Тема 1. Правові основи фінансової діяльності Української держави та органів місцевого самоврядування (8 год)

Заняття 3.

1. Система та основи правового статусу фінансово-контрольних органів в Україні.

Організація фінансового контролю завжди потребує чіткого визначення його суб'єктів ,правовий статус та повноваження яких визначаються як законодавством держави , так і нормативно правовими актами суб'єктів фінансової діяльності. Суб’єкти або органи фінансового контролю – це носії контрольних функцій щодо об'єкта контролю. У більшості країн світу сформовані й розвиваються три незалежні гілки фінансового котролю:1) державна сфера, в якій функіцонуютьє система державного фінансового контрою; 2) муніципальна , де діє система фінансового контролю місцевого самоврядування та місцевої виконавчої влади; 3) сфера громодянського суспільства з незалежною системогю фінансового контролю.

В залежності від суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль, розрізняють такі його види.

• Державний фінансовий контроль проводять державні органи влади і управління. Весь державний контроль поділяється на загальнодержавний і відомчий. Загальнодержавний контроль має надзвичайно велике значення, від його організації і дієвості багато в чому залежать шляхи економічного розвитку суспільного виробництва, рівень добробуту населення, масштаби тіньової економіки і економічних злочинів. Проводять загальнодержавний контроль Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Державна фіскальна служба, Державна аудиторська служба, місцеві державні адміністрації, Державний митний комітет та ін.

• Відомчий фінансовий контроль застосовується тільки по відношенню до підвідомчих підприємств та організацій і проводиться контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і відомств. В останні роки у зв'язку з ліквідацією великої кількості міністерств, появою підприємств нових форм власності масштаби відомчого фінансового контролю значно скоротилися.

• Громадський фінансовий контроль — здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації).

• Аудит — новий вид фінансового контролю. Це незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах. Поява і розвиток аудиту в сучасних умовах переходу до ринку обумовлені наступним:

1. відмиранням неефективного відомчого контролю;

2. наявністю підприємств нових форм власності, для яких немає поняття «вищестояща організація», яка здійснює контроль за їхньою діяльністю;

3. неможливістю загальнодержавними органами фінансового контролю охопити регулярними і глибокими перевірками всі суб'єкти господарювання, що і покладається на аудиторські фірми.

Найважливіше місце серед органів, які проводять загальнодержавний контроль, належить Державній фіскальній службі в Україні та Державній фінансовій інспекції України.

Можна запропонувати наступну класифікацію:

1. Від рівня:

а) загальнодержавні:

- Верховна Рада України;

- Президент України;

- Кабінет Міністрів України;

б) органи місцевого самоврядування.

2. Від інститутів:

- податкові органи;

- контрольно-ревізійні органи;

- органи державного казначейства;

- фінансово-кредитні установи та ін.

3. Від компетенції:

- загальної компетенції (для яких здійснення фінансового контролю не є основною діяльністю);

- спеціальної компетенції (спеціально створені для здійснення діяльності у сфері фінансового контролю).

На вищому рівні державного фінансового контролю основні контролюючі функції здійснюються найвищими органами законодавчої влади. В Україні відповідно до ст. 85 Конституцій України до повноважень Верховної Ради України відносяться низка фінансово – контрольких повноважень.

Необхідно зазначити, що фінансовий контроль Верховна Рада України здійснює як безпосередньо, так і через свої комітети й тимчасові спеціальні комісії. В їх компетенцію входить законопроектна робота, підготовка й попередній розгляд питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України.

Основне навантаження у здійсненні фінансового контролю припадає на спеціалізовані, профільні комітети Верховної Ради України - Комітет із питань бюджету і Комітет із питань фінансів і банківської діяльності. Крім того, Верховна Рада України для проведення розслідувань з питань, які становлять суспільний інтерес (у тому числі з питань фінансового контролю), може створювати тимчасові слідчі комісії.

Згідно зі ст. 98 Конституцій України контроль за надходженням коштів у Державний бюджет України та їх використанням від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата.

Відповідно до ст. 1. Закону України "Про Рахункову палату" Рахункова палата є органом контролю, який утворюється Верховною Радою України, що постійно діє, підпорядкований і підзвітний їй.

Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави. Рахункова палата є юридичною особою, має свій друк зі своїм найменуванням і зображенням Державного герба України.

Місце Президента України в здійсненні фінансового контролю визначається його статусом глави держави. Зокрема Президент видає укази і розпорядження, підписує закони, прийняті Верховною Радою України, а також має право вето відносно прийнятих Верховною Радою законів з поверненням їх на повторний розгляд (окрім законів про внесення змін у Конституцію України). В здійсненні контрольних повноважень Президент спирається на створені ним консультативні й інші допоміжні органи і служби.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Він повсякденно управляє державними фінансами і паралельно здійснює загальний фінансовий контроль.

Оперативний державний фінансовий контроль здійснюють Міністерство фінансів України (Мінфін), інші державні органи, наділені функціями управління фінансами, а також спеціальні відомства державного фінансового контролю.

Так, згідно з Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженого ухвалою КМУ, Мінфін України є центральним органом виконавчої влади з управління фінансами, а отже, і з контролю за рухом та витрачанням державних фінансових ресурсів. Мінфін України здійснює контроль за виконанням Державного бюджету, за дотриманням установами НБУ, банками правил касового виконання Державного бюджету по доходах, установлює порядок ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів витрат бюджетних установ, координує відомчий фінансовий контроль. Крім того, Міністерство фінансів контролює: збереження й ефективність використання державного майна, закріпленого за підприємствами; випуск та обіг цінних паперів, видає дозволи на здійснення цієї діяльності; веде загальний реєстр випуску цінних паперів в Україні, виконує інші функції. Мінфін підвідомчий Кабінету Міністрів України.

Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Основними завданнями Казначейства України є:

1) реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів;

2) внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

Крім зазначеного, функції зі здійснення фінансового контролю виконують на підставі Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України, його підрозділи на місцях та інші банки.

Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферідержавного фінансового контролю.

ДФС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів (в редакції постанови КМ України від 22.07.2015 р. № 548) і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.