уникнення, осуду, низькою задоволеністю (невдачі, внутрішньоособистий конфлікт і т.п.), тим вищий рівень емоційної нестабільності.

Професійна діяльність, у тому числі і фахівця АФК, пов’язана з професійними стресами. Високий рівень психологічної стійкості визначає інтеграційну особисту якість «харді» (hardiness), тобто сміливий, «міцний горішок», стійкий, що володіє силою протистояння. Ця якість, що включає три компоненти: прийняття на себе безумовних зобов’язань (commitment), контроль (control) і виклик (challenge), – допомагає людині успішно вирішувати стресові ситуації і зберігати при цьому здоров’я.

Контроль, як здатність протистояти невдачам, пов’язаний з інтернальним локус-контролем, тобто будь-яка важка ситуація контрольована, а не є ударом долі, отже, її можна в чомусь перетворити на свою користь. Третій компонент – виклик – передбачає ставлення до будь-якої складної і несприятливої події у професійній і життєвій кар’єрі як до стимулу для розвитку власних можливостей, як можливість проявити себе. Незалежно від специфіки педагогічної діяльності (значить, і у сфері АФК) вплив характеру на стан професіонала зростає при збільшенні складності діяльності: а) на початковому етапі уроку (заняття); б) у молодих фахівців порівняно з більш старшими і досвідченими; в) у ситуації конфлікту.

Таким чином, особистість професіонала певним чином впливає на його діяльність. Разом з цим, існує і зворотний вплив. Позитивний вплив діяльності на особистість пов’язують iз формуванням індивідуального стилю діяльності, а негативний – з професійною дезадаптацією, а конкретно – з професійною деформацією і розвитком синдрому «психічного вигоряння» (burnout).

У роботі з людьми з особливими потребами роль викладача надто велика. Це пов’язано як з обмеженим колом спілкування людини зі стійким дефектом, так і зі значущістю процесів навчання й адаптації у житті інваліда. Уявлення дитини-інваліда великою мірою залежить від особистості викладача: його цінностей, мудрості, чуйності, терпіння, чесності і справедливості, любові до людей і життя; можливості допомогти дитині перемогти трагічну долю, навчити її долати життєві кризи і проблеми; розкрити особистість, реалізувати творчий потенціал. Для цього викладачеві необхідно самому бути неабиякою особистістю, мати достатньо сил, щоб долати життєві проблеми і вести за собою своїх учнів. Викладачеві необхідно багато працювати, перш за все, над собою, своїм характером, своїми фізичними і духовними здібностями, професійними знаннями і загальною культурою.