- •Тема 1. Правові основи фінансової діяльності Української держави та органів місцевого самоврядування (8 год)
- •Система та основи правового статусу фінансово-контрольних органів в Україні.
- •Правовий статус та контрольно-фінансові повноваження Рахункової палати.
- •Правовий статус та контрольні повноваження органів Державної аудиторської служби України.
- •Порядок здійснення внутрішнього контролю в системі органів виконавчої влади (відомчого фінансового контролю) в Україні.
- •Внутрішньо-господарський фінансовий контроль.
- •Правове регулювання аудиторської діяльності в Україні.
- •Муніципальний фінансовий контроль.
- •Громадський фінансовий контроль.
- •Розкрийте зміст завдань та повноважень Рахункової палати України?
- •Вкажіть хто в Україні відноситься до підконтрольних об’єктів Рахункової палати та за яких умов?
- •Які заходи державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) здійснює Рахункова палата ? Яка між ними різниця ?
- •Які завдання у сфері здійснення державного фінансового контролю стоять перед Державною аудиторською службою України? Які функції здійснюють органи Державною аудиторською службою України?
- •Назвіть повноваження органів Державної аудиторської служби України по здійсненню фінансового контролю.
- •Які основні методи фінансового контролю у своїй діяльності застосовує Державна аудиторська служба України і в чому їхня відмінність.
- •Проведіть порівняння сфер контрольної діяльності Рахункової палати та Державної аудиторської служби України за діючим законодавством України.
- •Які проблеми правового статусу Державної аудиторської служби України як центрального органу виконачої влади зумовлені останніми реформами?
- •Що таке внутрішній аудит центрального органу виконавчої влади?
- •Що таке підрозділ внутрішнього аудиту центрального органу виконавчої влади?
- •Щодо яких суб’єктів здійснює контрольні повноваження підрозділ внутрішнього аудиту центрального органу виконавчої влади?
- •Що є предметом контролю підрозділу внутрішнього аудиту центрального органу виконавчої влади?
- •Як оформляється рішення про проведення контрольних заходів підрозділом внутрішнього аудиту центрального органу виконавчої влади? Які cуб’єкти повідомляються про його прийняття?
- •Які види внутрішнього аудиту здійснюються та яка між ними різниця?
- •Що слід розуміти під внутрішньогосподарським (внутрішнім) фінансовим контролем, які суб’єкти, його здійснюють?
- •Що таке бухгалтерський облік і яке його значення для проведення фінансового контролю? Які права і обов’язки головного бухгалтера по здійсненню фінансового контролю?
- •Що таке аудит як вид незалежного фінансового контролю?
- •Які документи надають право займатися аудиторською діяльністю?
- •Як співвідносяться поняття «аудит» і «державний фінансовий аудит»?
- •Назвіть види аудиту за різними класифікаційними ознаками?
- •Які документи оформляються за результатами проведення аудиторських перевірок? Яке їхнє значення для підконтрольних суб’єктів та контролюючих органів?
- •Охарактеризуйте громадський фінансовий контроль та стан його розвитку в Україні?
Громадський фінансовий контроль.
Громадський фінансовий контроль – це діяльність громадських органів, яка полягає у перевірці обґрунтованості процесів формування і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою збереження планових пропорцій у розширеному соціалістичному виробництві.
Суб'єкти громадського контролю - всеукраїнські громадські об'єднання, їх структурні підрозділи, метою діяльності яких є організація громадського контролю.
Громадянський фінансовий контроль необхідний для реалізації громадянами України своїх конституційних прав і свобод у здійсненні громадського контролю за діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, їх посадових осіб, суб'єктів господарювання незалежно від організаційно-правових форм та форм власності.
Громадський контроль в загальному плані здійснює перевірку фінансової діяльності чинному фінансовому законодавству . Він здійснюється з боку суспільства, яке об’єднується в різноманітні громадські організації, оскільки створення і використання фондів коштів , які є фінансовими ресурсами, здійснюється під впливом різних , як об’єктивних так і суб’єктивних факторів.
Громадський фінансовий контроль виконують групи, окремі особи на основі добровільності і безоплатності.
Об'єднання громадян — це добровільне громадське формування людей, створене на основі спільності інтересів для реалізації своїх прав і свобод.
До громадських об'єднань можна віднести політичні партії, соціально-економічні і соціально-культурні об'єднання, масові громадянські рухи, асоціації, релігійні організації тощо. Основними з них є політична партія і громадська організація.
Політична партія — добровільне об'єднання людей, що виражають волю певних соціальних груп, які прагнуть домогтися або утримати державнувладу, впливають на політику держави відповідно до програми і статуту своєї діяльності.
Громадська організація — добровільне об'єднання людей, створене ними для досягнення особистих і громадянських цілей, що діє на засадах самоорганізації, самоврядування, самооплати (спілки, товариства, групи, об'єднання, не засновані урядом або міждержавною угодою).
Основними правами громадян у сфері фінансових відносин є право на ознайомлення з процесом складання і формування бюджету, кожен громадянин має право на кредитну підтримку та право на державне страхування. При тому, кожен суб’єкт господарювання зобов’язаний сплачувати податки та збори до бюджету та державних цільових фондів, а також дотримуватися норм фінансового законодавства.
Суспільство має активно залучатися до здійснення громадянського контролю.
Громадянський фінансовий контроль необхідний для реалізації громадянами України своїх конституційних прав і свобод у здійсненні громадського контролю за діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, їх посадових осіб, суб'єктів господарювання незалежно від організаційно-правових форм та форм власності. В Україні вжито низку заходів щодо забезпечення гласності в діяльності органів виконавчої влади. Так, відповідно до Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 р. No 976, спрощено доступ громадськості до інформації про проведені громадські експертизи та відповідні заходи органів виконавчої влади з метою врахування експертних пропозицій шляхом розміщення їх в єдиному інформаційному пункті - на урядовому веб-сайті "Громадянське суспільство і влада". Таким чином, створено правові умови для здійснення однієї з форм громадського фінансового контролю - громадської експертизи. Метою проведення громадської експертизи є надання власної оцінки певного явища, процесу, проблеми. Громадський контроль - це організаційно оформлена діяльність громадян України з контролю за відповідністю діяльності об'єктів громадського контролю нормам Конституції України, законів України, інших актів законодавства та за дотриманням ними державної дисципліни.
Об'єктами громадського контролю є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, їх посадові особи, суб'єкти господарювання незалежно від організаційно-правових форм та форм власності.
Правовою базою діяльності громадського контролю є Конституція України та інші акти законодавства, прийняті відповідно до нього.
Основними принципами громадського контролю є:
1) визнання пріоритету прав і свобод людини та громадянина;
2) соціальна справедливість і гуманізм;
3) законність;
4) гласність діяльності громадського контролю;
5) взаємна відповідальність держави, її органів і громадянина.
Основними завданнями громадського контролю є:
1) організація розгляду заяв, звернень, пропозицій громадян, зацікавлених в наданні їм допомоги органами громадського контролю;
2) сприяння недопущенню або усуненню раніше допущених порушень Конституції України, законів України, інших актів законодавства, державної дисципліни об'єктами громадського контролю;
3) визначення суспільної оцінки порушень або безпеки, обумовлених здійснюваною чи запланованою діяльністю об'єктів громадського контролю;
4) активна участь у підвищенні правової освіти населення;
5) розвиток у громадян почуття відповідальності за стан всього суспільства.
Суб'єкти громадського контролю беруть участь у визначенні основних критеріїв життєвого рівня, прожиткового мінімуму, а також мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, соціальних виплат, політики ціноутворення, розробці соціальних програм, спрямованих на створення умов, які забезпечують гідне життя та вільний розвиток людини, її соціальний захист.
Суб'єкти громадського контролю набувають право власності на кошти та інше майно, передане їм засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвувань та на інших підставах, не заборонених законами України.
Суб'єкти громадського контролю у встановленому законодавством порядку ведуть оперативний та бухгалтерський облік, подають звітність до податкових органів.
Фінансування витрат на проведення поточного контролю здійснюється за рахунок коштів суб'єкта громадського контролю.
Ефективнiсть громадського фінансового контролю залежить вiд правильної його органiзацiй та розподілу ролей, компетенції суб’єктів фінансового права. Він є логічним продовженням i завершенням державного управлiння фінансами.
Громадський фінансовий контроль здійснюється уповноваженими на те органами. Органами фінансового контролю є органи, що спеціально створюються для здійснення контрольних функцій.
Органи громадського фінансового контролю здійснюють контроль за виконанням державних завдань, контроль за економічним використанням матеріальних і фінансових ресурсів, контроль за зберіганням державної власності та веде боротьбу з безгосподарністю, марнотратством і надмірностями.
Значення громадського фінансового контролю полягає в тому , що при його здійсненні перевіряється дотримання встановленого правопорядку в процесі фінансової діяльності органами державної влади та місцевого самоврядування.
Громадський фінансовий контроль слугує важливим способом забезпечення законності та доцільності здійснюваної фінансової діяльності.
Отже, громадський фінансовий контроль – це діяльність громадських органів, яка полягає у перевірці обґрунтованості процесів формування і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою збереження планових пропорцій у розширеному соціалістичному виробництві.
Контрольні запитання:
Чому у світовій практиці прийнято називати Рахункові палати (Аудиторські палати тощо) вищим органом фінансового контролю? Чи правильним є таке визначення за українським законодавством. Відповідь аргументуйте.
Запорукою якісного функціонування системи органів державного фінансового контролю є налагодження її роботи завдяки ефективному координуванню діяльності, яке має здійснюватися координаційним органом. Вступ Рахункової палати до INTOSAI (Международная организация высших органов финансового контроля ) та наявність повноважень зі здійснення зовнішнього фінансового контролю сприяють закріпленню за нею статусу вищого органу фінансового контролю, який має знайти відображення у Конституції України або в Законі України «Про Рахункову палату». Лімська декларація – провідний міжнародний документ у сфері фінансового контролю, який відводить органові зовнішнього фінансового контролю центральне місце в ієрархії органів, що становлять фінансову систему держави. Встановлено, що підпорядкованість Рахункової палати Верховній Раді України не означає здійснення парламентського контролю, вона здійснює власний державний контроль, що підтверджується таким: встановлена на законодавчому рівні процедура утворення, підпорядкування та звітності палати перед Верховною Радою України не ототожнюється з її належністю до парламенту, як структурного підрозділу; обидва органи мають власні структури; факт формування палати парламентом не означає належність до нього. Рахункова палата для здійснення покладених завдань і функцій має бути незалежною, мова не йде про абсолютну незалежність, яка в умовах функціонування, як елементу державного механізму, є неможливою, йдеться про функціональну, організаційну та фінансову незалежність від інших органів державної влади та впливу з їхнього боку.
