Висновок до другого питання:

Таким чином, зорове сприйняття – багато ланцюговий процес, який починається з проекції зображення на сітківку ока і збудження фоторецепторів і закінчується в центральній нервовій системи. Завдяки мозку людина сприймає форму, величину, колір, рух предмета тощо.

3. Структурно-функціональна організація слухової сенсорної системи.

Значення слухового аналізатора полягає в сприйнятті і аналізі звукових хвиль. Периферичний відділ слухового аналізатора представлений спіральним (кортієвим) органом внутрішнього вуха. Слухові рецептори спірального органа сприймають фізичну енергію звукових коливань, які поступають до них від звуковловюючого (зовнішнє вухо) і звукопередаючого апарату (середнє вухо). Нервові імпульси, що утворюються в рецепторах спірального органа, через провідниковий шлях (слуховий нерв) йдуть в скроневу область кори великого мозку – мозковий відділ аналізатора. У мозковому відділі аналізатора нервові імпульси перетворюються на слухові відчуття.

Будова внутрішнього вуха

До складу внутрішнього вуха (лабіринту) входять переддвер'я, півкруглі канали та равлик, в якій розташовані особливі рецептори, що реагують на звукові хвилі. Переддвер'я і півкруглі канали до органу слуху не відносяться. Вони являють собою вестибулярний апарат, який бере участь в регуляції положення тіла в просторі і збереженні рівноваги. Равлик розділений основною мембраною Рейснера на три драбини: барабанну, середню і вестибулярну. Вестибулярна і барабанна драбини біля верхівки равлика з'єднуються між собою через вікно-гелікотрему, драбини заповнені перилімфою. Середня драбина ізольована і заповнена ендолімфою. На основній мембрані середньої рабини розташований кортів орган – звуковловлючий апарат, що містить рецептори – внутрішні і зовнішні волоскові клітини. Внутрішні клітини розташовуються в один ряд, а зовнішні у 3-4 ряди. Над кортієвим органом знаходиться текторіальна (покривна) мембрана – желеподібна маса, поєднана з кортієвим органом із внутрішньою стінкою равлики. Зовнішні та внутрішні волоскові клітини контактують з текторіальною мембраною. При русі основної мембрани покривна мембрана згинає волоски рецепторних клітин і в результаті деформації волосків виникає збудження волоскових клітин. При повітряній провідності звуку людина здатна сприймати звуки в дуже широкому діапазоні – від 16 до 20 000 коливань в 1 с. Кісткова провідність звуку здійснюється через кістки черепа. Звукові коливання добре проводяться кістками черепа, передаються відразу на перилімфу верхнього та нижнього ходів равлика внутрішнього вуха, а потім – на ендолімфу середнього ходу. Відбувається коливання основної мембрани з волосковими клітинами, в результаті чого вони збуджуються, і нервові імпульси, що виникли, в подальшому передаються до нейронів головного мозку.

Провідні шляхи слухового аналізатора

Нервові імпульси, які виникли в волоскових клітинах, передаються біполярним клітинам, розташованим в спіральному ганглії равлики (1-й нейрон). Аксони цих нейронів утворюють слуховий або кохлеарний нерв. Кохлеарний нерв проходить у довгастий мозок і закінчується на клітинах кохлеарного ядра (2-й нейрон). Нервові волокна від кохлеарного ядра у складі бічної петлі доходять до верхньої оливи (3-й нейрон). Одна частина волокон латеральної петлі досягає ядер нижніх бугрів четверопагорба, інша – медіального колінчастого тіла (4-й нейрон). Далі волокна у складі слухового нерва закінчуються в корі верхньої частини скроневої частки великого мозку.

Теорії сприйняття звуків

Згідно резонансної теорії слуху Г. Гельмгольца, базилярна мембрана складається з окремих волокон (струн резонатора), налаштованих на звуки певної частоти. Так, звуки високої частоти сприймаються короткими волокнами базилярної мембрани, розташованими ближче до основи равлика, низької частоти – довгими волокнами вершини равлика. Теорія місця заснована на різній здатності волоскових клітин, розташованих в різних місцях базилярної мембрани, сприймати звуки різної частоти.