Саморегуляція емоційного стану

У професійній діяльності педагога важливу роль відіграє вміння управляти своїми емоціями. Емоційна саморегуляція базується на навичках управління стану м'язової системи організму, на активному вольовому включенні розумових процесів в аналіз емоціогенних ситуацій.

Існує велика кількість різноманітних технік і прийомів саморегуляції своєї поведінки, наприклад:

• дихальні техніки, які сприяють заспокоєнню особистості;

• релаксаційні техніки, які знімають напругу;

• медитативні техніки, що знімають емоційну напругу і зупиняють потік думок;

• ці техніки саморегуляції засновані на різних способах зосередження уваги (наприклад, на якому-небудь об'єкті, яке уособлює спокій); аутогенні техніки, що сприяють зняттю емоційної і м'язового напруги, а також покращують психічний стан здоров'я педагогів, підвищують його працездатність і збільшують його педагогічну віддачу;

• будь-який педагог зможе освоїти аутогенне тренування і самостійно застосовувати її на практиці;

• мотиваційно-вольові техніки, що сприяють поліпшенню психологічної стійкості особистості.

Таким чином, володіння способами саморегуляції дозволяє педагогу керувати своїми пізнавальними процесами і емоційно-вольовою сферою особистості, регулювати своє психофізичний стан, вибираючи і оптимальні для себе методики і використовуючи їх для мобілізації своїх можливостей або релаксації.

Використані джерела 1. Саморегуляція, як форма педагогічної діяльності [Текст]. - М .: Наука, 2013. - 31 с. 2. Волкова, О.П. Саморегуляція педагогічної діяльності [Текст] / О.П. Волкова. 2013. - 42 с. 3. Немов Р. Психологія. - URL: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/nemov2/09.php (дата звернення 17.12.2014). Джерело: http://si-sv.com/publ/psikhologicheskaja_samoreguljacija_pedagoga/20-1-0-395

Поради

- Жити під девізом " Уцілому все добре, а все, що діється, то на краще". Бути оптимістом. - Сприймати незадовільні обставини життя як тимчасові й намагатися змінити їх на краще. - Помічати свої досягнення, успіхи й хвалити себе за них, радіти досягнутим цілям. - Не "пережовувати" подумки конфлікти й допущені помилки, що сталися. Усвідомити їхню причину, зробити висновки й знайти вихід. - Якщо виникла проблема або конфлікт, вирішувати їх вчасно та обдумано. - Взяти за правило: довше й частіше спілкуватися з приємними людьми. З тими ж, хто неприємний, м'яко й непомітно обмежувати спілкування. Якщо взаємодія з малоприємною людиною неминуча, переконати себе не реагувати на це емоційно. - Визнавати за будь-якою людиною право на вільний прояв її індивідуальності. Кожен виявляє свою індивідуальність так, як йому зручно, а не так, як це робите ви або як би вам цього хотілося. Необхідно бути гнучкішим в оцінках інших людей, не намагатися переробити партнера, підігнати його під себе. - Розвивати динамічність установок. Людина з більшим набором гнучких установок та достатньою кількістю різних цілей володіє здатністю їх змінювати у випадку невдачі, захищена, від стресів краще, ніж та, яка орієнтована на досягнення єдиного конкретного результату. - Перемкнутися на цікаву діяльність, улюблене заняття — створити нову домінанту. Чим цікавіша справа, тим легше створити конструктивну домінанту. - Згадувати приємні події з власного життя. Уявити, що ця ситуація повторилася і ви перебуваєте в стані радості. Відчуйте її всім єством. - Необхідно пам'ятати, що емоційно збуджена людина неадекватно оцінює ситуацію. У гострій емоціогенній ситуації не слід ухвалювати жодних рішень., Заспокойтеся, добре все обміркуйте. Дотримуйтеся принципу: "Подумаю про це завтра". - Більше вірити в себе, у свої можливості! Вони ж величезні.

Необходимость психологической саморегуляции в педагогической профессии

Профессия педагога требует от него выдержки, эмоционального благополучия, умении создавать благоприятную психологическую обстановку и бороться с негативными следствиями межличностного взаимодействия – конфликтностью, плохим самочувствием, усталостью, что выражается во взаимоотношениях с коллегами, учениками и родителями. Чрезвычайно значимым компонентом работы преподавателей признается саморегуляция – способность, направленная на контроль своего личного психического состояния с целью того, чтобы оптимальным способом находить решение в сложившихся педагогических ситуациях [1].

Саморегуляция – это умения управлять всеми процессами своего организма и самой личностью: эмоциями, мыслями, поведением, поступками и переживаниями. Саморегуляция считается необходимой в следующих ситуациях:

• если перед педагогом предстает трудная, сложноразрешимая для него проблема, возникшая перед ним впервые;

• если у появившейся проблемы нет единого способа решения, или же нет решения в данный отрезок времени, или присутствуют различные варианты ее разрешения, но наиболее благоприятный выбрать довольно таки сложно;

• если у педагога повышенное эмоциональное и физическое состояние, которое может подвести его к выполнению импульсивных действий;

• если педагогу необходимо принять быстрое решение для будущих поступков в рамках полной нехватки времени. если поступки учителя оцениваются, когда на него обращают внимание коллеги, обучающиеся, другие люди, в условиях выявления его авторитета и престижа.