Загальне перегрівання та переохолодження організму

Загальне перегрівання організму відбувається за умови порушень процесів теплообміну між організмом та зовнішнім середовищем. Це можливо у випадку значного підвищення температури зовнішнього середовища, високої вологості, важкої фізичної праці, а також у разі переїдання, ожиріння, лихоманки тощо. Накопичення зайвого тепла веде до порушення обміну речовин — насамперед білкового та водно-сольового. Організм втрачає воду та електроліти, настає денатурація білка, кров згущується, що, у свою чергу, призводить до порушення мікроциркуляції, гіпоксії, порушень функції центральної нервової системи.

Клінічно розрізняють три ступені тяжкості загального перегрівання організму: легкий, середній та тяжкий:

легкий ступінь характеризується загальною слабкістю, помірним головним болем, спрагою, запамороченням, нудотою. Температура тіла зберігається в межах норми або незначно підвищена, шкіра почервоніла, волога. Зростає ЧСС, з’являється задишка;

середній ступінь супроводжується сильним головним болем, нудотою, блювотою, сухістю у роті. Свідомість затьмарена або втрачена. Шкіра почервоніла, волога, виражена тахікардія, серцеві тони ослаблені, температура тіла підвищена до 39—40 “С;

тяжкий ступінь виникає за раптової втрати свідомості, може супроводжуватися маренням, психоемоційним збудженням, судомами. Дихання шумне, аритмічне, прискорене. Виражена тахікардія, пульс ниткоподібний. Шкіра блідо-ціанотична, суха, гаряча на дотик, температура тіла 40—42 С.

Невідкладна допомога:

перенести постраждалого в прохолодне місце;

зняти одяг, накрити тіло холодним вологим рушником, обдувати віялом або вентилятором;

до голови, на пахові ділянки та на шию прикласти гумовий пузир із льодом;

напувати постраждалого сольовими розчинами;

госпіталізувати у відділення інтенсивної терапії на ношах.

Загальне переохолодження організму (замерзання) виникає внаслідок

тривалої дії на організм людини низьких температур і призводить до порушення терморегуляції. Сприяють замерзанню висока вологість, вітер, алкогольне сп’яніння, обмеження рухів.

Розрізняють три ступені тяжкості загального переохолодження:

І — помірна гіпотермія. Спостерігається загальмованість. Мовлення скандоване, утруднене, рухи скуті, тіло тремтить, шкіра бліда. Серцево- судинна діяльність збережена.

— значна гіпотермія. Виражена загальмованість, можлива втрата свідомості. Температура тіла знижується до 31—27 С. Шкіра бліда з мармуровим рисунком, дихання рідке, поверхневе, діяльність серця порушена — брадикардія, тони глухі; артеріальний тиск знижений.

— гранична гіпотермія. Температура тіла нижча 26 ’С. Шкіра бліда, холодна. Свідомість відсутня. Дихання рідке, поверхневе, аритмічне. Серцеві тони ледь вислуховуються. Рефлекси відсутні. Артеріальний тиск не визначається. Можлива зупинка дихання та серцево-судинної діяльності.

Невідкладна допомога:

зігріти постраждалого (у ванні з водою кімнатної температури; поступово доводять температуру до 36 *С);

тіло слід обережно розтирати м’якою тканиною;

одягти у теплий сухий одяг, накрити ковдрою, напувати теплим солодким чаєм;

якщо є потреба — провести реанімаційні заходи;

госпіталізувати до лікувальної установи.