Завдання до теми

1. Охарактеризуйте основні складові навчальної програми програми однієї з фахових дисциплін. Співвіднесіть її зміст із вимогами до підготовки фахівця відповідного напряму та кваліфікаційного рівня, визначеними у державному стандарті вищої освіти.

2. Скласти таблицю «Основні етапи в роботі викладача й основні етапи в роботі студента». Указати їхню взаємозалежність і взаємозумовленість.

3. Сформулюйте й обґрунтуйте свої пропозиції щодо вдосконалення змісту підготовки фахівців вашої спеціальності.

4. Проаналізуйте робочу навчальну програму з вашої фахової дисципліни на предмет її відповідності дидактичним законам, принципам і правилам.

Контрольні питання

1. Охарактеризувати предмет дослідження та функції дидактики.

2. Навести конкретні приклади реалізації методологічних засад у практиці навчання у ВНЗ.

3. Що таке зміст освіти, у яких нормативних документах висвітлено зміст української освіти?

4. Як на практиці реалізуються принципи науковості та системності і послідовності змісту освіти та активності та свідомості студентів.

Література: [1, 3, 4, 8, 10, 11, 12, 14, 17, 20, 22].

Самостійна робота № 3 Тема. Мотиви та мотивація навчальної діяльності студентів

План

1. Поняття про спонукальну сферу особистості.

2. Класифікація мотивів навчання. Мотивація навчальної діяльності студентів вищої школи.

3. Вивчення та формування мотивації студентів вищих навчальних закладів.

Завдання для самоперевірки

1. Використовуючи методики вивчення мотивації навчання студентів у ВНЗ Т. І. Ільїної, методику вивчення мотивів навчальної діяльності студентів, модифіковану А. О. Реаном та В. О. Якуніним, методику вивчення ставлення до навчальних предметів Г. М. Казанцевої визначити власні мотиви навчання, їхній вплив на якість та успішність навчальної діяльності.

2. Розробити методику 15самомотивації для студентів.

Література: [6, 18, 25, 27].

Практичне заняття № 3 Тема. Методи викладання у вищій школі

Мета: усвідомити поняття «метод навчання», вивчити класифікаційні підходи й основні групи методів викладання у вищій школі, навчитися оптимально використовувати методи та засоби навчання для організації ефективної взаємодії між викладачем і студентом на занятті.

План

1. Загальне поняття про метод навчання.

2. Класифікація методів навчання у вищій школі.

3. Інноваційні методи викладання у вищій школі.

4. Методи контролю у вищій школі.

4. Роль засобів навчання в організації навчально-пізнавальної діяльності студентів.

Теми рефератів

1. Питання методу навчання в історії педагогічної науки.

2. Роль пошукових методів навчання у розвитку креативності студентів.

3. Принцип оптимізації навчання як основна вимога до організації пізнавальної діяльності у вищих навчальних закладах.

Короткі відомості з теми

Безпосередня практична організація навчання відбувається на основі системи відповідних методів. Поняття «метод» походить з грецької та перекладається як спосіб. Метод навчання – це упорядковані способи взаємодії того, хто навчає, і того, хто навчається, спрямовані на розв’язання навчально-виховних завдань. Структурно метод складається із сукупності прийомів.

Педагогічний прийом – це окремі операції, розумові чи практичні дії викладача, або того, хто навчається, які розкривають спосіб засвоєння навчального матеріалу.

Функціональне значення методів полягає в наступному:

1. виділяють провідні ланки системи взаємодії на різних рівнях: «викладач-студент», «студент – студент», «викладач - група студентів»;

2. виступають як основні способи організації навчально-пізнавальної діяльності;

3. визначають систему прийомів у діяльності викладача;

4. формують систему прийомів навчальної діяльності тих, хто навчається;

5. виступають засобами виховного впливу на окремого студента і на групу.

Функціональний підхід є основою для створення системи методів у вищій школі.

Сучасна дидактика описує та вивчає десятки класифікацій методів навчання: за джерелом знань ( Є. І. Перовський, Є. Я. Голант), за етапами навчання (М. О. Данилов, Б. П. Єсипов), за способом керування навчальною діяльністю (П. І. Підласистий, В. Ф. Паламарчук), за логікою подачі та сприйняття навчальної інформації (С. І. Шаповаленко), за дидактичними цілями (Ю. К. Бабанський), за характером навчально-пізнавальної діяльності тих, хто навчається (І. Я. Лернер, М. М. Скаткін).

Успіх навчання, головним чином, залежить від спрямованості та внутрішньої активності студентів. Тому характер діяльності, міра самостійності, виявлення їх творчих здібностей повинні слугувати важливим критерієм вибору методів. У зв’язку з цим особливого значення набувають інноваційні методи навчання: неімітаційні (проблемного пошуку; частково-пошукові; дослідні, програмованого навчання, дискусії, мозковий штурм); імітаційні (неігрові й ігрові).

Таблиця 3 – Активні методи навчання

Неімітаційні	Імітаційні
	неігрові	ігрові
проблемний виклад	аналіз конкретних ситуацій	розігрування ролей
тематичні дискусії	імітаційні вправи	ділові ігри
мозковий штурм	тренінґ	ігрове проектування
метод проектів	кейс-метод

Для здійснення перевірки, корекції, діагностики знань і вмінь студентів у вищій школі використовують: усний контроль (опитування, виступи на дискусіях, конференціях); письмовий контроль ( самостійні роботи, контрольні роботи, рецензування наукових робіт одногрупників і саморецензування); тестовий контроль; графічний контроль; практичний контроль (виконання різного роду моделей).

У педагогічній літературі подано широкий спектр методів навчання, тому проблематичним є вибір найбільш доцільних методів, що відповідають змісту навчального матеріалу, дидактичній меті, студентській аудиторії, майстерності викладача та 17ін. Отже, актуальним у педагогіці є питання оптимального вибору методів навчання. Проблема оптимальності найповніше розкривається в працях Ю. К. Бабанського.

Поняття оптимізації навчального процесу вимагає такої організації навчального процесу, яка дозволить досягти високих результатів навчання студентів без зниження вимог до їхніх знань. Серед можливих способів її реалізації визначають: доцільне поєднання методів на занятті та застосування пошукових методів; використання нетрадиційних форм організації навчальної діяльності; запровадження новітніх освітніх технологій навчання; створення умов для вільного вибору студентами змісту навчання, завдань різного рівня складності; збільшення обсягу самостійної роботи студентів та 18ін.

Ефективність використання методів навчання залежить від правильно вибраних засобів навчання. Засіб навчання – сукупність предметів, які забезпечують реалізацію навчально-виховного процесу. Виділяють такі засоби: друковані матеріали (монографії, підручники, методичні посібники та 18ін.), різні види наочностей (історичні, географічні карти, технічні креслення, графіки, діаграми, таблиці, деталі машин, механізмів), дидактична техніка (мультимедійні проектори, комп’ютери, магнітофони). Комплексне використання засобів навчання дає змогу інтенсифікувати процес засвоєння студентами стрімко зростаючої інформації та допоможуть сформувати необхідні фахові знання та вміння.