Запитання для самоконтролю
Що таке потреби та яким чином вони задовольняються?
В зв’язки з чим виникає необхідність трудової діяльності?
Які складові формують економічні відносини?
Що таке об’єктивні економічні закони? Чим вони розрізняються від природних та правових законів?
Яким чином економіка розподіляється за просторовим та часовим виміром?
Які функції виконує економічна теорія?
Якими основними принципами регулюється пізнання економіки?
Які основні методи використовує економічна теорія?
Яким чином здійснюється зв'язок економіки та права?
Які основні способи впливу права на економіку?
Які причини лежать в основі еволюції економічних теорій?
Чому деякі правознавці стають відомими економістами? Що спонукає їх до вирішення економічних проблем.
Глава 2 Виробничі можливості суспільства. Соціальна сутність виробництва
2.1. Виробництво та відтворення
Різноманітні блага, за допомогою яких людина і суспільство підтримують своє існування – їжа, одяг, житло, – не існують у готовому вигляді: щоб користуватися ними, людина спочатку мусить їх створити, пристосувавши, перетворивши, змінивши речовину природи для власних потреб. Процес взаємодії людей, у якому вони, впливаючи на природу, створюють матеріальні і нематеріальні блага, необхідні для забезпечення свого існування та розвитку, називається виробництвом (production).
Процес виробництва завжди носить суспільний характер, оскільки людина не може працювати відокремлено від інших людей. Навіть якщо індивідуальний товаровиробник виконує всі виробничі операції самостійно, він неодмінно користується знаряддями праці, виготовленими іншими людьми, та втілює у своїй праці увесь накопичений попередниками досвід. Поглиблення суспільного поділу праці, спеціалізація на виготовленні окремого продукту створюють об’єктивні передумови для обміну результатами діяльності. Суспільний характер виробництва означає, що виробництво стає сумісним суспільно-колективним процесом, в якому бере участь велика кількість людей.
Процес виробництва передбачає взаємодію різних факторів. В економіці до факторів виробництва (factors of production) відносять усі необхідні елементи, які використовуються для створення матеріальних і нематеріальних благ. Слід зазначити, що поняття «фактори виробництва» значно вужче, ніж «ресурси виробництва». Ресурси (resources) складають сукупність природних, трудових, соціальних сил, які можуть бути залучені до виробничого процесу. Фактори виробництва – це реально використані у виробництві ресурси. До найголовніших факторів суспільного виробництва можна віднести: працю, землю, капітал, підприємницькі здібності, науку та інформацію, три з яких – праця, земля, капітал є системоутворюючими (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Фактори виробництва
У процесі виробництва поєднуються два аспекти: по-перше, взаємодія людини з природою, що відбувається за допомогою певних технічних засобів; по-друге, взаємодія людини з іншими людьми.
Взаємодія людини з природою передбачає наявність трьох складових: того, хто буде виробляти (робоча сила), те, з чого будуть виробляти (предмет праці), те, за допомогою чого будуть виробляти (засоби праці). Головним моментом виробництва безумовно є праця. До предметів праці відносять усе, на що спрямована діяльність людини. Предметом праці може бути як речовина природи, так і результат попередньої праці (матеріали, сировина, напівфабрикати тощо). Те, за допомогою чого людина діє на предмет праці або створює умови праці, називається засобами праці (верстати, робочі машини, інструменти, будівлі, виробничі приміщення, транспортні засоби і т. ін.). Предмети праці у сукупності із засобами праці складають засоби виробництва (means of production).
Сукупність засобів виробництва та людей, які завдяки своїм знанням, виробничому досвіду і навичкам приводять у дію ці засоби виробництва, утворює продуктивні сили суспільства (productive forces of society), які відображують взаємодію людей із природою, спосіб поєднання людини із технічними засобами праці.
Одночасно виробництво як суспільний процес передбачає взаємодію людей один з одними. Відносини між людьми, що виникають у процесі суспільного виробництва, називають виробничими відносинами (production relations). Виробничі відносини становлять сукупність соціально-економічних та організаційно-економічних відносин. Соціально-економічні відносини (socioeconomic relations) зумовлені формою власності на засоби виробництва, яка визначає у чиїх інтересах ведеться виробництво, як розподіляється виготовлений продукт. Саме відносини власності – з приводу привласнення-відчуження виробничих ресурсів та результатів людської діяльності – визначають характер решти суспільних відносин (політичних, правових, ідеологічних, національних, культурних, соціальних тощо).
Організаційно-економічні (або господарські, управлінські) відносини (economic-organizing relations) виникають з приводу організації виробництва (розподіл праці, кооперація, спеціалізація), управління підприємством та його підрозділами, господарювання на різних рівнях (фірма, галузь, регіон, держава).
Суспільне виробництво завжди носить постійний, безперервний характер. Адже потреби людини весь час зростають: із розвитком суспільства вони збільшуються кількісно та удосконалюються якісно. Тому людство змушене постійно повторювати процес виробництва. Постійне і безперервне повторення та відновлення суспільного виробництва називається відтворенням (reproduction). Розрізняють декілька типів відтворення – просте, розширене і звужене (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Типи суспільного відтворення
Процес відтворення включає чотири стадії: виробництво, розподіл, обмін і споживання. Виробництво (production) є процесом створення корисних продуктів, вихідною ланкою процесу відтворення. Розподіл (distribution) передбачає, по-перше, розподіл факторів виробництва між його галузями та сферами, а по-друге, визначення і надання учасникам виробництва їхньої частки у виробленому продукті. Обмін (exchange) здійснюється як безпосередньо складова виробництва, у ході якої відбувається обмін діяльністю та здібностями між працюючими, так і після його завершення, коли отримана при розподілі частка обмінюється на інші продукти. Саме через обмін учасники виробництва отримують належну їм частку суспільного продукту. Під споживанням (consumption) розуміють використання створених благ для задоволення потреб суспільства. Розрізняють два види споживання: виробниче (використання факторів виробництва для виготовлення продуктів) та особисте (використання продуктів для задоволення власних потреб). Споживання – завершальна стадія відтворення, під час якої продукт знищується, що стає сигналом до повторення виробництва, початку нового виробничого циклу.
Усі ланки суспільного виробництва тісно пов’язані між собою, перебуваючи у постійному кругообігу. Виробництво можна розглядати як процес споживання, у ході якого споживаються фактори виробництва. Розподіл і обмін опосередковують зв’язок між виробництвом і споживанням. У процесі розподілу окрім продукту між галузями, виробництвами, товаровиробниками також розподіляється робоча сила та засоби виробництва. Виробнича функція стадії обміну може розглядатися як спільні, взаємодоповнюючі зусилля працюючих, між якими йде обмін діяльністю. У фазі споживання відбувається відтворення робочої сили, з’являються нові потреби, що створює стимули для зростання і вдосконалення виробництва. Споживання стає рушійною силою виробництва, його кінцевою метою.