§ 7. Очищення стічних вод.

7.1. Склад і властивості стічних вод.

Домішки, що містяться у стічних водах різних категорій, за походженням поділяються на органічні (60— 75%) і мінеральні. Органічні та мінеральні домішки можуть перебувати у стоках в грубодисперсному, колоїдно-розчиненому і розчиненому стані. До мінеральних домішок належать: пісок, глинисті частинки, шлак, розчинені у воді солі, кислоти, луги.

Органічні домішки бувають рослинного (рештки рослин, плодів, папір, рослинні масла та ін.) і тваринного (фізіологічні виділення людей і тварин, рештки мускульних і жирових тканин тварин, органічні кислоти і т. ін.) походження.

Кількість і види домішок визначають умовами утворення стічних вод. Господарсько-фекальні води містять грубодисперсні (завислі) речовини в кількості 35— 40 г/добу, колоїдно-розчинені—10—25 і розчинені — 40—50 г/добу в перерахунку на одну людину. Бактеріальне забруднення господарсько-фекальних стічних вод величезне. Так, на кожні 1000 м3 стічних вод припадає понад 400 л мікроорганізмів. Мікроорганізми, що містяться

в стічних водах, поділяються на патогенні і сапрофітні.

9.14. Патогенні мікроорганізми Патогенні мікроорганізми — це збудники черевного тифу, паратифу, дизентерії та ін., що ведуть паразитуючий образ життя і є переносниками інфекційних захворювань.

9.15. Сапрофітні мікроорганізми Сапрофітні мікроорганізми — це кишкова паличка колі, уробактерії та ін., які нешкідливі для людини і тварин і не є переносниками захворювань.

Патогенні мікроорганізми (8.14) (збудники черевного тифу, паратифу, дизентерії та ін.) ведуть паразитуючий образ життя і є переносниками інфекційних захворювань. Сапрофітні мікроорганізми (8.15)(кишкова паличка колі, уробактерії та ін.) нешкідливі для людини і тварин і не є переносниками захворювань.

Стічні води міст забруднені яйцями гельмінтів (глистів) — до кількох сотень на 1 л і різними грибами у вигляді повстеподібних плетив найтонших ниток або у вигляді спор.

Більша частина грубодисперсних речовин здатна до осадження. У господарсько-фекальних стічних водах кількість нерозчинених речовин порівняно постійна і дорівнює 65 г/добу на одну людину, з них 40 г можуть осаджуватися при устоюванні. Деякі домішки стічних вод становлять велику цінність для народного господарства. Це жири і вітаміни, азот, калій, фосфор, що входять до складу органічних забруднень і потрібні для живлення рослин.

Стічні води деяких підприємств забруднені сполуками хрому, нікелю, кадмію та ін., вилучення яких із стічних вод економічно доцільне.

Речовини органічного походження мають властивість загнивати, отруюючи грунт, воду і повітря. Складна хімічна структура їх не може бути перероблена рослинними організмами. Тому при використанні їх як добрив треба розкладати складну хімічну структуру органічної домішки на простіші хімічні сполуки — мінеральні. Мінералізація (окислення) органічних речовин можлива в аеробних і анаеробних умовах. Аеробний процес мінералізації органіки (9.16). відбувається в присутності повітря. При анаеробному

мінералізуванні на окислення органічних речовин іде кисень із різних сполук. Цей процес відбувається дуже повільно з виділенням речовин з неприємним запахом і шкідливих газів. Процес мінералізації органічних речовин відбувається при сприянні мікрорганізмів-мінералізаторів, які залежно від умов мінералізації поділяються на аероби та анаероби (9.18).Ступінь забруднення стічних вод органічними речовинами може бути визначений

кількістю кисню, необхідного для їх окислення за допомогою аеробних мікроорганізмів, тобто за біохімічною потребою в кисні (БПК) (9.19). БПК визначають за кількістю кисню

в грамах на 1 м³ (г/м³) або в міліграмах на 1 л (мг/л). Повне окислення органічних речовин при температурі 20° С триває не менше 100 днів. Для зручності лабораторних досліджень досить визначити кількість кисню, витраченого на мінералізацію органічних речовин за 5 або 20 діб, тобто визначити БПК₅ або БПК₂₀. Знаючи БПК₅, можна визначити БПК₅ і БПК₂₀.

9.16. Аеробний процес мінералізації органіки Аеробний процес мінералізації органіки — в присутності повітря з вільним залученням кисню.

9.17. Анаеробний процес мінералізації органіки Анаеробний процес мінералізації органіки — в відсутності повітря, з обмеженням поступу кисню з повітря, з залученням до окислення кисню з різних сполук, що розкладаються хімічно, дуже повільно, з виділенням речовин з неприємним запахом і шкідливих газів.

9.18. Аероби і анаероби Аероби та анаероби — це види мікроорганізмів-мінералізаторів, діючих відповідно в аеробному чи анаеробному середовищах.

9.19. Біохімічна потреба в кисні (БПК) Біохімічна потреба в кисні (БПК) — це визначення ступню забруднення стічних вод органічними речовинами, через кількість кисню, необхідного для їх окислення за допомогою аеробних мікроорганізмів, в грамах на 1 м3 (г/м3) або в міліграмах на 1 л (мг/л). Повне окислення органічних речовин при температурі 20° С триває не менше 100 днів. Для зручності лабораторних досліджень досить визначити кількість кисню, витраченого на мінералізацію органічних речовин за 5 або 20 діб, тобто визначити БПК5 або БПК20. Знаючи БПК5, можна визначити БПК5 і БПК20.

Ступінь забрудненості стічних вод кислотами і лугами визначають за показником «реакції води» рН. Цей показник має велике значення при виборі потрібних матеріалів для мережі та споруд. Реакція води дуже сильно позначається на перебігу процесів мінералізації. В деяких випадках перед подаванням стічних вод на очисні споруди треба їх нейтралізувати. Міські стічні води звичайно мають рН = 7,2-7,5 (тобто малолужну реакцію). В об'ємі стоків є розчинений кисень, а також кисень, що входить до складу деяких сполук, які забруднюють воду. Він іде на окислення органічних речовин частково або цілком, після цього в воді починаються процеси гниття з виділенням газоподібних продуктів (метану, сірководню та ін.).

Співвідношення між загальним вмістом кисню у воді і БПК органічних домішок у тому ж об'ємі, показане в процентах, називають сталістю або стійкістю води. При

стійкості 50% загнивання починається на третій день, і при стійкості 99% — на 20-й день. Ступінь бактеріального забруднення стічних вод визначають за «колі-титром» або «колі-індексом» (див. розділ Т-8). Для господарсько-фекальних стічних вод «колі-титр» звичайно не перевищує 0,000001. На деяких підприємствах стічні води забруднені радіоактивними речовинами.

9.20. Сталість або стійкість води Сталість або стійкість води — це співвідношення між загальним вмістом кисню у воді і БПК органічних домішок у тому ж об'ємі, показане в процентах.

7.2. Умови скидання стічних вод у водойму. Принципи визначення ступеня очищення стічних вод.

Як і в будь-якій воді, у водоймі міститься певний запас розчиненого кисню, який може бути частково використаний для мінералізації органічних речовин при скиданні до неї стічних вод. Таким чином тут очищуються стічні води. Це явище називають самоочисною здатністю водойми (9.21), і залежить воно від ступеня розбавлення стічних вод у водоймі,

від температури, тривалості перебування в потоці водойми, від флори і фауни її та ін. Це полегшує процес очищення стічних вод на очисних спорудах перед скиданням їх у водойму. При цьому треба мати на увазі, що кисень водойми йде на природні процеси її фауни і на окислення наявних тут органічних речовин, а також можливе використання водойми в народногосподарських і культурно-побутових цілях.

9.21. Самоочисна здатність водойми Самоочисна здатність водойми — це мінералізація органічних речовин і очищення стічних вод певним запасом кисню, що міститься у водоймі.

Скидання у водойми стоків із загальним вмістом забруднень, який перевищує кількість перероблюваних в результаті природного самоочищення водойми, спричиняє її забруднення. Водойма, може стати непридатною для використання. Відведення стічних вод у водойми регулюється Правилами охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами. Умови скидання стічних вод у водойми визначаються з урахуванням їх розбавлення і самоочищення з тим, щоб цією водою можна було користуватися вже за 1 км проти течії і за нею від місця скидання стоків.

Розрізняють два види водокористування:

1) для питного водопостачання і водопостачання харчових підприємств;

2) для купання і відпочинку населення.

Водойми, що використовуються для рибогосподарських цілей, також поділяються на два види: використовувані для відтворення цінних порід риби; решта рибогосподарських водойм. При спусканні стоків безпосередньо у водойму рибогосподарського значення нормативні умови визначають для води у місці випуску. Встановлені такі показники складу і властивостей води водойми (і для суміші вод водойми і стоків).

Розчинений кисень. У водоймі кількість розчиненого кисню має бути не <4 мг/л (г/м³)в будь-який період року в пробі, взятій до 12 години дня. Біохімічна потреба в кисні при 20° С не повинна перевищувати 3 і 6 мг/л (Цифрові дані наведені як приклад для водойм питного (перше число) і культурно-побутового водокористування (друге число)

Завислі речовини. Вміст їх має зростати не більш як на 0,25 і 0,75 мг/л (г/м³). Інтенсивність запахів і присмаків не повинна бути більша як 2 бали. Забарвлення не повинно помічатися у стовпчику води заввишки 20 і 10 см. Реакція води має бути в межах від 6,5 до 8,5. Температура води водойми не повинна підвищуватися влітку більш як на 3^о С порівняно з максимальною температурою року та ін.

Отже, на очисних спорудах стічна рідина має бути очищена до такого ступеня, щоб вода водойми після змішування зі стоками, скинутими до неї, за вказаними параметрами не виходила за межі, які вимагаються. Ступінь очищення стічних вод визначають за завислими речовинами, балансом кисню, БПК, рН, температурою та ін. Нижче наведено приклад визначення ступеня очищення за завислими речовинами. На очисні споруди надходить q (м³/сек) стічної рідини з концентрацією завислих речовин а (г/м³). Після очисних споруд, вважаючи, що втрат води не було, тобто q — постійне, концентрація зависі в очищених стічних водах має дорівнювати х (г/м³). За такої умови концентрація завислих речовин у суміші води стічної і водойми з витратою Q (м3/сек) не повинна збільшитись вище як на 0,25 (для першого виду водойми водокористування).

Таким чином, якщо концентрація зависі в ріці b (г/м³), то найбільша допустима кількість зависі у воді водойми плюс стічні води дорівнює: (Q + q) • (b+ 0,25).

До розрахункового перерізу (створу) ріки надходить від очисних споруд q • х завислих речовин, у воді водойми — Q • b зависі.

Складаємо рівняння балансу:

Q • b + q • х = (Q + q) • (b+ 0,25)

з якого знаходимо х — кінцеве значення концентрації завислих речовин після станції очищення.

Ступінь очищення за завислими речовинами в процентах може бути визначений так:

За іншими параметрами ступінь очищення визначають аналогічно, але, зважаючи на те, що від місця скидання стічних вод до розрахункового створу органічна домішка окислюється (БПК зменшується), при цьому змінюється і вміст кисню у водоймі. У цьому процесі велике значення має явище природного розчинення кисню повітря у воді. Спочатку (за течією від місця скидання стічних вод) кількість розчиненого кисню зменшується завдяки інтенсивному споживанню його на мінералізацію. У цей час інтенсивність розчинення кисню повітря у воді мала. Далі вона поступово починає випереджати інтенсивність його споживання, що пояснюється невеликими значеннями БПК, яка дедалі зменшується, і великою нестачею кисню в воді. В результаті від місця випуску кількість кисню у водоймі (плюс стічні води) за течією зменшується до мінімуму, а потім зростає.

Стічні води мають бути очищені до такого ступеня, щоб після їх скидання у водойму мінімальна кількість розчиненого кисню у воді перевищувала найменшу допустиму для даної водойми величину. Стічні води, що пройшли очисні споруди, каналами або трубами спрямовуються до місця спускання їх, де через береговий колодязь і випускний оголовок скидаються у водойму. Оскільки ступінь розбавлення стічних вод у водоймі відіграє велику роль у самоочисній її здатності, то при введенні стічних вод прагнуть, щоб якомога більша кількість водоймищної води брала участь у перемішуванні зі стоками. Для цього застосовують різноманітні конструкції випусків. Найпоширеніша з них — розсіювальний випуск.

7.3 Методи очищення стічних вод.

Очищення стічних вод здійснюють механічним, біологічним, хімічним і фізико-хімічним способами.

Механічне очищення роблять для виділення зі стічної води грубодисперсних забруднень проціджуванням, центрифугуванням, обробкою на гідроциклонах, устоюванням і фільтруванням води. Великі домішки затримуються при проціджуванні води через грати і сита (9.22). При устоюванні важкі частинки випадають, а легкі

спливають на поверхню.

9.22. Грати і сіта Грати і сіта — це споруди для механічного очищення стоків у вигляді таких собі пристосувань, з прозорами від 20х20 до 5х5 мм. Бувають ручні та автоматичні.

Для механічного очищення застосовують такі споруди:

— піскоуловлювачі (9.23) (затримують завислі мінеральні частинки, переважно пісок);

відстійники (відділяють основну масу дрібнішої за­висі, переважно органічного походження);

9.23. Піскоуловлювачі Піскоуловлювачі — це споруди для механічного очищення стоків а вигляді резервуарів, де строюється режим руху, при якому відбувається осадження часток піску.

— жироуловлювачі, мастилоуловлювачі, смолоуловлювачі (9.24) (для виділення з виробничих стічних вод жи­рів, мастил, нафти, смол і т. ін.).

9.24. Жироуловлювачі, мастилоуловлювачі, смолоуловлювачі Жироуловлювачі, мастилоуловлювачі, смолоуловлювачі — це споруди для механічного очищення стоків а вигляді резервуарів, де строюється режим руху, при якому відбувається спливання маслоподібних речовин, з меншою питомою вагою, ніж вода. Ці речовини збираються у відповідні канали і подаються на переробку у корисних цілях.

Стічні води вивільняють від завислих частинок дріб­ної суспензії фільтрацією води крізь спеціальні сітки або шар зернистого матеріалу. Фільтруванням головним чи­ном очищають виробничі стічні води.

Біохімічні методи очищення мають метою змінити структуру органічних речовин, що містяться в стічних водах у вигляді тонких суспензій, колоїдів і роз­чинів, за допомогою мікроорганізмів-мінералізаторів. Для біологічного очищення застосовують окислювачі — споруди з природними умовами мінералізації і штучно створеними. До перших належать поля зрошення, поля фільтрації і біологічні стави. До других — біологіч­ні фільтри (9.26) та аеротенки (9.26). У спорудах другого виду про­цеси окислення органічних речовин

проходять інтенсив­ніше.

9.25. Поля зрошення, поля фільтрації і біологічні стави Поля зрошення, поля фільтрації і біологічні стави — це споруди для біологічного очищення з природними умовами мінералізації і штучно створеними. Тобто це поля, або стави, які можуть використовуватися у своєму господарському значенні.

9.26. Біологічні фільтри Біологічні фільтри — це споруди для біологічного очищення великої кількості стічних вод на спеціальних фільтрах з активним мулом —одноклітинними чи багатоклітинними мікроорганізмами флори та фауни. Потребують запровадження інтенсивної аерації.

9.27. Аеротенки Аеротенки — це споруди для біологічного очищення великої кількості стічних вод в спеціальних резервуаром з активним мулом і інтенсивною аерацією.

Бактеріальні забруднення перед скиданням стічних вод у водойми знищують дезинфекцією.

Хімічне очищення ґрунтується на хімічній взаємодії реагенту, що його вводять у стічні води, і за­бруднення. Реагент перетворює розчинні сполуки в не­розчинні (або розчинні, але нешкідливі), змінює реакцію води, сприяє повнішому виділенню нерозчинних, колоїд­них і розчинних домішок. Хімічні методи застосовують переважно для виробничих стічних вод. До хімічного очищення стічних вод можна віднести електродіаліз (9.28), що полягає в окисленні одних забруднень за рахунок від­новлення інших (зокрема, іонів водню) при пропусканні електричного струму через розчини.

9.28. Електродіаліз Електродіаліз — це метод хімічного очищення стічних вод, що полягає окисленні одних забруднень за рахунок від­новлення інших (зокрема, іонів водню) при пропусканні електричного струму через розчини.

До фізико-хімічного очищення стічних вод входять сорбція, екстракція, евапорація, коагуляція і флотація. Це основні методи фізико-хімічного оброблен­ня виробничих стічних вод.

Сорбція (9.29) — виділення зі стічної рідини розчинених у ній речовин і газів при концентрації їх на поверхні твер­дого тіла (адсорбція), в об'ємі твердого тіла (абсорбція) або при хімічній взаємодії розчинених домішок з твер­дим тілом (хемосорбція). Процес сорбційного очищення проходить так: у стічну воду подають подрібнений сорбент (наприклад, активоване вугілля), який при перемішуванні з водою концентрує домішку, а потім разом з нею механічно видаляється із стічної рідини.

9.29. Сорбція Сорбція — це метод хімічного очищення стічних вод, що полягає в виділенні зі стічної рідини розчинених у ній речовин і газів при концентрації їх на поверхні твер­дого тіла (адсорбція), в об'ємі твердого тіла (абсорбція) або при хімічній взаємодії розчинених домішок з твер­дим тілом (хемосорбція).

Екстракція (9.30) — поділ концентрованої домішки розчиненням її в екстрагенті (речовині, нерозчинній у воді, але такій, що інтенсивно розчиняє домішку). Інтенсифікація цього процесу забезпечується ретельним добором пар екстрагент — екстрагована (тобто розчинювана) рідина (оцтова кислота, фенол та ін.). Наступний поділ відпрацьованого екстрагенту і стічної рідини досягається устоюванням при великій відмінності їх питомих ваг.

9.30. Екстракція Екстракція — це метод хімічного очищення стічних вод, що полягає в розподілі концентрованої домішки розчиненням її в екстрагенті (речовині, нерозчинній у воді, але такій, що інтенсивно розчиняє домішку). Потім відбувається наступний поділ відпрацьованого екстрагенту і стічної рідини устоюванням при великій відмінності їх питомих ваг.

Евапорація (9.31) — відгін з водяною парою домішок, що забруднюють воду. Процес полягає в тому, що стічну рідину попередньо нагрівають і в спеціальних евапораційних колонах продувають перегрітою парою, що виносить леткі речовини — забруднювачі води (фенол, анілін та ін.).

9.31. Евапорація Екстракція — це метод хімічного очищення стічних вод, що полягає в відгоні з водяною парою домішок, що забруднюють воду.

Коагуляція (9.32) — оброблення стічних вод реагентами, в результаті чого завислі і колоїдні речовини зсідаються у пластівці, які сорбують нерозчинні тонкодисперсні

речовини

9.32. Коагуляція Коагуляція — це метод хімічного очищення стічних вод, що полягає в оброблення стічних вод реагентами, в результаті чого завислі і колоїдні речовини зсідаються у пластівці, які сорбують нерозчинні тонкодисперсні речовини.

Флотація (9.33) — виділення зі стічних вод домішок наданням їм плавучості за допомогою пухирців повітря, що продувається через товщу стічної рідини.

9.33. Флотація Флотація — це метод хімічного очищення стічних вод, що полягає в виділенні зі стічних вод домішок наданням їм плавучості за допомогою пухирців повітря, що продувається через товщу стічної рідини.

Перші три методи фізико-хімічного очищення стічних вод застосовують, коли треба виділити з них цінні речовини (при належному техніко-економічному обґрунтуванні), тобто якщо одержуваний в результаті очищення товарний продукт покриває експлуатаційні витрати.

Наведені вище способи очищення стічних вод залежно від складу домішки і її властивостей можна застосовувати як самостійні (остаточні) або несамостійні (кінцеві, проміжні або попередні) етапи оброблення води в різних комбінаціях. Останнє особливо стосується виробничих стічних вод. Наприклад, при нейтралізації кислих стічних вод устоюванню (механічному очищенню) передує хімічна нейтралізація.

Господарсько-фекальні стічні води звичайно очищають на спорудах механічного і біологічного очищення. Іноді обмежуються лише механічним обробленням (при випуску стічних вод у моря). Господарсько-фекальні води знезаражують обов'язково.

Механічне очищення стічних вод супроводжується утворенням мінеральних і органічних осадів. Мінеральні осади звичайно обробляють з метою зменшення вологості (підсушують). Органічні осади обробляють біохімічними способами для зміни їх властивостей (підсушують і спрямовують на утилізацію). Органічні осади господарсько-фекальних стічних вод мають цілий ряд несприятливих властивостей: сирий (необроблений) осад має велику вологість (95—99%), пластівцевоподібну пухку структуру, що погано віддає вологу; складну хімічну структуру, що не перероблюється рослинними організмами; нетранспортабельний. Після анаеробної мінералізації осад, маючи зернисту мінеральну структуру, легко підсушується, може бути використаний як добриво, транспортабельний. Обробляють органічні осади у септиках, двоярусних відстійниках і метантенках. Перші дві споруди виконують роль відстійників і анаеробних окислювачів. Метантенки призначені тільки для мінералізації (зброджування) осаду.

Зменшити вологість органічних опадів стічних вод можна в мулових ставах, на мулових майданчиках, установках механічного і термічного збезводнення.

7.4. Схеми споруд для очищення міських стічних вод.

Для очищення міських стічних вод їх пропускають через комплекс окремих очисних споруд, де при русі стічної води відбувається поступове її очищення, починаючи від крупних завислих частинок і до найдрібніших або розчинених речовин, очищення від яких забезпечує одержання потрібного ступеня чистоти стічних вод.

Метод очищення і склад очисних споруд визначають за техніко-економічним обґрунтуванням, враховуючи необхідний ступінь очищення стічних вод, склад і властивості їх, гідрогеологічні умови, наявність енергетичних ресурсів, санітарні умови та ін.

При скиданні стічних вод у потужну водойму (море, океан) самоочисна здатність котрих більша (головним чином, завдяки дуже сильному розбавленню стічних вод у собі), іноді буває достатньо механічного оброблення і знезаражування стічних вод, схема якого показана на мал. 9.10.

Спочатку стічна рідина проходить через грати, призначені для затримання великої зависі. Далі у піскоуловлювачі відділяються важкі домішки, здебільше мінерального походження. У відстійнику осаджується основна маса органічних забруднень. І, нарешті, у змішувачі перемішують стічні води з хлором, а в контактному резервуарі (9.34) їх знезаражують. Пісок із піскоуловлювачів за допомогою гідроелеватора (9.35) подається

для підсушування на піскові майданчики. Органічний осад з відстійників обробляють на метантенках ( 9.36) і підсушують на мулових майданчиках.

9.34. Контактний резервуар Контактний резервуар — це споруда для контакту стічної води , очищеної механічно і біологічно, з хлором для іі знеражування.

9.35. Гідроелеватор Гідроелеватор — це прилад для подання піску з піскоуловлювача до піскового майданчика для підсушування.

9.36. Метантенк Метантенк — це споруда для оброблення органічного осаду з відстійників, яке відбувається в замкненому просторі при анаеробному режимі мінералізації.

Якщо ступінь очищення стічних вод вимагає повного біологічного оброблення при невеликих витратах стоків, застосовують очисну систему за схемою, показаною на мал. 9.11. Механічне очищення відбувається на ґратах, піскоуловлювачах і двоярусних відстійниках, призначених для устоювання води і обробляння осаду в анаеробних умовах; біологічне — на полях зрошення або полях фільтрації (аеробні умови). Стічні води, що містять у складі органічних забруднень азот, фосфор, калій, доцільно подавати на поля зрошення, де вони використовуються для зрошення сільськогосподарських культур, а органічні домішки, затримані у порах ґрунту, мінералізуються при наявності кисню повітря.

Міські стічні води очищуються звичайно на станціях, де органічні домішки окислюються в аеротенках і біофільтрах.

Схема очисної станції з біологічним очищенням стічних вод в аеротенках наведена на мал. 9.10, б. Механічне очищення стічних вод відбувається на ґратах, піскоуловлювачах

і первинних відстійниках (9.37). Біологічна мінералізація здійснюється в аеротенках.

9.37. Первинний відстійник Первинний відстійник — це споруда для відстоювання стічних вод в процесі механічного відстоювання, після проходження гратів і піскоуловлювачів. Завжди буває не менше двох.

Стічні води із вмістом органічних домішок, що пройшли механічні споруди, в аеротенку продувають стисненим повітрям при перемішуванні з активним мулом. Активний мул нагромаджується при устоюванні вод, які пройшли аеротенк у вторинних відстійниках (9.38).

9.38. Вторинний відстійник Вторинний відстійник— це споруда для відстоювання стічних вод після біологічного очищення для затримання відпрацьованого активного мулу.

Мал. 9. 10. Схема станції: а —з Мал. 9. 11. Схема станції з

механічним очищенням стічних вод біологічним очищенням стічних

(варіант з метантенками); вод на полях зрошення або на

б —з біологічним очищенням полях фільтрації.

стічних вод в аеротенках.

Особливістю активного мулу є велика насиченість його мікроорганізмами-мінераліза-торами, які можна знову використати для мінералізації органічних домішок в аеротенках циркуляцією цього мулу. Оскільки його кількість зростає, то залишки скидають в метантенки для мінералізації (збродження) разом з осадом первинних відстійників.

Для забезпечення нормальної роботи станції очищення стічних вод треба контролювати роботу окремих споруд і станції в цілому: визначати витрати стічної рідини, що надходить на окремі споруди і на станції, витрати осаду, активного мулу, повітря, пари, газу, електроенергії і необхідних реагентів; систематично проводити хімічні й гідробіологічні аналізи стічних вод, які надходять на станцію з окремих очисних споруд.

Витрати стічних вод визначають спеціальними вимірювальними пристроями (лотоки Паршаля (9.39), водоміри Вентурі, вимірювальні водозливи та ін.), які звичайно обладнуються самописними приладами. Витрати повітря, газу і пари визначають за допомогою сопел або діафрагм із самописними дифманометрами.

9.39. Лоток Паршаля Лоток Паршаля — це споруда для вимірювання витрати стічних вод, який діє по принципу утворення навмисного опору, який дає коливання рівню рідини в залежності від витрати.

7.5. Організація обслуговування очисних споруд і техніка безпеки.

Для забезпечення нормальної експлуатації очисної станції вона має бути обладнана центральним пультом керування, з якого здійснюють всі основні технологічні операції, зв'язані із зміною режиму роботи споруд. Ро­бота центрального пульта керування повністю або част­ково автоматизується. В разі виходу з ладу автоматич­ного обладнання споруди повинні мати і ручне керуван­ня. На великих очисних станціях, крім центрального, встановлюють пульти керування окремими групами споруд.

На очисній станції створюють ряд технологічних це­хів: механічного очищення, біологічного очищення, обробляння осаду та інші. При станції також мають бути механічні і електромайстерні, електропідстанції, котель­ні, відділ капітального будівництва та ін.

Технологічний контроль на очисній станції здійсню­ють працівники лабораторії.

Інженерно-технічні працівники станції очищення стічних вод забезпечують робочі місця інструкціями з експлуатації очисних споруд, зважаючи при цьому на конструктивні і місцеві умови та виробничий досвід, розробляють заходи щодо підвищення продуктивності і ступеня очищення стічних вод, впроваджують нову тех­ніку і новаторські методи праці.

ЛІТЕРАТУРА

1. СНиП 2.04.01-85. Внутренний водопровод и канализация зданий. Госстрой СССР. М.:1986.

2. Калицун В.И., Кедров В.С., Ласков Ю.М. Гидравлика, водоснабжение и канализация. Стройиздат, М.: 1980.-400с.

3. СниП 2.04.03.86. Канализация. Внешние сети и сооружения. Госстрой СССР. М.: 1986.

4. Шевелев Ф.А., Шевелев А.Ф. Таблицы для гидравлического расчета водопроводных труб. М.: Стройиздат. 1984.

5. Лукиных А.А., Лукиных Н.А. Таблицы для гидравлического расчета канализационных сетей и дюкеров по формуле академика Н.М.Павловского. М.:Стройиздат, 1974.

6. Методические указания и контрольные задания по дисциплине "Водоснабжение и канализация" Макеевка.: Кафедра ВК, ДГАСА, 1999.

7. Монтаж внутренних санитарно-технических устройств: Справочник строителя /под ред. М.Г.Староверова. – 3-е изд. М.: Строиздат, 1984. – 780с.

8. Водоснабжение и канализация: Учебник для вузов / В.С. Кедров, П.П. Пальгунов, М.А. Сомов. – М.: Стройиздат, 1984.-288 с.

9. Внутренние санитарно-технические устройства. Ч.2. Водопровод и канализация / Ю.Н. Староверов, Л.И. Друскин, И.Б. Покровская и др. - М.: Стройиздат,1990.-247с.

10. Кравченко В.С. Водопостачання та каналізація: Підручник. - “Кондор”, 2003-288 с.140

8. Карелин Я.А. и др. Таблицы для гидравлического расчета канализационных сетей из пластмассовых труб круглого сечения: Справ. пособие. - М.: Стройиздат, 1986.-56 с.

12. СНиП 2.04.03 – 85. Канализация. Наружные сети и сооружения / Госстрой СССР.- М.: ЦИПТ Госстроя.

25