1

Тема 8 фізіологічні та біохімічні основи тренування жінок

Морфофункціональні особливості жіночого організму 1

Функціональні зміни в організмі жінок у процесі тренування 3

Анаеробні енергетичні системи у жінок 4

Аеробна працездатність (витривалість) жінок 5

Функціональні зміни, що виникають під час тренувань на витривалість 8

Біологічний цикл та фізична працездатність 8

Контрольні запитання і завдання 10

Розділ IX НЕВІДКЛАДНІ СТАНИ ТА ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ НИХ 11

Хвороби серцево-судинної системи, котрі вимагають надання невідкладної долікарської допомоги 11

Хвороби центральної нервової системи, котрі вимагають надання невідкладної долікарської допомоги 21

Хвороби дихальної системи, котрі вимагають надання невідкладної долікарської допомоги 24

Хвороби органів травлення та ендокринної системи, що вимагають надання невідкладної долікарської допомоги 26

Отруєння 29

Укуси отруйних змій та комах 31

Утеплення 32

Закриті та відкриті травми 34

Опіки. Обмороження. Електротравми 42

Загальне перегрівання та переохолодження організму 47

Десмургія 48

Контрольні запитання і завдання 53

Морфофункціональні особливості жіночого організму

Порівняння результатів світових рекордів чоловіків і жінок свідчить, що у жінок вони в кількісному відношенні нижчі, ніж у чоловіків. Так, наприклад, на бігових дистанціях вони нижчі на 18—13 Уо, у плаванні — на 6—10 % тощо. Для розуміння причин таких відмінностей має значення аналіз біологічних особливостей жіночого організму. До 12—14 років між дівчатками і хлопчиками не існує значних відмінностей у зрості, масі тіла, обхваті талії, ширині кісток, товщині підшкірної складки.

У пубертантному періоді внаслідок ендокринних змін тіла дівчаток і хлопчиків починають істотно відрізнятися через секрецію передньою частиною гіпофіза гонадотропного, фолікулостимулюючого і лютеїнізуючого гормонів, які стимулюють розвиток яєчників і яєчок. Яєчники починають секретувати естрогени, яєчка — тестостерон, який сприяє збільшенню розмірів кісток; він обумовлює також стимуляцію білкового синтезу, що веде до збільшення м’язової маси, тому в пубертантному періоді хлопчики мають більш розвинуті м’язи, ніж їхні ровесниці.

Естрогени сприяють розширенню таза, розвитку грудних залоз, збільшенню відкладення жиру, особливо в ділянці стегон. Останнє залежить від активності ферменту ліпопротеїнліпази. Водночас ліполітична активність у цій частині тіла жінок невелика порівняно з активністю їх у ділянці г гегом у чоловіків, що обумовлює накопичення жиру, необхідного для репродуктивної функції, у жінок.

Естрогени також стимулюють збільшення маси кісток, особливо в перші

-4 роки після досягнення статевої зрілості, у подальшому таке збільшення зупиняється. Для хлопчиків характерний триваліший період зростання кісткової маси. З огляду на це дорослі чоловіки вищі за дорослих жінок приблизно на 13 см. Маса тіла у жінок на 14—18 кг менша, ніж у чоловіків, окрім того, вони мають на 18—22 кг менше чистої маси тіла і на 3—6 кг більше жиру. У 18—24 роки тіло жінки містить 20—25 % жиру, а чоловіка — 13—16 %. Проте слід зазначити, що не дивлячись на те, що в жіночому організмі акумулюється більше жиру, ніж у чоловічому, за умови інтенсивних фізичних тренувань жінки можуть значно зменшити запаси жиру.

Жирова тканина майже не містить води, тому в тілі жінок вміст води істотно нижчий, ніж у тілі чоловіків (приблизно на 15 %).

Відмінності в розмірах тіла, за наявності однакових інших умов, обумовлюють неоднакову працездатність жінок і чоловіків. Причини такої залежності виявляються під час докладнішого розгляду змін деяких показників функціональних можливостей залежно від розмірів тіла.

Усі лінійні розміри, тобто довжина всіх частин тіла і кінцівок, довжина важелів (відстаней від осі обертання суглоба до місця прикріплення м’язів), амплітуда рухів тощо у чоловіків в 1,1 раза більші, ніж у жінок.

Поверхневі розміри є пропорційними квадрату лінійних розмірів (І2), тому площа поперечного перетину м’язів, аорти, поверхня тіла, альвеолярна поверхня легенів у даному випадку у чоловіка у 1,21 раза більші, ніж у жінки.

Об’ємні розміри пропорційні кубу лінійних розмірів (І_3), отже, об’єм легенів, об’єм циркулюючої крові або об’єм серця у чоловіків в 1,33 раза більші, ніж у жінок.

Маса тіла (М) також пропорційна ІЛ тому за різних умов маса тіла чоловіків в 1,33 раза більша, ніж у жінок.

Максимальна сила (Р), яку здатні розвинути м’язи, пропорційна площі їх поперечного перетину, тобто ІА У даному прикладі максимальна сила скорочення м’язів у чоловіків в 1,21 раза більша, ніж у жінок.

Механічна робота (\Л/) визначається силою скорочення м’язів (Р) і дистанцією (Б), на якій прикладена ця сила: \Л/ = РБ. Сила м’язів (Р) пропорційна ІЛ а дистанція (Б) — 1_. Відповідно робота пропорційна кубу лінійних розмірів тіла (І.3) або масі тіла. Чоловік, вищий за зростом ніж жінка, здатний виконати і більшу роботу — у даному прикладі в 1,33 раза.

Потужність зовні виконуваного навантаження (14) — це кількість роботи (И0 за одиницю часу (ї); N = \Л/Д. Максимально можлива потужність навантаження пропорційна квадрату лінійних розмірів тіла (І2) або масі тіла.

Виконувана робота певної потужності повинна забезпечуватися еквівалентним постачанням працюючих м’язів киснем. Із теоретичних передумов слід чекати, що \г02шах має бути пропорційним ІА Саме відмінності в розмірах тіла (масі тіла і м’язовій масі) передусім пояснюють вищі величини У02тах у чоловіків порівняно з жінками.

Серцевий викид (0) визначається об’ємом крові, прокачуваним серцем за одиницю часу. Відповідно максимальний серцевий викид повинен бути пропорційним ІА

Легенева вентиляція (\/е) як добуток дихального об’єму на частоту дихання пропорційна квадрату лінійних розмірів тіла (І2).

Легеневі об’єми у жінок і чоловіків різного віку відповідають розмірам тіла (пропорційні І3). Відмінності в легеневих розмірах визначаються переважно (якщо не виключно) статевими відмінностями в лінійних розмірах тіла.