4.Колабораціонізм.

На співробітництво з окупантами з різних причин погодилося »1% населення. Причини, що спонукали йти на службу до окупантів:

• бажання помолитися радянській владі;

• ідеологічне несприйняття рад. влади;

• страх за своє життя і близьких;

• кар 'єризм;

• позиція рад. уряду щодо військовополоненних, яких вважали зрадниками;

• прагнення за допомогою Німеччини боротися за незалежність України.

5.Голокост.

Символом голокосту в Україні став Бабин Яр.

29 вересня 1941 р. тут за 1 день знищено 33 711 євреїв.

Але їх методи масових вбивств були визнані неефективними(знищено в

Україні «500 тис. осіб).У січні 1942 р. нацистське керівництво прийняло

рішення про створення на території Польщі 6 таборів смерті ,обладнаних

газовими камерами і крематоріями (Треблінка, Собібур, Майданек,

Освенцім, Белжець, Хелмно), до яких вивозились євреї із зх. обл. України.

Отже, суть окупаційного режиму полягала в тому, щоб жорстокістю і

терором залякати людей,зламати їх опір і перетворити їх на рабів.

Риси "нового порядку ":

• ліквідація суверенітету або державності завойованих країн;

• економічне пограбування і використання всіх ресурсів в інтересах III рейху;

• расова дискримінація, геноцид, антисемітизм;

• терор, репресії,масові вбивства невинних людей.

6.Розгортання руху опору та його течії в Україні.

Причини розгортання руху опору:

• окупація батьківщини загарбниками;

• жорстокість окупаційного режиму;

• цілеспрямована діяльність радянського керівництва з організації руху опору на окупованих територіях.

Форми діяльності руху опору: 1)Пасивні:

а) різноманітна допомога партизанам;

б) відмова співпрацювати з окупаційною владою;

в) саботаж заходів окупаційної влади:

• випуск неякісної продукції;

• зрив поставок продовольства для окупаційної армії;

- ухилення від робіт тощо. 2)Активні:

а) партизанський рух;

б) діяльність підпілля:

• диверсійна діяльність;

• пропагандистська діяльність.

7.Укр. Національно-визвольний рух в 1941-1942 рр.

Укр. нац. рух напередодні II св. війни гуртувався навколо декількох центрів.

І центр - представлений урядом УНР на чолі з Лівицьким. Вони не мали

чіткої єдиної позиції (чий бік зайняти). Керівники УНР робили спроби

налагодити співпрацю з Німеччиною.

Військові структури УНР висунули ідею створити на Волині збройні загони

"Січі",які мали організуватися в армію, що разом з німецькими військами

мала б звільнити Україну від більшовизму. Реалізація цієї ідеї почалася в

середині 1940 р., а в роки ВВ війни вилилася в створення "Полісської Січі"

під керівництвом Тараса Бульби(Боровця).

Співробітництво з Німеччиною намагалися налагодити і Укр. монархісти на

чолі з П. Скоропадським.

Найбільш дієву позицію серед укр. політичних сил займала ОУН. Але у 1940

р. - розкол: - ОУН(М)- А.Мельник(орієнтувалась на допомогу Німеччини у

побудові укр. держави);

ОУН(Б)- С.Бандера(вважала, що Україну незалежну соборну державу можна вибороти лише власними силами).

Керівники обох ОУН вважали радянську імперію і сталінський тоталітарний

режим ворогом укр. народу . Звідси і мета їх сил - рішуча боротьба проти СРСР.

ОУН(Б) велику увагу приділяла питанню створення укр. армії. Діячі проходили вишкіл у поліцейських школах у Кракові. Навесні 1941 р. у складі спецпідрозділів Абверу було створено два батальйони "Роланд" і "Нахтігаль". Був сформований політ, осередок з провідних діячів ОУН на чолі з Я. Стецьком. Увечері ЗО червня 1941 р. були проведені Національні збори (« 100 осіб). Я.Стецько оголосив "Акт відновлення Української Держави".

Цей акт німецьке керівництво відкинуло. Почалися репресії проти членів ОУН(Б).

9 липня 1941 р. заарештовано Я.Стецька, потім С. Бандеру і відправлено до

концтабору;

Серед укр. політ, і військових угрупувань, що претендували на першість у

протистоянні з окупантами, була "Полісська Січ" на чолі з Тарасом

Бульбою. У серпні 1940 р. він прибув на Волинь, де створив збройне

підпілля.Із початком війни за завданням німців він вів боротьбу із

залишками радянських підрозділів та партизанами на Волині та Поліссі(3

тис. бійців). Він опанував значну територію, де проголосив "Полісську

республіку" із центром в Олевську. Але німці розпустили військове

формування Боровця. Із невеликим загоном він пішов у підпілля.

У лютому-березні він організовує Українську Повстанську Армію.

У листопаді 1943 р. М.Боровець хотів шляхом переговорів з німецькою

адміністрацією змінити німецьку окупаційну політику в Україні,але під час

переговорів був заарештований і відправлений до концтабору.

Отже, нацистська окупаційна політика не полишила українству іншого

шляху, ніж збройна боротьба проти окупантів.