Завдання до теми

1. Заповнити таблицю

Специфіка різних форм організації навчальної діяльності

Форми організації навчальної діяльності	Дидактичні задачі	Можливі методи та засоби	Форми навчання

2. Підготувати мікровикладання семінарського чи практичного заняття з фахової дисципліни.

Контрольні питання

1. Що таке лекція?

2. Охарактеризуйте основні види лекцій.

3. Охарактеризуйте основні види тематичних лекцій.

4. Що таке семінар?

3. Охарактеризуйте види семінарських занять.

4. Назвіть дидактичні задачі проведення практичних, лабораторних занять.

5. Які методи організації самостійної роботи ви знаєте?

Література: [1, 2, 3, 8, 11, 12, 17, 21].

Самостійна робота № 4

Тема. Методика проведення занять різних видів

1. Методика читання лекції.

2. Методика проведення семінару.

3. Методика проведення практично-лабораторних занять.

Завдання для самоперевірки

1. Підготувати розгорнутий конспект лекції з фахової дисципліни.

2. Підготувати розгорнутий конспект семінару або практичного заняття з фахової дисципліни.

У розгорнутому конспекті вказати:

1. навчальний предмет, кількість годин, відведених на його вивчення, кількість годин, відведених на лекційні та практичні заняття; семестр, у якому вивчається навчальна дисципліна (за робочою навчальною програмою);

2. тему заняття (за робочою навчальною програмою);

3. мету заняття;

4. методи та засоби навчання, які будуть використані на занятті;

5. міжпредметний зв’язок;

6. хід заняття, відображаючи структуру, характерну для конкретного виду навчальних занять. На кожному етапі вказувати конкретний прийом роботи та наповнювати його змістом (наприклад, плануючи бесіду, сформулюйте та запишіть питання, які будете задавати студентам, передбачається розв’язання задач – напишіть їх умову та подайте хід розв’язання);

7. висновки.

Література: [1, 2, 3, 8, 11, 12, 17, 21].

Самостійна робота № 5 Тема. Новітні технології в освіті

1. Поняття «технології навчання», їх класифікація й умови впровадження.

2. Інформаційні технології в освіті.

3. Проблемне навчання у вищій школі.

4. Особистісно-орієнтоване навчання.

Завдання для самоперевірки

1. Заповнити таблицю:

Аналіз освітніх технологій

Елементи технології	Інформаційна	Особистісно-орієнтована	Проблемне навчання
Концептуальні принципи
Основні цілі
Особливості організації навчального процесу
Особливості змісту освіти
Домінуючі форми і методи навчання

2. Написати дидактичний нарис про принцип проблемності в навчанні.

3. Розробити 5 проблемних ситуацій на матеріалі фахової дисципліни для використання на одному з практичних занять чи на семінарі.

4. Запропонувати планування навчальної дисципліни у контексті модульно-рейтинґового оцінювання.

Контрольні питання

1. Що таке технологія навчання та технологія освіти?

2. Назвіть специфіку інформаційної технології.

3. З якою метою запроваджують проблемне навчання?

4. Знайдіть спільне та відмінне у поняттях «проблемне питання», « проблема», «проблемна ситуація».

5. Назвіть переваги та недоліки особистісно-орієнтованого навчання.

Література: [ 1, 2, 6, 12, 15, 24, 27].

Самостійна робота № 6

Тема. Розвиток творчого мислення студентів у процесі навчання

1. Характеристика поняття креативності.

2. Критерії творчого мислення. Творчість та інтелект.

3. Методи стимуляції творчої діяльності. Розвиток творчого мислення в процесі навчання та виховання.

Завдання для самоперевірки

1. Що таке креативність?

2. У чому полягає відмінність творчого мислення від інтелекту?

3. Назвіть критерії творчого мислення.

4. Які методи стимуляції творчого мислення вам відомі?

5. Заповнити таблицю

Операції мислення	Ключові слова і фрази
Пізнання	Співвіднесіть, перерахуйте, розкажіть, сформулюйте…………

6. Розв’яжіть ситуацію. «Студенти не люблять ваш предмет. Ігнорують заняття, а якщо приходять, то працюють неактивно або відверто нічого не роблять. На ваші зауваження ніяк не реагують або вибачаються за поведінку». Як Ви сплануєте подальше проведення лекційних, семінарських, практичних занять у цих студентів?

Література: [23, 26, 27].

Самостійна робота № 7

Тема. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів

План

1. Функції та принципи контролю.

2. Види контролю у ВНЗ.

3. Форми контролю у вищій школі.

Завдання для самоперевірки

1. Скласти конспект з кожного питання плану.

2. Розробити 20 різнорівневих тестових завдань для модульного контролю з фахової дисципліни.

3. Визначити переваги портфоліо як способу фіксації навчальних досягнень студента.

Література: [1, 3, 4, 8, 11, 12, 17].

Практичне заняття №5

Тема. Психологічні аспекти навчання

План

1. Загальна характеристика студентського віку.

2. Криза ідентичності та її значення в розвитку особистості студентів.

3. Психологічні основи навчання.

Методологія науки вимагає глибокого знання особистості студента, його індивідуально-психічних особливостей. Аналіз праць психологів дає можливість визначити такі загальні особливості студентського віку:

• провідний вид діяльності – навчально-професійна, спрямована на здобуття професійних знань і вмінь;

• психічні новоутворення – формування професійного й особистісного самовизначення, здатність будувати життєві плани та реалізовувати їх;

• криза ідентичності, що має кілька етапів (розмита ідентичність, мораторій, здобута ідентичність). Для молоді цього віку надзвичайно гостро постає питання професійного самовизначення. На нього впливають життєві цінності особистості. Нерідко професійний вибір є результатом пасивної згоди з бажанням батьків, або романтичного некритичного інтересу до певної професії. Це в подальшому може призвести до глибокого розчарування та незадоволення життям. Тому важливо, щоб вибір професії було зроблено свідомо, на основі всебічного врахування вподобань, здібностей, можливостей, відповідності їх вимогам спеціальності, що обирається.

Важливою умовою ефективності навчання у ВНЗ є діяльнісна, творча основа навчання. Якщо навчання перетворюється на творчість, то це особливо сприятливо впливає на емоційну сферу студента, загострює його пам’ять та увагу, викликає почуття радості та задоволення, сприяє підвищенню інтересу до пізнавальної діяльності. Для успішного ж навчання у ВНЗ важливо, щоб студент не просто вмів учитися самостійно (дехто і цього не може, бо в школі навчався лише під безпосереднім керівництвом учителя), а спрямовував свою творчу пізнавальну активність на життєве самовизначення та професійне самоствердження.

Багато студентів психологічно не готові навчатися в умовах «вузівської свободи», коли відсутня сувора поточна «шкільна» перевірка та контроль, коли студенту надається більше можливостей у виборі змісту та способів навчальної діяльності, форм звітності за її результати. Як наслідок, недостатньо відповідальне ставлення до навчання, переорієнтація на позанавчальні інтереси. Для успішного навчання студента в університеті одних тільки ґрунтовних знань зі шкільної програми недостатньо. Потрібно мати як досить високий рівень загального інтелектуального розвитку (спостережливість і уважність, творча уява, мнемічні здібності, сформованість операцій мислення та висока якість розуму та ін.), так і загальну ерудованість, широкі пізнавальні інтереси тощо. Відсутність зазначених властивостей може компенсувати підвищена мотивація навчально-професійної діяльності, працездатність і посидючість, ретельність й акуратність під час виконання завдань.

Успішність навчання студента залежить також від профілю ВНЗ і специфіки спеціальності. Так, наприклад, для успішного оволодіння гуманітарними спеціальностями важливим є:

• яскраво виражений вербальний тип інтелекту;

• широта пізнавальних інтересів та ерудованість;

• добре володіння мовою, багатий словниковий запас і вміння правильно його застосовувати;

• точне орієнтування в конкретних та абстрактних поняттях, високий рівень словесно-логічного, абстрактного мислення;

• творча та відтворююча уява;

• добре розвинута словесно-логічна пам’ять;

• високий рівень розвитку комунікативних здібностей;

• комунікабельність та екстровертованість;

• уміння працювати з великим обсягом інформації, зокрема висока швидкість читання та вміння опрацьовувати літературу;

• уміння чітко усно та письмово висловлювати свою думку.

Впливає на успішність студента і його «Я-концепція». Результати досліджень засвідчують, що між успішністю й уявленнями індивіда про свої навчальні здібності існує тісний взаємозв’язок (Р. Бернс), який зберігається навіть у тому випадку, коли робиться поправка на показник інтелекту. Низька самооцінка, невпевненість у собі заважають студенту виявити себе в навчально-професійній діяльності. Як наслідок, рівень його успішності є значно нижчим, ніж можна було очікувати відповідно до його потенційних здібностей. Особливості мислення студента є також одним з основних чинників успішності його навчання. Набагато важче долається неуспішність, якщо вона є наслідком недостатнього рівня розвитку мислення. У дослідженні (Крайг Грейс) виявлено, що студенти в розвитку мислення просуваються від початкового дуалізму (істина-неправда) до терпимості щодо множинності суперечливих поглядів (концептуальний релятивізм), а потім до власної думки, самостійного пошуку відповіді на складні запитання та відповідальності за власний вибір цінностей, поглядів і стилю життя.

Догматичний стиль викладання вимагає від студентів засвоєння готових істин, позиція викладача подається як єдино прийнятна, а оцінювання відповідей на семінарському занятті або іспиті визначається мірою їх відповідності конспекту лекцій чи змісту першоджерела. Це негативно позначається як на розвитку самого мислення студентів, так і на мотивації навчальної діяльності. Навчання стає нецікавим, нудним і, зрештою, гальмує пізнавальну активність студентів. Це призводить до ухиляння їх від активної самостійної навчальної роботи, обмеження формальним виконанням своїх навчальних обов’язків, породжує таке поширене негативне явище в студентському середовищі як «шпаргалка».

Натомість, вільне обговорення теоретичних і прикладних проблем науки та практики, порівняння різних підходів щодо їх розв’язання та надання студентам можливість висловлювати свої думки стимулює інформаційно-пізнавальну активність студентів на заняттях, позитивно позначається на мотивації їх навчальної діяльності. Це, зрештою, сприяє підвищенню рівня їх успішності.

Перспективною в цьому зв’язку є комунікативна модель навчання (Ш. Амонашвілі, А. Бєлкін, У. Глассер, С. Рябцева та ін.), яка ґрунтується на особистісно-орієнтованих технологіях і втілює основні ідеї педагогіки співробітництва викладачів і студентів. Знання до того ж не привносяться в готовому вигляді, а народжуються безпосередньо в процесі самого навчання. Характер навчальної діяльності студентів залежить не лише від особливостей комунікативної та методичної технології, а насамперед від ступеня входження студентів у цю діяльність, її відповідності тій дії, яка має бути засвоєна.

Відомий учений-педагог С. Гессен зауважував, що вузівська лекція вироджується, якщо вона зводиться до простого викладу деякої суми відомостей. Суть справжньої університетської лекції полягає саме в пробудженні активного ставлення слухачів до науки, у народженні в них прагнення по-своєму опрацювати використаний на лекції матеріал, щоб самостійно перевірити ті висновки, які зробив професор. Така позиція педагога можлива тільки за умови позитивного ставлення викладача до студента, наявності настанови щодо нього як до здібного, розумного, кмітливого та здатного самостійно опанувати складності науки.

Важливим чинником успішності студента є індивідуальний стиль його навчально-професійної діяльності, що виявляється в стійких способах її здійснення відповідно до індивідуально-психологічних особливостей (темп роботи, період реагування, швидкість запам’ятовування та ін.) і наявних навчальних умінь і навичок. Одночасно важливо надавати студентам право вибору форми навчальної роботи, способу контролю та періоду звітності за її результати, залучати їх до визначення часткових цілей і змісту навчання, окреслювати обсяг навчальних завдань.

Завдання до теми

1. Підготувати розповідь про важливість кризи ідентичності та шляхи її подолання для кураторської години.

2. Запропонувати способи підвищення ефективності сприймання студентами навчальної інформації.

3. Обґрунтувати п'ять способів активізації уваги студентів на лекції.

4. Розробити 10 завдань для розвитку мислення юнаків і дівчат на основі фахового навчального предмета.

Контрольні питання

1. Чим зумовлений психічний розвиток студентів?

2. Охарактеризуйте особливості когнітивної сфери студентів.

3. Що таке криза ідентичності?

4. Назвіть основні новоутворення періоду ранньої юності.

5. Охарактеризуйте провідний вид діяльності в студентському віці.

Література: [1, 3, 4, 8, 11, 12, 17].

Практичне заняття № 6

Тема. Психолого-педагогічні основи викладацької діяльності

Мета: усвідомити зміст та структуру педагогічної діяльності, мати уявлення про педагогічну майстерність та її компоненти, сформувати уміння педагогічного спілкування та реалізовувати педагогічні дії відповідно до поставленої мети заняття.

План

1. Структура педагогічної діяльності.

2. Педагогічна майстерність та її складові.

3. Стилі педагогічного спілкування.

Теми рефератів

1. Викладачі-майстри в історії вищої освіти.

2. Педагогічна творчість як критерій педагогічної майстерності.

3. Методика формування педагогічних здібностей молодих викладачів.

Короткі відомості з теми

Майстерність управління пізнавальною діяльністю на занятті залежить від багатьох чинників. Одним з найважливіших є вміння зробити свій предмет цікавим для студентів, оскільки інтерес, як зазначають учені [13, 16, 22, 29], позитивно впливає на всі психічні процеси та функції. Розвитку пізнавального інтересу сприяє:

1) урізноманітнення навчальної діяльності;

2) визначення актуальності навчального предмета;

3) зв’язок теоретичних знань з практичною діяльністю;

4) запровадження ситуацій ускладнення та проблемних ситуацій;

5) запровадження вибору студентами форм і методів навчальної діяльності;

6) урізноманітнення методів викладання;

7) різноманітність форм і методів контролю;

8) емоційне спілкування викладача зі студентом.

Вагомим чинником успішної роботи зі студентами можна вважати усвідомлення структури педагогічної діяльності, її основних компонентів, педагогічних дій (див. табл. 7.1).

Наскільки оптимально та доцільно викладач може оперувати визначеними прийомами, настільки ймовірно можна говорити про майстерність викладача. Різні автори дають різне тлумачення поняття педагогічної майстерності.

Найбільш ємним і загальним є визначення І. А. Зязюна «… педагогічна майстерність – комплекс якостей особистості, які забезпечують високий рівень самоорганізації професійної діяльності» [13, с.10]. Складовими елементами педмайстерності є професійні знання та методики викладання навчального предмета, педагогічні здібності, педагогічна техніка.

Поняття педагогічних здібностей є найбільш ємним і містить розуміння комунікативних, перцептивних здібностей, динамізм емоційного спілкування, оптимістичне прогнозування та креативність. Виявляється майстерність викладача у педагогічному спілкуванні.

Педагогічне спілкування – специфічна форма спілкування, яка має свої особливості й водночас підпорядкована загальним психологічним закономірностям, властивим спілкуванню як формі взаємодії між людьми. Це сукупність засобів і методів, які забезпечують реалізацію мети та задач виховання і навчання і визначають характер взаємодії педагога та студентів.

Психолог В. А. Кан-Калик визначив такі стилі педагогічного спілкування:

1. Спілкування на основі високих професійних настанов педагога, його ставлення до педагогічної діяльності в цілому.

Структура педагогічної діяльності
Етапи та компоненти		Педагогічні дії	Професійно важливі вміння та якості
Підготовчий етап		1. Формулювання педагогічної мети 2. Діагностика особливостей і рівня научуваності студентів	Професійні знання; психолого-педагогічні та методичні знання; практичне володіння методикою навчально-виховного впливу
І Конструктивна діяльність		1. Вибір змісту навчального матеріалу для заняття 2. Вибір методів навчання 3. Проектування своїх дій і дій студентів
Здійснення педагогічного процесу		1. Встановлення дисципліни, робочої атмосфери на заняттях 2. Стимулювання діяльності студентів	Спостережливість, розуміння психічного стану студентів, настрою колективу в цілому; швидка орієнтація в ситуації, гнучкість поведінки; дохідливий, логічний, послідовний, емоційний виклад
ІІ Організаторська діяльність	3. Організація власної діяльності з викладання навчального матеріалу 4. Організація власної поведінки в реальних умовах 5. Організація діяльності студентів 6. Організація контролю результатів педагогічного впливу і коригування		Культура мовлення, ерудиція; експресивні здібності; змістовна пам’ять, гнучке, творче мислення; витримка, уміння управляти власним настроєм; уміння управляти своїм тілом і голосом; організаторські здібності; уміння забезпечити зворотний зв’язок, щоб отримати інформацію про рівень засвоєння навчального матеріалу
ІІІ Комунікативна діяльність	1. Встановлення адекватних взаємостосунків із студентами 2. Здійснення виховної роботи		Наявність потреби в спілкуванні; педагогічний такт; педагогічна імпровізація, уміння застосовувати різні засоби психологічного впливу; демократичний стиль спілкування й управління
Аналіз результатів	1. Аналіз результатів навчання, виховання 2. Виявлення відхилень результатів від поставленої мети 3. Аналіз причин цих відхилень 4. Проектування заходів щодо усунення цих причин 5. Творчий пошук нових методів навчання, виховання		Критичне оцінювання досягнень і недоліків власної особистості; самоосвіта, вивчення нових методів навчання та виховання; творчий підхід до педагогічної діяльності
ІV Гностична діяльність

2. Спілкування на основі дружніх стосунків. Воно передбачає захопленість спільною справою.

Педагог виконує функцію старшого товариша, наставника, учасника спільної діяльності.

3. Спілкування-дистанція. Такий стиль визначає стосунки «викладач – студенти».

4. Спілкування-залякування – негативна форма спілкування, що викриває педагогічну невідповідність.

5. Спілкування-загравання, характерне для молодих викладачів, які прагнуть популярності. Таке спілкування забезпечує дешевий авторитет [8 , с. 241].

Розповідаючи про стилі спілкування, бажано повно їх охарактеризувати та з’ясувати позитивні та негативні моменти. Доцільно навести власні приклади щодо запровадження їх у процесі навчання та доцільності використання.