Морфологічні адаптації паразитів до їх способу життя (Травна система, нервова система, видільна система, дихальна система, органи руху, статева система).

Мета. Засвоїти наявність пристосувальних потенцій паразитів у відношенні до травної системи, нервової системи, видільної системи, дихальної системи, статевої системи.

Матеріал та обладнання.Постійні мікропрепарати, тотальні препарати екто- та ендопаразитів. Мікроскопи, лупи. Малюнки та таблиці класичних прикладів особливостей будови внутрішніх систем органів та органів руху паразитів.

Хід роботи.

1. Користуючись малюнками, мікропрепаратами та набутими під час проходження курсу зоології знаннями, пояснити напрямки змін травної системи у паразитичних тварин на прикладі мухи Цеце та цестод.

Рис. 10. Внутрішня будова членика Taeniarhynchus saginatus.

1 – сім’яники, 2 – сім’явивідні протоки, 3 – сім’япровід, 4 – копулятивний орган, 5 – статева клоака, 6 – піхва, 7 – яєчник, 8 – жовточник, 9 –оотип, 10 – матка, 11 – поздовжній видільний канал, 12 – поперечна перемичка.

Рис.11. Glossinapalpalisу голодному стані (С) та після живлення(D).

2. Вказати тенденції до змін стану нервової системи у паразитичних тварин, навести приклади.

3. Чи перетерпає значних змін видільна система паразитичних тварин? Пояснити свою думку.

4. Вказати особливості будови дихальної системи у екто- та ендопаразитів.

Питання для самопідготовки. 1. Травна система паразитів.2. Нервова система паразитів. 3. Видільна система паразитів. 4. Дихальна система паразитів. 5. Органи руху паразитів. 6. Статева система паразитів.

Лабораторне заняття №3 Життєві цикли паразитів. Чергування поколінь та значення цього явища.

Мета. Оволодіти основними принципами формування життєвих циклів паразитів. Навчитись аргументувати особливості морфології та умов мешкання паразитів на різних етапах життєвих циклів на прикладі чергування поколінь у трематод.

Матеріал та обладнання.Постійні мікропрепарати, тотальні препарати екто- та ендопаразитів. Мікроскопи, лупи. Малюнки та таблиці класичних прикладів особливостей будови внутрішніх систем органів та органів руху паразитів.

Хід роботи.

Оскільки середовище мешкання паразита надзвичайно відрізняється від будь-якої стації мешкання організмів, що живуть вільно, у них виробляється цілий ряд майже незворотніх пристосувань. Не кожне окреме пристосування,а їхній комплекс, якісно відрізняє паразита від тварини, що живе вільно. В основі всіх пристосувань лежить забезпечення організму достатньою кількістю їжі та гарантованість розмноження, що веде до збереження виду через збереження особини. Проблема живлення у паразитів вирішується легше, ніж проблема розмноження. Достатня кількість їжі зазвичай призводить до посиленого розмноження, але проблема полягає в тому, що обмеженість місця мешкання приводить до перенаселення. Тому одною з найголовніших проблем у паразитичних видів стає можливість до розселення виду. Головна перешкода розселенню полягає в тому, що для заселення нових особин хазяїна паразит повинен пройти середовище, до життя в якому він не пристосований.

1. Розглянути найпоширенішу схему життєвого циклу трематод. Він характеризується чергуванням поколінь. Ретельно повторити матеріал, вивчений у курсі зоології безхребетних тварин щодо життєвого циклу та чергування поколінь трематод. Надати коментар стосовно морфологічних особливостей кожної стадії життєвого циклу, висказати припущення щодо тривалості існування кожної стадії.

2. Відповісти на питання, яка із стадій є найбільш вразливою і чому?. Яким чином досягається виживання особин у найбільш вразливих стадіях? Відповісти, який хазяїн є проміжним, а який постійним у більшості трематод. Чи змінюються фізіологічні особливості особин трематод, що перебувають на різних стадіях життєвого циклу?

Рис. 12. Схема типового життєвого циклу дигенетичного сисуна

1 – остаточний хазяїн (жаба), в якому паразитують статевозрілі сисуни гермафродитного покоління (марити), 2 – яйця сисуна, які виходять з кишечника хазяїна у воду, 3 – перший проміжний хазіїн (равлик), в якому паразитує партеногенетичне покоління, 4 – личинка, яка вільно плпапє (церкарія), яка потрапляє до тіла другого проміжного хазяїна, 5 – другий проміжний хазяїн (личинка бабки), у порожнині тіла якої інцистувалася метацернкарія (6). Остаточний хазяїн заражується паразитом, з’ївши личинку бабки з метацеркарією.

Рис. 13. Будова личинок та партеногенетичних поколінь трематод. А – мірацидій, Б – спороциста, В – редія, Г – церкарія, Д – метацеркарія. 1 – війки, 2 – очі, 3 – мозковий ганглій, 4 – протонефрідії, 5 – зародкові клітини, 6 – залоза мірацидія, 7 – хобіток, 8 – зародки редій, 9 – глотка, 10 – мішковидний кишечник, 11 – зародок церкарій, 12 – отвір для виходу зрілих церкарій, 13 – ротова та черевна присоски, 14 – кишечник, 15 – видільні канали, 16 – сечовий (екскреторний) міхур, 17 – залози проникнення, 18 – хвіст церкарії, 19 – оболонка цисти метацеркарії.

Питання для самопідготовки. 1. Особливості життєвих циклів паразитів. 2. Тривалість окремих фаз розвитку, від чого вони залежать? 3. Особливості існування статевозрілої фази. 4. Особливості стадії яйця. 5. Особливості личинкового періоду розвитку паразитів. 6. Залежність життєвого циклу паразита від життєвого циклу хазяїна.