Вібраційний привід для обробки з вібраціями

Для створення високочастотних вібрацій використовується два види приводів:

• електрострикцій ний

• магнітострикційний

Схема приводу для створення вібрацій:

Рисунок 65 – Схема приводу для створення вібрацій

1 - генератор УЗК – коливань; 2 – вібратор; 3 – концентратор; 4 - ріжучий інструмент; 5 - заготовка

В більшості випадків використовуються магнітострикційні вібратори, так як можуть передавати більшу потужність. Концентратор підвищує амплітуду вібрацій на декілька мкм.

Лекція №17 Прогресиві методи обробки Поверхневим пластичним деформуванням (ппд)

Обробка ППД – це фінішна обробка ДМ. Суть якої в тому, що під дією тиску твердого металевого або алмазного інструменту згладжуються виступаючі мікро нерівності за рахунок пластичного деформування, і як результат, шорсткість поверхні зменшується. Деформуючими елементами можуть бути шарики, ролики і інші елементи.

Деформація шариками може мати вигляд:

Рисунок 66 – Схема процесу деформації кулькою

Особливістю обробки ППД являються:

1. зберігається цілісність матеріалу деталі (металу)

2. зменшується шорсткість поверхні

3. зменшення висоти мікронерівностей без насичення поверхні абразивними частинками (при обробці шліфувальним інструментом)

4. поверхневий шар металу забезпечується гарантованими стискуючими напругами, що підвищують зносостійкість поверхні

5. незначний нагрів в зоні обробки виключає відпущення матеріалу

6. обробка ППД підвищує корозійну стійкість матеріалу, тому що радіус мікро нерівностей зменшився

7. є можливість регулювати характеристики мікронерівностей

8. простота конструкції інструменту дозволяє вести обробку ППД як в умовах одиничного і дрібносерійного виробництва, так і масового

При обробці ППД вирішується три основні задачі:

1. калібрування (підвищення точності форми і розмірів заготовки)

2. фінішна обробка з метою зменшення шорсткості поверхні

3. зміцнення поверхні (створення наклепу і стискуючих остаточних напруг)

На практиці ці задачі вирішуються як окремо, так і в комбінації.

Всі фінішні обробки поділяються на дві групи:

1. способи, здійснення яких пов’язане з тертям кочення

2. способи, здійснення яких пов’язане з тертям ковзання (використовуються найчастіше)

До цього способу відноситься процес дорнування:

а ) б) в)

Рисунок 67 – Процес дорнування : а) дорном; б), в) - кульками

Дорни представляють собою суцільний або збірний інструмент, який проштовхується через потередньо оброблений отвір, діаметр якого трохи менше ніж діаметр інструменту. Цей процес здійснюється на пресах. Мета цього процесу – зменшення шорсткості поверхні, підвищення її зносостійкості, а також, підвищення точності. Цей процес являється фінішною операцією. Як правило, перед обробкою поверхонь дернуванням здійснюється процес зенкерування, або чистового розточування. Матеріал дернів – або сталь інструментальна (ШХ15) – шарики, або твердий сплав.