Соціальні ризики

Для успішного виживання люди створюють не тільки техногенні, але й різні соціальні «конструкції» («організми») різної ієрархії. Сюди можна віднести як елементарні соціальні «організми» (колектив, організацію), так і великі (держава, співтовариство держав).

Об'єкти соціуму, як і всякі інші елементи БСТС, народжуються, розвиваються, умирають, тобто теж мають свої цикли «життя». Ми часто не зауважуємо этого, тому що тривалість життя соціальних організмів часто значно більше тривалості людському життя, особливо якщо мова йде про соціальні «конструкції» високої ієрархії. Характеристики об'єктів соціуму, що забезпечують їхнє успішне функціонування, із часом міняються. Саме це й обумовлює одну зі сторін природи соціальних ризиків.

Інша сторона соціальних ризиків обумовлена взаємодіями (взаєминами) різних соціальних структур. Основу взаємин становлять або конкурентна боротьба між соціальними структурами однієї ієрархії (наприклад, боротьба між державами) за створення для себе найкращих умов для виживання або різними інтересами й цілями соціальних інститутів, що є структурними елементами однієї соціальної системи (наприклад, державного, комерційного, некомерційного й побутового секторів у структурі одного держави).

Основу конкурентної боротьби між соціальними організмами однієї ієрархії завжди становить боротьба за ресурси (тут під ресурсом розуміється все, що може йти на забезпечення успішної життєдіяльності даного соціального організму), як би не намагалися завуалювати цей процес релігійними, ідеологічними або іншими причинами. Це обумовлене просто тою цільовою функцією, яку дані соціальні організми покликано виконувати.

Існують різні способи класифікації соціальних інститутів, але для вивчення природи ризиків нам представляється доцільним використання розподілу організованої частини суспільства на три частини (сектору): державний, комерційний і некомерційний (мал. 1.13).

Е лемент БСТС «людей» можна було б назвати четвертим сектором – сектором людей, комунальним, побутовим, або общинним. Це сфера повсякденних людських відносин: родина, коло друзів, товариші по службі й просто люди зі своїми інтересами, потребами й можливостями. По суті цей сектор найголовніший, тому що три інших покликано існувати заради нього, обслуговувати його.

Для державного сектору люди – виборці, для комерційного – покупці, для некомерційного – бенефициарии, тобто ті, хто одержує користь від його діяльності. Держава – це, насамперед, влада, але це й постачальник різних товарів і послуг для суспільства. Їхнє проведення й розподіл здійснюють різні державні й муніципальні організації й установи, контрольовані органами влади. Усі такі організації й органі влади й становлять державний сектор.

Діяльність державних структур оплачується з державних і місцевих бюджетів і фондів.

Суспільні блага розподіляються виходячи з політичних інтересів або відповідно до теорії «середнього» виборця. Пріоритети державної політики визначаються запитами усередненого більшості або тиском впливових груп, тобто співвідношенням політичних сил. Потреби меншостей або тих, чия думка представлена недостатньо, задовольняються не повною мірою.

Таблиця 1.1

Мети й інтереси секторів соціуму

Сектор	Ціль	Інтереси
1. Державний	Влада	Більшості або впливових груп
2. Комерційний	Прибуток	Частки
3. Некомерційний	Задоволення потреб суспільства	Загальні, найбільш нужденних, соціальних меншостей
4. Побутовий	Задоволення особистих потреб	Частки

В усьому світі ринкові відносини – це найголовніший механізм, за допомогою якого громадяни задовольняють свої запити, купуючи для себе те, що необхідно й доступно їм особисто. Проведенням і продажем товарів і послуг займаються підприємці. Для ведення свого бізнесу вони створюють підприємства різних форм власності, які й утворюють комерційний сектор. Ціль підприємництва – прибуток. Це закон відносин у сфері бізнесу, що визначає мети, інтереси й поведінка комерційного сектору.

Але не всі можна придбати на ринку. Іноді людей не може заплатити ринкову ціну, а іноді потрібний йому товар не проводиться, тому що в чинність своїх особливих властивостей він не вбудовується в систему ринкових відносин (не вигідний або менш вигідний підприємцеві, хоча потреба в ньому й існує).

Некомерційний сектор покликано захистити й реалізувати інтереси людей, діючи незалежно від держави й комерційних структур у тій сфері, де два перші сектори не задовольняють повною мірою суспільний попит, тобто спробувати заповнити недовироблення певних товарів і послуг або забезпечити представництво різних соціальних груп, реалізуючи механізми прямої демократії, і змушуючи інші сектори більш ефективно й результативно діяти в інтересах суспільства.

Мети й інтереси, а виходить, і дії різних секторів суспільства не збігаються. Саме розбіжність цих трьох складових і лежить в основі природи соціальних ризиків Аналіз впливу різних варіантів формування соціальних структур показує, що на сьогоднішній день не відома жодна з її форм, яка могла б бути визнана ідеальної, або хоча б задовільної з погляду керування ризиками. Ця область вимагає особливого вивчення й розвитку як наукова, а не як ідеологічна, релігійна або політична проблема.