2.3. Виробнича функція. Ефективність виробництва

Жоден з факторів виробництва окремо від інших не в змозі виготовити продукт та принести дохід. Тому у процесі виробництва взаємодіють різні фактори. Всі вони певною мірою взаємозамінні. Пропорції, у яких вони комбінуються, залежать від обсягу наявних ресурсів, їх вартості, можливостей альтернативного використання. Перевага за інших рівних умов надається дешевшому, продуктивнішому факторові. Наприклад, країни, які характеризуються низьким та середнім рівнем розвитку (а серед них – і Україна), найчастіше надають перевагу не передовій техніці, а дешевій робочій силі або обмежують впровадження машин і механізмів.

Можливість різноманітних комбінацій факторів виробництва означає, що обов’язково існує оптимальне співвідношення факторів, за якого досягається максимально можливий результат. Кількісна залежність між обсягом продукції і застосовуваними для його виробництва факторами називається виробничою функцією (production function) (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Моделі виробничих функцій

Виробничі функції розробляються як для окремих фірм, так і для національної економіки в цілому. Їх призначення – забезпечити оптимальне сполучення та ефективне використання факторів виробництва з метою максимізації обсягу випуску продукції. При цьому виробнича функція завжди передбачає взаємозаміну одних факторів виробництва іншими.

Всі фактори, які використовуються у процесі суспільного виробництва, кількісно і якісно обмежені. Саме тому суспільство намагається використовувати рідкісні ресурси ефективно – тобто таким чином, щоб отримати максимальну кількість благ з наявних обмежених ресурсів.

Економічна ефективність (еconomic efficiency) – це співвідношення витрат і результатів виробництва. Більша кількість продукту, отримана при незмінних витратах факторів виробництва, означає зростання ефективності. Зменшення кількості продукту за умов незмінних витрат свідчить про зниження ефективності.

(2.1)

Показники економічної ефективності відіграють важливу роль в економічному аналізі. Їх можна розрахувати як для національної економіки у цілому, так і для окремих галузей, підприємств, факторів виробництва. До головних показників ефективності відносять показники віддачі та показники місткості, які є зворотними по відношенню один до одного.

Показники віддачі характеризують результат, який припадає на одиницю ресурсів (продуктивність праці, фондовіддача, капіталовіддача, норма прибутку). Розраховуються такі показники шляхом ділення обсягу виробництва у вартісній формі на витрати ресурсу.

Показники місткості (ємності) характеризують витрати ресурсів на одиницю результату (трудомісткість, фондомісткість, капіталомісткість, наукомісткість). Вони розраховуються шляхом ділення вартості затрачених ресурсів на загальну вартість обсягу виробництва.

Продуктивність праці визначає ефективність використання робочої сили і розраховується як співвідношення обсягів виробництва та кількості працівників або відпрацьованого ними часу.

Трудомісткість відображає кількість затраченої живої праці на виробництво одиниці продукції. Розраховується як відношення вартості витрат живої праці на вартість обсягу виробництва.

Капіталовіддача характеризує ефек­тивність використання засобів праці та відображає кількість про­дукції, виготовленої завдяки використанню одиниці основних виробничих фондів. Розраховується як відношення вартості виробленої про­дукції до вартості основних виробничих фондів.

Капіталомісткість показує кількість основного капіталу, що витрачається на виробництво одиниці продукції. Розраховується як відношення вартості основного капіталу до вартості виготовленої продукції.

Матеріаловіддача характеризує ефективність викори­стання предметів праці та показує, скільки вироблено продукції з одиниці витрачених матеріальних ресурсів (си­ровини, матеріалів, палива та ін.). Розрахо­вується як відношення вартості виробленої продукції до вартості ресурсів.

Матеріаломісткість відбиває витрати сировини, матеріалів, палива на одиницю продукції. Розраховується як відношення витрат на предмети праці (матеріали) до вартості виробленої продукції.

Ефективність виробництва фірми чи галузі у цілому може буди оцінена шляхом розрахунку норми прибутку, яка визначається шляхом ділення річного прибутку на суму витрат, пов’язаних із виготовленням продукції.

Економічну ефективність в жодному разі не можна розглядати як раціональне використання якогось окремого фактора виробництва. Так, підвищення якості продукту може супроводжуватися використанням дорожчих матеріалів, через що матеріаломісткість збільшиться. Тому зазвичай для визначення ефективності виробництва у цілому застосовується інтегральний показник:

, (2.2)

де: Y – валовий національний продукт; П – витрати живої праці; МВ – матеріальні витрати; К – вартість основного капіталу; к – коефіцієнт зносу основного капіталу.

У зв’язку з тим, що кінцевою метою виробництва є задоволення потреб як окремого індивіда, так і суспільства в цілому, ефективність можна розглядати як соціально-економічне явище. Соціальна ефективність (social efficiency) показує, наскільки повно розвиток виробництва задовольняє потреби суспільства. Найбільш загальним показником соціальної ефективності є рівень і якість життя населення (обсяги і структура споживання, рівень розвитку освіти і культури, тривалість робочого тижня, можливості відпочинку, умови праці, середня тривалість життя, стан довкілля). Економічна та соціальна ефективність тісно пов’язані. Високий рівень економічної ефективності є основою для підвищення рівня і якості життя. У той же час зростання соціальної ефективності (підвищення добробуту, рівня освіти, поліпшення якості медичних послуг та інше) є об’єктивною передумовою для зростання економічної ефективності.