Комунікативні бар'єри
Бар'єри комунікації - перешкоди, що заважають здійсненню контактів і взаємодії між комунікатором і реципієнтом. Вони перешкоджають адекватному прийому, розумінню і засвоєнню повідомлень в процесі здійснення комунікативних зв’язків. Бар’єри виникають як у технічній системі, так і в механізмі спілкування.
В умовах невизначеності можуть посилюватися такі основні види бар'єрів у комунікаційних процесах.
1. Спотворення повідомлень - явище, при якому в структурні одиниці організації надходить інформація, що не адекватна реальній ситуації. Спотворення в комунікаційних мережах призводять до значного уповільнення темпів робіт в організації. Прийняття рішення і його реалізація повинні починатися одночасно: зрозуміти, як слід виконувати роботу, не менш важливо, ніж прийняти рішення про те, що слід робити.
2. Інформаційні перевантаження можливі в тих випадках, коли члени організації не в змозі ефективно реагувати на всю необхідну їм інформацію і відсіюють певну її частину, на їхню думку, найменш важливу. Однак можлива ситуація, коли саме ця частина інформації буде особливо необхідна для забезпечення нормального функціонування організації чи її підрозділу.
3. Недоліки у структурі організації надають істотний негативний вплив на функціонування комунікаційних мереж. Найпоширенішим з таких недоліків слід визнати невдалу конфігурацію - існування великої кількості рівнів управління, коли інформація при проходженні від рівня до рівня втрачається або спотворюється. Це особливо характерно для висхідних комунікаційних потоків (знизу вгору, від підлеглих до керівників).
4. Високий ступінь просторової диференціації створює перепони для проходження інформації з певних комунікаційних каналів в силу віддаленості окремих структурних одиниць організації. У першу чергу це стосується каналів контролю та зворотного зв'язку, а також каналів, по яких передається друкована інформація (документи, наукова чи технологічна література тощо). Дійсно, за допомогою радіо або телефонного зв'язку з віддаленими об'єктами іноді буває важко передати великий обсяг інформації або простежити за виконанням розпоряджень; крім того, проблематичні можливості підлеглих зв'язатися з віддаленим центральним органом управління. Як наслідок, може виникнути взаємна недовіра між членами організації, знижується ефективність взаємодії.
Співробітники організації повинні добре розуміти завдання програм з налагодження внутрішніх комунікацій, які повинні бути розроблені відповідно з культурними особливостями та стилем управління організації. Якщо ці умови не будуть виконані, програма з налагодження внутрішніх комунікацій може виявитися неповною, а крім того, буде викликати недовіру, ворожість і цинічне ставлення з боку співробітників. З іншого боку, ретельно розроблені і відповідним чином реалізовані програми з налагодження внутрішніх комунікацій, можуть сприяти захисту організації від "поганих новин", не допускаючи при цьому зниження виробничої мотивації, а також можуть допомогти проведенню ефективних управлінських заходів при проведенні організаційних змін. Добре налагоджена система внутрішніх комунікацій є важливою частиною будь-якої організаційної структури, проте слід також відзначити, що правильно вибудувана система внутрішніх комунікацій є запорукою всієї комунікаційної діяльності організації в цілому.