Види кредитів

Критерії класифікації	Види кредитів
Спрямування коштів	Підприємницькі - підприємствам для поповнення тимчасової нестачі оборотного капіталу, розширення виробництва; іпотечні – під заставу нерухомості (землі, будівель) для кредитування великих господарських проектів; сільськогосподарські – довгострокові і короткострокові до закінчення сільськогосподарського року (сезону); кінцевим споживачам – для житлового будівництва, купівлі споживчих товарів у розстрочку; інші.
Строки використання	Короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 3 років), довгострокові (понад 3 роки)
Забезпечення	Забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами); гарантовані (банками, фінансами або майном третьої особи); з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації); незабезпечені (бланкові кредити)
Ступінь ризику	Стандартні кредити та кредити з підвищеним ризиком.
Методи надання	У разовому порядку; відповідно до відкритої кредитної лінії; із заздалегідь обумовленою датою надання; за потребою
Строки погашення	водночас; у розстрочку; достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника); з регресією платежів; після закінчення обумовленого періоду
Форми залучення	двосторонні (банк – позичальник); консорціумні; багатосторонні (паралельні)

У світовій практиці основними схемами надання позик вважаються кредитна лінія, револьверний кредит і овердрафт.

Кредитна лінія (credit line) – це оформлена договором згода банку надавати позичальнику кредити протягом установленого часу до певної заздалегідь визначеної максимальної межі – ліміту кредитування.

Револьверний кредит (revolving credit) – це позика, яка надається банком позичальнику в межах встановленого ліміту заборгованості, використовується повністю або частинами і автоматично відновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту.

Овердрафт (overdraft) є специфічною формою кредиту, що надається лише особливо надійним клієнтам. У цьому разі банк проводить платежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку, але в межах узгодженого з ним ліміту. На величину заборгованості клієнта банк нараховує відсоток як за звичайним кредитом.

Чинне законодавство України відносить до кредитних операцій також:

- здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені;

- надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

- лізинг (leasing) – придбання банком за власні кошти і на замовлення свого клієнта машин, транспортних засобів та іншого обладнання з наступною передачею їх в оренду клієнту. Банк при цьому виконує функції лізингодавця, а клієнт стає лізингоодержувачем (орендарем);

- факторинг (factoring) – придбання банком грошових вимог фірм-клієнтів до покупців їхньої продукції або послуг з наступною інкасацією (одержанням по них грошей). Це відбувається так. Продавець продукції відправляє товар своєму замовнику. А свої грошові вимоги до замовника продає банку, одержуючи відразу, до настання строку оплати відвантаженого товару, реальні гроші за вирахуванням відповідного проценту. Коли ж настане час розрахунку за продукцію, банк одержить за товарно-розрахунковими документами повну вартість товару вже від замовника товару. Банк бере на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів;

- форфейтинг (forfeiting) – кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі купівлі в експортера векселів, акцептованих імпортером. Причому банк як покупець боргу (форфейтер) зобов’язується відмовитися від свого права регресивної вимоги до кредитора в разі неможливості одержати грошові кошти від боржника. Цим він фактично бере на себе ризики неплатежу, валютний і процентний ризики.

Інвестиційні операції (active investment operations) – це операції з цінними паперами (акціями, облігаціями, векселями, сертифікатами): купівля цінних паперів для власного інвестиційного портфелю банку; купівля-продаж цінних паперів за дорученням клієнта; надання позик під цінні папери.

До банківських послуг також відносять: розрахункові операції, пов’язані з платежами клієнтів; касові операції з приймання і видавання коштів; операції купівлі-продажу іноземної валюти і банківських металів на внутрішньому та міжнародному валютних ринках; операції з нерухомістю; акцептні та деякі інші операції.

Фінансові послуги (financial services) банк надає шляхом укладення з юридичними особами (комерційними агентами) агентських договорів. Фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ коштів та інші.

Банк має право здійснювати й іншу діяльність щодо: 1) інвестицій; 2) випуску власних цінних паперів; 3) випуску, розповсюдження та проведення лотерей; 4) зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа; 5) інкасації коштів та перевезення валютних цінностей; 6) ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (крім власних акцій); 7) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг.

Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Чистий прибуток банку (net profit of the bank) є різницею між операційними доходами і операційними витратами банку. Операційні доходи банку утворюють: доходи від надання позик під процент; проценти і дивіденди від інвестицій у цінні папери; прибуток від засновництва, біржових операцій; комісійна винагорода за розрахунковими, переказними, довірчими та іншими операціями; доходи від іноземних операцій. Операційні витрати банку включають: проценти, сплачені вкладникам; кошти на оплату праці службовців банку та здійснення банківських операцій.