Тема. Застосування ризик орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей.

План.

1. Вибір загальної моделі об’єктів навколишнього світу для вивчення проблем небезпеки.

2. Визначення небезпеки (ризику) і загальна структурна схема його реалізації.

3. Реалізація природних ризиків.

4. Схеми реалізації людських ризиків.

5. Схеми реалізації соціальних ризиків.

6. Глобальні взаємодії.

Вибір загальної моделі об'єктів навколишнього світу для вивчення проблем небезпеки

У світі все взаємозалежне й взаємообумовлене. Люди, володіючи винятковими властивостями (культурою, технологією) залишаються одними з багатьох живих істот, взаємозалежних і включених у глобальну экосистему Землі. Людська діяльність уплетена в складну мережу причинно-наслідкових і зворотних зв'язків природної тканини.

Суспільство людей живе в кінцевім біофізичнім середовищі, що накладає серйозні обмеження на його діяльність. Винятковість людини як культурної істоти не може скасувати законів біосфери. Саме тому прояв фактору небезпеки так багатолике (екологічні, техногенні, соціальні фактори), а вивчення й керування фактором небезпеки є досить складним завданням.

Нам представляється доцільним для вивчення всього різноманіття небезпек представити (моделювати) об'єкти навколишнього світу у вигляді биосоциотехнических систем (БСТС) (мал. 1.3).

Д ля розв'язку своїх завдань використовували трикомпонентну модель БСТС, що містить природу, суспільство й техносферу. Для розв'язку завдань безпеки більш прийнятна четырехкомпонентная модель (див. мал. 1.3). Биосоциотехническая система являє собою цілісний організм, який функціонує, підкоряючись об'єктивним законам життя (народжується, розвивається, умирає, тобто перетвориться).

У вигляді сукупності БСТС може бути представлена як планета Земля, так і окрема держава, місто, підприємство й ін. Прикладом найпоширенішої БСТС є техноэкополис – місце концентрованого проживання людей (селище, район міста, місто, система міст).

Будь-яка БСТС завжди є частиною іншої високоорганізованої системи й зберігає властивість эмэрджентности з переходом від одного рівня ієрархії до іншого. Аксіома эмерджентности: ціле завжди має особливі властивості, відсутні в його частин.

Будь-яка БСТС характеризується просторово-тимчасовими й кількісними параметрами, властивими тільки її ієрархії.

Незалежно від ієрархії (масштабу) структура таких систем ідентична й містить чотири основні елементи: природу, техносферу, людину й соціум.

Природа – это живі (рослини, тварини, мікроорганізми) і відсталі (повітря, земля, вода) компонента біосфери.

Під техносферою мається на увазі все різноманіття матеріального світу, створеного розумом і руками людину.

Соціум – це соціально організоване суспільство людей, що включає все різноманіття соціальних інститутів і структур, створених (організованих) людиною. Людей розглядається і як біологічний вид, і як особистість, наділена фізичним тілом і духовністю, здатністю до пізнання, розвитку й творчості (люди на побутовому рівні).

Кожний з елементів системи сам є складною системою й може бути розглянутий як самостійний складний «організм» зі своїми структурно-функціональними властивостями.

Основною цільовою функцією БСТС є створення необхідних і достатніх умов для стійкого функціонування системи в цілому.

Функціонування сукупності БСТС відбувається за рахунок глобального обміну матерією й енергією між окремими системами й між елементами систем і їх внутрішнього перетворення для своїх потреб.

У нормі будь-яка биосоциотехническая система повинна функціонувати без шкоди для системи в цілому або її окремих елементів як завгодно довгий час. Таке функціонування називається стійким. Однак увесь наш досвід життя показує, що в БСТС періодично відбуваються відхилення від нормального функціонування, що загрожують або окремим елементам, або системі в цілому.