Запитання для самоконтролю
1. Дайте визначення поняттям «гроші», «грошова маса», «грошовий агрегат».
2. Що таке грошовий ринок? Як формується попит на гроші?
3. Опишіть механізм пропонування грошей.
4. Що означають «банківський мультиплікатор» і «грошовий мультиплікатор»?
5. Охарактеризуйте структуру кредитно-банківської системи.
6. Які функції виконує ЦБ країни?
7. Що таке грошово-кредитна політика ЦБ та які її основні типи?
8. Назвіть загальні і селективні методи грошово-кредитної політики ЦБ.
9. Які банківські і фінансові послуги можуть надавати банки?
10. Які види банківських вкладів існують?
11. Охарактеризуйте основні кредитні операції банків.
12. Як утворюється чистий прибуток банку?
13. Дайте визначення поняттю страхування.
14. Що охоплюється поняттям "страховий захист"?
15. Які функції виконує страхування?
16. У чому полягає особливість страхової послуги?
Г л а в а 12
Фінансова система. Державний бюджет. Податки
12.1. Сутність і функції фінансів. Фінансова система країни
Фінанси (finances) – це система економічних відносин з приводу формування, розподілу і використання фондів грошових коштів у процесі розподілу і перерозподілу ВВП та НД (національного доходу).
Матеріальними носіями фінансових відносин є фінансові ресурси. Фінансові ресурси (financial resources) – специфічна форма руху грошових коштів. Вони формуються у держави і суб’єктів господарювання за рахунок різних видів грошових доходів, відрахувань, надходжень і використовуються на відтворення, матеріальне заохочення, задоволення суспільних потреб.
Фінансові ресурси мають грошовий вираз, але не всі грошові кошти є фінансовими ресурсами. Ними є тільки та частина грошових коштів, акумулювання, розподіл та використання яких відбувається на чітко визначених засадах, задля реалізації певної мети.
Сутність фінансів розкривають їх функції. Розподільча функція проявляється у тому, що фінанси беруть активну участь у розподілі і перерозподілі ВВП і НД між суб’єктами економіки, видами економічної діяльності, регіонами, сферами матеріального і нематеріального виробництва. Відтворювальна функція фінансів полягає у тому, що вони є системою утворення і використання грошових ресурсів, які забезпечують процес відтворення. Так, у виробництві вони органічно вписуються в кругооборот і оборот капіталу, обслуговують його безперервний рух через послідовну зміну грошової, продуктивної і товарної форми капіталу. Контрольна функція означає, що фінанси виступають універсальним засобом обліку і контролю з боку суспільства за процесом відтворення, дотриманням встановленого порядку формування, розподілу і використання кожного виду грошових ресурсів на всіх рівнях господарювання. Стимулююча функція зводиться до використання фінансів як засобу мотивації праці, як інструменту стимулювання розширення масштабів та підвищення ефективності виробництва.
Відповідно до суб’єктів фінансових відносин виділяють державні фінанси, фінанси громадських об’єднань, фінанси суб’єктів господарювання та фінанси домогосподарств. Державні фінанси – система економічних відносин з приводу розподілу і перерозподілу ВВП з метою утворення та використання грошових фондів, за рахунок яких держава виконує покладені на неї функції. Фінанси громадських об’єднань – це сукупність економічних відносин між громадськими об’єднаннями, їх членами, іншими суб’єктами, що здійснюють добровільні внески або пожертви, а також державними органами з приводу формування та використання фондів грошових коштів, необхідних для досягнення цілей діяльності таких об’єднань. Фінансами суб’єктів господарювання є економічні відносини між різними економічними суб’єктами (фізичними та юридичними особами, державою) з приводу формування та використання цілої низки грошових фондів (статутного фонду, амортизаційного фонду, фонду оплати праці тощо), що забезпечують можливість функціонування і розвитку суб’єктів господарювання. Фінанси домогосподарств – це економічні відносини між їх членами (тобто особами, що проживають разом та ведуть спільне господарство) з приводу формування та використання спільних грошових фондів – бюджетів домогосподарств.
У кожній окремій країні економічні процеси в сфері фінансів певним чином впорядковані, що обумовлює особливості національних фінансових систем (financial system). Існують два основні напрями визначення сутності економічної категорії «фінансова система»: за внутрішньою структурою та організаційною будовою.
За внутрішньою структурою фінансова система – це сукупність відокремлених та взаємопов’язаних сфер і ланок фінансових відносин, які є відображенням окремих форм й методів розподілу і перерозподілу ВВП та НД (рис. 12.1).
Рис. 12.1.Фінансова система України (за внутрішньою структурою)
Державні позабюджетні цільові фонди – фонди грошових коштів, що знаходяться у державному розпорядженні, мають чітке цільове призначення та прямо не пов’язані з державним або місцевими бюджетами. Джерелом надходжень до таких фондів є обов’язкові платежі, що стягуються з економічних суб’єктів – переважно страховиків або страхувальників.
Позабюджетними цільовими фондами в Україні є Пенсійний фонд, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Окрім цього йде процес створення Фонд соціального страхування України на базі Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Новостворений інститут окрім функції фондів, правонаступником яких він є, має опікуватися питаннями медичного страхування.
За організаційною будовою фінансова система – це сукупність інститутів, що здійснюють управління рухом фінансових ресурсів у країні і складають національний фінансовий апарат. В Україні такими інститутами є Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Державна фіскальна служба, Державна фінансова інспекція, Державна казначейська служба, Рахункова палата, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національний банк України та інші.
Раціональність побудови та ефективність функціонування національної фінансової системи визначається її здатністю забезпечити такий обсяг мобілізованих фінансових ресурсів та такий рівень ефективності їх використання, які б дозволили досягнути максимально можливих темпів економічного зростання та розвитку країни.
Фінансова політика держави (financial policy) являє собою сукупність державних заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл і використання для виконання державою її функцій. Фінансова політика спрямована на формування максимально можливого обсягу фінансових ресурсів як матеріальної бази для реалізації державних програм економічного і соціального розвитку.