1.1.Визначення розрахункових витрат.

Споруди водопроводу повинні мати пропускну спроможність, достатню для всього розрахункового терміну його дії. За розрахункову витрату приймають витрату в годину максимального водорозбору діб з найбільшим водоспоживанням.

2.1. Розрахункова витрата Розрахункова витрата – це витрата в годину максимального водорозбору діб з найбільшим водоспоживанням.

2.2.Вільний напір Вільний напір – це напір в зовнішній водопровідній мережі, повинний забезпечувати подачу води з деяким запасом (залишковим тиском hзал) в найвищу і найвіддаленішу від зовнішньої мережі водорозбірну крапку. Цей напір, м, називають також необхідним.

Розрахункову добову (середню за рік) витрату води, м³/сут, на господарсько-питні потреби в населеному пункті визначають по формулі:

Q_cр.доб= q_ж *N/1000, де

q_ж— норма водоспоживання, що приймається по табл.2.1; N — розрахункове число мешканців.

Таблиця 2.1. Норми господарсько-питного водоспоживання в населених пунктах.

Ступінь впорядкування районів житлової забудови	Норма на одного мешканця, середньодобова (за рік), л/доб
Будівлі, обладнані внутрішнім водопроводом і каналізацією, без ванн	125-160
Будівлі, обладнані внутрішнім водопроводом, каналізацією і ваннами з місцевими водонагрівачами	160-230
Будівлі, обладнані внутрішнім водопроводом, каналізацією і системою централізованого гарячого водопостачання.	230-350

Розрахункові витрати води в добу найбільшого і найменшого споживання приймаються з урахуванням відповідних коефіцієнтів нерівномірності.

Розрахункову витрату води на виробничі потреби приймають за даними технологів.

1.2. Визначення вільного напору.

Напір в зовнішній водопровідній мережі повинен забезпечувати подачу води з деяким запасом (залишковим тиском h_зал) в найвищу і найвіддаленішу від зовнішньої мережі водорозбірну крапку Цей напір, м, називають вільним Н_в або необхідним:

H_в =H_г + h_вт + h_зал

де Н_г — геометрична висота подачі води від поверхні землі до найвищої водорозбірної крапки, м; h_вт —втрати напору у внутрішній мережі; введенні і водомірному вузлі, м; h_зал—залишковий напір у диктуючого приладу, м.

Геометричну висоту подачі (2.3) Н_г, м, визначають по формулі

Н_г=h_пл+ (n-1) h_пов + h_пр

де h_пл — перевищення відмітки підлоги 1-го поверху над поверхнею землі (планувальна висота); n — число поверхів в будівлі; h_пов — висота поверху будівлі; h_пр — висота розташування диктуючого приладу над підлогою.

2.3. Геометрична висота подачі Геометрична висота подачі – це висота підйому води від поверхні землі до найвищої водорозбірної крапки споживача.

Вільний напір в зовнішній водопровідній мережі населених пунктів для попередніх розрахунків при одноповерховій забудові приймають рівним 10 м, а при більшій

поверховості будівель додають по 4 м на кожен додатковий поверх. Вільний напір в зовнішній мережі виробничого водопроводу призначають відповідно до вимог технології виробництва.

Як правило, напір в зовнішній водопровідній мережі створюють насоси станції II підйому. Коли насоси не працюють, напір підтримують за рахунок запасу води у водонапірній башті.

Для оцінки забезпеченості необхідного напору в зовнішній водопровідній мережі будують п'єзометричну лінію, що характеризує п'єзометричний напір (2.4) в різних точках мережі. Напір в будь-якій точці мережі, що розташовується, що є різницею відміток п'єзометричної лінії і поверхні землі, повинен бути не менше вільного напору. При цій умові забезпечується подача води в найвищу точку усередині будівлі.

2.4. П'єзометричний напір П'єзометричний напір – це фактична висота підйому води від поверхні землі до будь-якої водорозбірної крапки споживача.

Витрата води

% добової

Години доби

Мал. 2.1. Ступінчастий график водоспоживання.

Мал.2.2. Схема подачи води з зовнішньої мережи в будинок.