МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

кафедра акушерства, гінекології та репродуктивної медицини ФПО

Методичні вказівки

проведення практичного заняття на тему

«Нейроендокринні синдроми в гінекології»

на V курсі медичного факультету за спеціальністю 7.110101 «Лікувальна справа»; 7.110104 «Педіатрія»

(Для студентів)

Склали: доктор наук Авраменко Н.В.

д.мед.н., доцент Барковський Д.Є.

ЗАТВЕРДЖЕНО

на засіданні

Циклової методичної комісії з хірургії ЗДМУ

Протокол №1 від 31.08.2015 р.

Запоріжжя – 2015

І. Актуальність теми

Своєчасна діагностика, лікування та профілактика ендокринних порушень в організмі жінки мають вирішальне значення в профілактиці розвитку тяжких екстрагенітальних захворювань: ожиріння, цукрового діабету, артеріальної гіпертензії та інших. Внаслідок прогресування цих захворювань виникають ускладнення з боку серцево-судинної системи у вигляді інфарктів та інсультів, що призводить до підвищення інвалідності та смертності жінок молодого та середнього віку. Частота ендокринних порушень за останні 2-3 десятиліття збільшується та не має тенденції до зменшення, що пов’язано з впливом навколишнього середовища, вмістом патологічних чинників в їжі, впливом патологічного перебігу вагітності.

В гінекологічній практиці нейроендокринним розладам приділяють особливу увагу, тому що на тлі цих порушень виникають зміни статевого розвитку, порушення менструальної функції з розвитком естрогензалежних станів, які є передумовою виникнення онкологічних захворювань жіночих статевих органів. Діагностика та лікування гінекологічних хворих с нейроендокринною патологією досить складна та залежить від особливостей дії різноманітних етіологічних чинників, локалізації процесу, клінічних проявів синдромів, що знаходить своє відображення в зміні функції вегетативної, судинної, ендокринної систем, обміну речовин, порушеннях трофіки, а також змінах психіки пацієнтки.

Кардинальними симптомами нейроендокринних синдромів у жінок є порушення менструальної, репродуктивної та сексуальної функцій. Патологія менструальної функції проявляється відсутністю менструацій, порушеннями ритму та тривалості менструацій, змінами кількості втраченої крові, або наявністю болю під час менструації (альгодисменорея).

Порушення функції яєчників проявляються у вигляді гіперфункції, гіпофункції різного ступеня важкості та дисфункціональних кровотечах по типу гіпо- та гіперестрогенії, гіпо- та гіпергестагенії, гіперандрогенії.

Кожна форма патології менструального циклу може бути проявом як функціональних, так і органічних уражень окремих органів та систем: кори головного мозку, гіпоталамусу, гіпофізу, яєчників, матки, щитоподібної залози, надниркових залоз, а також ураженням внутрішніх органів (серця, печінки, органів кровотворення, ін.).

На основі етіології та патогенезу (насамперед первинності ураження), порушення менструальної та інших специфічних функцій жіночого організму ділять на центральні та периферійні форми, також виділяють стани, при яких зміни менструальної та репродуктивної функцій вторинні (насамперед ураження функції інших залоз внутрішньої секреції).

Центральні форми ураження зустрічаються при функціональних порушеннях гіпоталамусу або при органічних ураженнях гіпоталамо-гіпофізарної системи внаслідок вроджених вад розвитку, наявності пухлини, травми, запального процесу. Ці захворювання мають складну клінічну картину з вираженими нейроендокринними, вегетативно-судинними, трофічними розладами. Важливо розуміти, що порушення менструальної функції виникають через 1-2 року від початку захворювання, тобто є вторинними.

Периферійні форми патології менструальної функції залежать від відсутності, недостатності або порушення ритмічності у секреції статевих гормонів при ураженні яєчників, або відсутності фізіологічної реакції ендометрію внаслідок його ураження.

В залежності від причини виділяють яєчникові та маткові форми захворювання. Важливо зазначити, що клінічні прояви яєчникової форми залежать від віку, в якому виникло ураження.

Якщо ураження яєчників виникло в більш ранньому віці, то сильніше прояви змін функції нервової, ендокринної, вегетативно-судинної систем, а також ступінь тяжкості соматичних, обмінних та трофічних порушень. Характерним є початок захворювання с порушення менструального циклу у вигляді аменореї, гіпоменструального синдрому або дисфункціональних кровотеч, а потім з’являються ознаки порушення гіпоталамо-гіпофізарної системи у вигляді вторинного її ураження.

Якщо ураження яєчників виникло в репродуктивному віці після завершення статевого дозрівання, то помірні вегетативно-судинні порушення та ожиріння з’являються після тривалого перебігу захворювання (зазвичай через 1-3 роки), а загальний стан залишається задовільним.

Маткові форми порушення менструального циклу пов’язані з вадами розвитку матки або з деструктивними змінами ендометрію внаслідок запальних та травматичних уражень.

Функціональні захворювання яєчників діагностують після виключення вищезгаданих уражень. Функціональні стани яєчників залежать від недостатності або порушення ритмічності нейрогуморальної регуляції та продукції статевих гормонів. Внаслідок цих порушень на заключному етапі виникають морфологічні зміни в яєчниках та матці.

Необхідно підкреслити важливість ефективного застосування методик обстеження хворих з порушеннями нейроендокринної регуляції та правильної оцінки отриманих результатів обстеження, що в сукупності вирішують ефективність лікування, в тому числі і гормонального. Для лікаря загальної практики необхідно засвоїти тактику обстеження цього контингенту хворих, особливості сучасних методів діагностики та лікування найбільш поширених нейроендокринних захворювань, клінічними синдромами яких є порушення менструальної та репродуктивної функцій.

ІІ. Навчальні цілі заняття

Знати:

1. визначення термінів «нейроендокринний синдром», «гіпоталамо-гіпофізарна система», «дисфункція яєчників» «вірильний синдром», «адреногенітальний синдром», «синдром полікістозних яєчників», «передменструальний синдром», «клімактеричний синдром», «посткастраційний синдром», «синдром Шіхана (післяпологовий гіпопітуїтаризм»;

2. анатомічну будову яєчників та матки, ендокринних органів, які мають регуляторний вплив на менструальну та репродуктивну функції жінки, а також визначити анатомо-функціональні взаємовідносини, які становлять поняття «гіпоталамо-гіпофізарно-яєчниково-маткова система»;

3. особливості формування гіпоталамо-гіпофізарно-яєчниково-маткової системи у різному віці жінки, особливо в пубертаті;

4. основні етіологічні чинники, що сприяють розвитку нейроендокринних синдромів;

5. класифікацію нейроендокринних синдромів;

6. патогенетичні механізми формування основних нейроендокринних синдромів;

7. клінічно-лабораторні діагностичні ознаки та результати інструментальних методів обстеження, які застосовуються для диференціальніої діагностики нейроендокринних синдромів;

8. клінічні прояви нейроендокринних синдромів та особливості розвитку їх ускладнень;

9. основні схеми лікування при наявності нейроендокринних порушень та розладу менструальної функції у жінок різних вікових груп;

10. особливості репродуктивної функції, клінічного перебігу вагітності, пологів та післяпологового періоду у жінок з найбільш поширеними видами нейроендокринних синдромів;

11. шляхи профілактики розвитку нейроендокринних синдромів;

12. реабілітаційні заходи, щодо жінок, які перенесли ускладнення нейроендокринних синдромів.

Оволодіти навичками:

1. збору загального та спеціального анамнезу у пацієнток з нейроендокринними синдромами;

2. визначення факторів ризику розвитку нейроендокринних синдромів;

3. клінічного (фізикального) обстеження гінекологічних хворих на нейроендокринні синдроми;

4. лабораторних методів дослідження стану гіпоталамо-гіпофізарно-яєчниково-маткової системи у пацієнток з нейроендокринними синдромами;

5. інструментальних методів дослідження стану гіпоталамо-гіпофізарно-яєчниково-маткової системи у пацієнток з нейроендокринними синдромами;

Оволодіти технікою:

1. гінекологічного обстеження пацієнток з нейроендокринними синдромами;

2. визначення часу виникнення овуляції та технікою проведення необхідних для цього функціональних проб;

3. діагностики ступеню гірсутизму за допомогою фізикальних методів обстеження;

4. діагностики типу ожиріння та визначення індексу маси тіла за допомогою фізикальних методів обстеження;

5. діагностики гіперандрогенії за допомогою фізикальних методів обстеження.

Оволодіти вміннями:

1. диференційної діагностики порушень менструальної функції у пацієнток з нейроендокринними синдромами;

2. диференційної діагностики порушень функції гіпоталамо-гіпофізарно-яєчниково-маткової системи у пацієнток з нейроендокринними синдромами;

3. диспансерного нагляду пацієнток з нейроендокринними синдромами;

4. щодо методів контрацепції та планування сім’ї у пацієнток з нейроендокринними синдромами.

5. щодо надання первинної медичної допомоги при невідкладних станах, які пов’язані з ускладненнями нейроендокринних синдромів.

Розвивати творчі здібності:

1. щодо формування серед жінок різного віку та гінекологічних хворих груп ризику по виникненню нейроендокринних синдромів;

2. щодо покращення диспансерного нагляду пацієнток з нейроендокринними синдромами

3. щодо реабілітаційних заходів у пацієнток з нейроендокринними синдромами.

ІІІ. Цілі розвитку особистості

1. Виховувати у студентів усвідомлення важливості проблеми порушень функції гіпоталамо-гіпофізарно-яєчниково-маткової системи з розвитком у пацієнток нейроендокринних синдромів.

2. Зацікавити студентів в детальному вивчені матеріалу з цієї проблематики з урахуванням важливих наслідків для жінки ускладнень нейроендокринних синдромів.

3. Поглибити розуміння деонтолоґії та лікарської етики по відношенню до жінок, які мають порушення нейроендокринної регуляції гіпоталамо-гіпофізарно-яєчниково-маткової системи з розвитком гірсутного синдрому та зовнішніх проявів гіперандрогенії, зміною морфотипу, виникненням метаболічного синдрому.

4. Розвинути у студентів почуття професійної відповідальності за власні дії та долю пацієнтки, яка має означену гінекологічну патологію.

5. Оволодіти вмінням встановлювати психолоґічний контакт з жінкою, у якої внаслідок розвитку нейроендокринного синдрому виникли ускладнення репродуктивної функції, в тому числі з перинатальними втратами.

6. З метою укріплення самосвідомості акцентувати увагу студентів на ролі вітчизняних вчених щодо вивчення проблеми нейроендокринних синдромів в гінекологічній практиці.