3. Принципи адаптивної фізичної культури

Принципи АФК – базові теоретичні засади, які відображають сутність і закономірності навчання, виховання, різнобічного розвитку особистості, ставлення суспільства до цього процесу. На сучасному етапі існують три види принципів АФК: соціальні, загальні методичні та спеціальні методичні.

До соціальних принципів належать принцип гуманістичного спрямування, принцип безперервності фізкультурної освіти, принцип соціалізації, принцип інтеграції, принцип пріоритетної ролі мікросоціуму.

Принцип гуманістичного спрямування. Сучасні тенденції гуманізації фізкультурної освіти передбачають зміну орієнтирів державної політики від підготовки здорового та фізично розвиненого населення на підготовку особистості. Інтереси розвитку особистості тепер первинні, а суспільства – вторинні: чим більше розвиненою є особистість, тим вищий інтелектуальний потенціал суспільства. Гуманістичне ставлення суспільства до особистості інваліда перебуває на перехідній стадії, на етапі пошуку рішень. Це стосується освіти, працевлаштування, соціалізації, створення умов рівної особистості, економічної незалежності.

Принцип безперервності фізкультурної освіти. У структурі АФК безперервна фізкультурна освіта означає збереження потреби у руховій активності протягом життя: у родині, в освітніх закладах, у спортивних секціях, реабілітаційно-оздоровчих центрах, виробничих колективах і т.п., що є запорукою безперервної фізкультурної освіти. Біологічною основою безперервної фізкультурної освіти особистості є механізм адаптації.

Принцип соціалізації. Стосовно осіб з обмеженими можливостями, соціалізація – це процес засвоєння соціально-культурного досвіду, підготовка до самостійного життя у суспільстві, активна участь у корисній діяльності.

Принцип інтеграції. Інтеграцію потрібно починати якомога раніше, бажано у дошкільному віці. Інтегруючим началом в адаптивному спорті є чесна боротьба, прояв фізичних і духовних можливостей, взаєморозуміння і взаємоповаги, що об’єднує спортсменів-інвалідів різних видів спорту, віку з різних міст і країн. В адаптивній рекреації інтеграція здорових та інвалідів полягає у створенні атмосфери неформального спілкування, у спільному переживанні цікавих та емоційних видовищ. В адаптивному фізичному вихованні частіше реалізується інтернальна інтеграція всередині однієї нозологічної групи, наприклад на уроці фізичної культури учнів з порушеннями зору. Слабозорі діти супроводжують незрячих, допомагають орієнтуватись у просторі, контролювати рухи.

Принцип пріоритетної ролі мікросоціуму. Дефект за своєю сутністю – явище біологічне, але його результат завжди є соціальним, адже він впливає не лише на долю самої людини, а й на долю її близьких. Родина як перша інстанція соціалізації дитини сприяє або чинить перепони її розвитку. Тому таким важливим є середовище, де виховують дитину. Батьки часто недостатньо проінформовані про позитивний вплив АФК на здоров’я дитини, корекцію порушень, отже, необхідною є просвітницька робота серед населення.

До загальних методичних принципів належать: принцип науковості, принцип свідомості й активності, принцип наочності, принцип доступності, принцип систематичності і послідовності, принцип міцності.

Принцип науковості передбачає знання проблем, теорії, концепцій, основних законів, стратегічних ідей і тенденцій, методології АФК.

Принцип свідомості та активності. Реалізація цього принципу починається з усвідомлення необхідності використовувати засоби АФК.

Принцип наочності. Передбачає комплексне використання всіх органів чуття при сприйманні фізичних вправ та активізацію функцій збереження у процесі їх виконання. Перш за все, він спирається на зорове сприйняття, адже 80 % інформації надходить через зір. Наочність у сліпих і слабозорих забезпечується за допомогою тактильного аналізатора. Наочність у глухих і слабочуючих здійснюється за допомогою зорової, тактильно-вібраційної та кінестетичної чутливості. Провідна роль належить мовленнєвій функції, яку доповнюють уточнювальна міміка, жести, тактильне мовлення.

Принцип доступності передбачає дотримання міри складності для запобігання фізичних, моральних, емоційних перенавантажень.

Принцип систематичності та послідовності спрямований на поступове та систематичне формування мотиваційних переконань необхідності фізичних вправ для здоров’я, упевненості у власних силах, самоствердження. Вимоги систематичності і послідовності зберігаються на кожному занятті, дозволяють контролювати педагогічний процес і керувати ним. Це означає вчасний початок і тривалість вивчення рухових дій, забезпечення прийнятності, координаційної складності і спрямованості навантаження, його величини та динаміки з урахуванням індивідуальних можливостей людей, що займаються фізичною культурою.

Принцип міцності. Означає надійне засвоєння знань, закріплення рухових умінь і збереження набутого рухового досвіду на довгі роки.

До спеціальних методичних принципів належать: принцип діагностування, принцип диференціації та індивідуалізації, принцип корекційно-розвивального спрямування, принцип компенсаторного спрямування.

Принцип діагностування. Для будь-якого виду АФК означає врахування основного дефекту, часу ураження, медичного прогнозу, показань і протипоказань до занять фізичними вправами, а також врахування супутніх захворювань і вторинних відхилень.

Принцип диференціації та індивідуалізації. Диференційований та індивідуальний підхід означає врахування особливостей, притаманних людині. Особливості стосуються віку, статі, статури, рухового досвіду, властивостей характеру, темпераменту, вольових якостей, стану збережених функцій – рухових, сенсорних, психічних, інтелектуальних.

Принцип корекційно-розвивального спрямування педагогічного процесу, висунутий Л. С. Виготським у 30-ті роки минулого століття, і сьогодні є провідним у спеціальній педагогіці. Сутність принципу полягає в тому, що педагогічні впливи мають бути спрямовані не лише на подолання, послаблення фізичних і психічних недоліків людей аномального розвитку, але й на удосконалення їх пізнавальної діяльності, психічних процесів, фізичних здібностей і моральних якостей. Корекційно-розвивальний напрям АФК має широкий діапазон вирішення педагогічних завдань: 1) корекція основних рухів (ходьба, біг та ін.); 2) корекція та розвиток координаційних здібностей; 3) корекція та розвиток фізичної підготовленості; 4) корекція та профілактика соматичних порушень; 5) корекція, профілактика та розвиток психічних і сенсорно-рецептивних здібностей; 6) розвиток пізнавальної діяльності; 7) формування особистості дитини.

Принцип компенсаторного спрямування педагогічних впливів полягає у компенсації нерозвинених, порушених або втрачених функцій шляхом перебудови або використання функцій збереження та формування обхідних способів за допомогою спеціально дібраних фізичних вправ. Наприклад, при порушенні зору компенсація формується під впливом відчуттів збереження: слухових, шкіри, м’язово-суглобових, нюхових, вібраційних, температурних, – які інформують людину про навколишній простір, що дозволяє вирішувати їй складні рухові завдання.

Таким чином, процес адаптивного фізичного виховання, спрямований на всебічний розвиток особистості, повинен спиратися на принципи, викладені вище.