Різання з осьовими коливаннями

При обробці різанням осьовими коливаннями джерело коливань може бути:

• спеціальний пристрій

• система ВПІД

• інструмент

Н айбільш широко використовується процес обробци різанням осьовими коливаннями використовується для токарної обробки і для свердління.

Рисунок 57 – Схема різання з осьовими коливаннями

Для надійного подріблення стружки необхідний зсув фаз на суміжних обертах інструмента або заготовки.

L=1/4, k=1

L=1/2, k=1

L=0, k=1

L=1/2, k=2

Рисунок 58 – Зсув фаз на суміжних обертах інструмента або заготовки

Для надійного подріблення стружки треба щоб послідуючий слід був зсунутий на l. Величина l приймається в межах від 0,08 до 0,92 мм. Величина к – число повних обертів заготовки к дорівнювати від 1 до 5. Сила різання при обробці з вібраціями змінюється від 0 до максимума. Максимальне значення – це подвійне значення зусилля. Середнє значення 60-70 % від різання без вібрацій. Стійкість ріжучого інструменту в результаті ефективної дії ЗОР може підвищуватись на 15-20 %. Для здійснення процесу різання з вібраціями використовують вібратори різних типів:

• механічні

• пневматичні

• гідравлічні

• механо – гідравлічні

Схема ексцентричного вібратора може мати такий вигляд:

Рисунок 59 – Схема ексцентричного вібратора

На супорті токарного верстата встановлено електродвигун з ексцентрипристосуванням , яке з’єднується з різцем. Різець отримує осьові коливання і переміщується з подачею S. Недолік пристроїв – не мають частоти і амплітуди коливань. Найбільш часто використовують Мелано – гідравлічні вібратори, які виконують надійну роботу і можна регулювати режими обробки.

Лекція №16 Вібросвердління глибоких отворів

Специфікою глибокого свердління являються труднощі зв’язані з подрібленням стружки, подачею ЗОР в зону обробки, а також труднощі пов’язані з осьовою жорсткістю свердління.

Вібросвердління здійснюється в дві схеми:

• свердло обертається, заготовка одержує вібрацію

• свердло одержує осьові переміщення і вібрацію, а заготовка має обертальний Рух

Рисунок 60 – Схема вібросвердління глибоких отворів:

1 – віброголовка; 2 – кулачок; 3 – кондукторна втулка; 4 – заготовка; 5 – свердло; 6 – гітара змінних коліс; 7 - редуктор

Недолік першої схеми – відтиснення свердла від осі свердління, а другої – розбивка отворів. Свердління отворів діаметром до 3 мм, здійснюється на свердлильних верстатах, а свердління по другій схемі здійснюється на токарних і розточувальних верстатах. Для зменшення розбивки отворів використовуються кондукторні втулки. При вібросвердлінні шорсткість поверхні порівняно зі звичайним свердінням становить: при обробці двокромочними свердлами 1,25-2,5 мкм, при обробці однокромочними свердлами 1,63-1,25 мкм. Точність обробки для однокромочних свердл - 7 квалітет, для двокромочних свердл 8 квалітет.

Максимальне значення мікро нерівностей може бути визначене:

,

К_м- коефіцієнт, який залежить від режимів та матеріалу, що піддається обробці;

К_і- коефіцієнт, який залежить конструкції свердла;

К _е- коефіцієнт, який враховує чистоту обробки

Рисунок 61 – Свердління глибоких отворів

Однокромочні свердла більш ефективно подають ЗОР в зону обробки. Матеріалом свердл являється твердий сплав ВК8, який показав найбільшу стійкість. Обладнання для вібросвердління може бути спеціальним і універсальним на базі токарних верстатів. Верстати в основному працюють по схемі горизонтального свердління, ЗОР подається під тиском 8-10 атм.