Десмургія
Десмургія — наука про пов’язки, їх правильне накладання і застосування.
Призначення пов’язки — захист ран, патологічно змінених і пошкоджених тканин від дії зовнішнього середовища.
Розрізняють м’які і тверді нерухомі (фіксуючі) пов’язки. Нерухомі пов’язки (іммобілізуючі і коригуючі) і пов’язки з витягненням застосовують в основному для лікування хворих із захворюваннями та пошкодженнями органів рухового апарату. До них відносять гіпсові пов’язки, шини та апарати.
М’які пов’язки складаються з перев’язувального матеріалу, що накладається безпосередньо на рану, і засобів його фіксації. Розрізняють пов’язки просту м’яку (асептичну і медикаментозну), гемостатичну, оклю- зійну, що накладається у разі проникаючих поранень грудної клітки.
Для фіксації перев’язувального матеріалу застосовують марлевий, трикотажний, трубчастий бинт, сітчасто-трубчастий медичний бинт, косинки з бавовни. Бинт має головку (скатану частину) і вільну частину (початок).
Правила накладання бинтових пов'язок
Хворий повинен перебувати в зручному положенні, м’язи максимально розслаблені. Доступ до ушкодженої частини тіла має бути вільним. Вона повинна займати таке положення, в якому буде перебувати після бинтування, і в процесі накладання пов’язки має бути нерухомою.
Той, хто накладає пов’язку, стає обличчям до хворого, щоб стежити, чи не спричиняє це йому біль.
Пов’язку накладають від периферії кінцівки у напрямку тулуба. Напрямок турів — зліва направо відносно медичного працівника (крім пов’язки на ліве око, пов’язки Дезо на праву руку). Права рука розгортає головку бинта, ліва утримує пов’язку і розправляє хід бинта. Бинт повинен котитися по поверхні тіла, що бинтується, без попереднього відмотування, і кожний його оберт має прикривати попередній на ‘/3 чи 2/3 ширини. Кінцеву частину бинта фіксують до пов’язки лейкопластирем або розірваний по довжині кінець бинта зав’язують навколо забинтованої частини тіла з фіксацією на здоровій стороні.
Готова пов’язка повинна надійно фіксувати перев’язувальний матеріал, добре закривати уражену частину тіла, бути зручною для хворого, легкою та акуратною.
Основні варіанти бинтових пов'язок
Циркулярна (кругова) пов’язка є початком будь-якої м’якої пов’язки і самостійно застосовується для закриття невеликих ран в ділянці лоба, шиї, зап’ястка. Кожен наступний тур повністю вкриває попередній.
Спіральна пов’язка застосовується для закриття великих ран на тулу
бі та кінцівках. Починають її вище чи нижче місця пошкодження, а потім тури бинта ідуть у косому напрямку, на 2/3 прикриваючи попередній тур.
Повзуча пов’язка являє собою попередній етап перед накладанням спіральної чи будь-якої іншої пов’язки. Застосовують пов’язку для фіксації великого по довжині перев’язувального матеріалу. Починають її з циркулярної пов’язки в ділянці променезап’ясткового чи іншого суглоба, потім тур іде гвинтоподібно так, щоб кожен його оберт не торкався попереднього.
Хрестоподібна, чи восьмиподібна, пов’язка дуже зручна для бинтування частин тіла з неправильною поверхнею (задня поверхня шиї, верхній відділ грудної клітки, промежина). Починають й з циркулярної, потім перехрещують тури, які чергуються з циркулярними.
Колосоподібна пов’язка є різновидом хрестоподібної і відрізняється від неї тим, що тури бинта у місці перехрещування прикривають попередні не повністю, перехрещуючись по одній лінії, накладаються вище або нижче них. Місце перехрещування нагадує колос.
Поворотну пов’язку накладають на голову, стопу чи кисть, на куксу після ампутації кінцівки. Пов’язку починають накладати з циркулярних турів на кінцівці. Потім на передній поверхні культі роблять згин, і вертикальний тур бинта через бокову поверхню культі іде на задню поверхню. Кожний поворотний тур додатково фіксують за допомогою циркулярного тура.
Косинчаті пов’язки. Косинка — це трикутний шмат тканини чи хустина, складена кутом. Довгий бік називається основою, кут навпроти основи — верхівкою, останні два кути — кінцями. Косинка зручна при наданні першої допомоги. Найчастіше її застосовують для підвішування руки у разі перелому кісток передпліччя (рис. 49).
Типи пов’язок на окремі ділянки тіла
Пов’язки на голову та очі (рис. 50).
Чепець — одна з найпростіших пов’язок на голову. Починається з накладання одинарного бинта розміром близько 1 м: середину зав’язки кладуть на ділянку тімені, а кінці спускають вертикально вниз попереду вушних раковин. Зав’язку сам хворий утримує в натягнутому положенні. Роблять перший циркулярний тур навколо голови, потім, дійшовши до зав’язки, бинт обмотують навколо неї і ведуть дещо косо через потилицю. На іншому боці бинт перекидають навколо другої зав’язки і ведуть дещо косо по лобно-тім’яній ділянці. Кінцевий тур бинта проводять циркулярно навколо голови. Кінці зав’язки фіксують під підборіддям.
Шапочка Гіппократа накладається за допомогою двоголового бинта чи двох окремих бинтів. Одним бинтом увесь час роблять циркулярні
Рисунок 50 — Пов’язки на
голову та очі: а — чепець: б — шапочка
Гіппократа; в — пов'язка на одне око; г
— пов’язка на два ока: д — пов'язка на
потиличну ділянку. Цифрами позначено
тури накладання бинта
Рисунок 51 — Пов’язки на
грудну клітку та плечовиіі пояс: а —
пов'язка на молочну залозу; б — пов’язка
Дезо: в — спіральна пов’язка
оберти через лоб і потилицю,
закріплюючи ходи другого бинта. Кінці
бинта фіксують на потиличній ділянці. Пов’язка
на праве око накладається типово.
Круговим горизонтальним ходом через
лоб фіксують бинт, потім позаду спускають
його донизу на потилицю, ведуть під
правим вухом по боковій поверхні шиї,
через щоку і вгору, закриваючи ним хворе
око. Косий хід закріплюють круговим. Пов’язка
на ліве око накладається атипово.
Початок бинта знаходиться в правій
руці, а головка — у лівій. Наступні
етапи проводять аналогічно тому, як на
правому оці. 2.
Пов’язки на грудну клітку та плечовий
пояс (рис. 51). Пов’язка
на молочну залозу — тури бинта при
накладанні пов’язки на праву молочну
залозу ідуть зліва направо, на ліву —
справа наліво. Фіксуючий
тур проводять навколо грудної клітки
під молочною залозою, охоплюючи нижню
та внутрішню її частини, ведуть на
протилежне надпліччя і по спині проводять
до пахвової ямки, охоплюючи нижню і
зовнішню частини залози, знову фіксуючий
тур, і повторюють ходи бинта, закриваючи
молочну залозу. Пов’язка
Дезо — одна з найскладніших. Застосовується
вона при переломах ключиці та інших
кісток плечового пояса і передбачає
прибинтування руки до тулуба. Рука
повинна
Рисунок5 І — Продовження:
г. е — восьмиподібна пов'язка; д ■
колосоподібна пов'язка
бути зігнута під прямим
кутом
і притиснута до
тулуба. Перший тур
—
циркулярний хід бинта
від
здорового боку до
ураженого, другий
— із
здорової пахвової ділян-
ки
по передній поверхні
грудної клітки
скісно
вверх на протилежну
надключичну
ділянку, звідки
вертикально вниз по задній поверхні
плеча до перехрещування з
передпліччям.
Третій тур — бинт ведуть через уражене
передпліччя в пах-
вову ямку здорової
сторони. Четвертий тур — зі здорової
пахвової ямки косо
по спині бинт іде на
уражений плечовий
пояс і спускається
вниз
по ураженому плечу,
огортаючи
лікоть спе-
реду назад, потім косо
вгору
по спині в здорову
пахвову ділянку. 3.
Пов’язки на верх-
ню та нижню
кінцівки
(рис. 52).
Рисунок 52 — Пов'язка на
верхню і нижню кінцівки: а — спіральна
пов'язка на палець; б — пов’язка на
кисть; в — хрестоподібна пов'язка на
кисть; г — збіжна пов'язка на ліктьовий
суглоб; д — пов’язка на живіт і кульшовий
суглоб; е — пов’язка на пахвову ділянку;
€ — “черепашача” пов'язка на колінний
суглоб, збіжна (зліва) і розбіжна
(справа); ж — спіральна пов'язка з
перегинами; з — пов’язка на стопу і
надп'ятково- гомілковий суглоб
