§ 6. Каналізаційні насосні станції.

У практиці каналізації доводиться перекачувати стічні води з колекторів, що мають велике заглиблення, до стічних споруд; з колекторів глибокого залягання в колектори меншого закладення; з одного басейну каналізування в інший (мал.9.8). Це здійснюють каналізаційні місцеві, районні і головні насосні станції; яка саме станція — визначається каналізованою площею.

Мал. 9.8. Схема перекачування стічних вод:

а — на очисні споруди; б — із заглибленого колектора у вищий; 1— самопливний колектор; 2 — приймальний резервуар з ґратами; 3 — машинне відділення;

4— напірний водовід; 5— очисні споруди.

Насосні станції бувають круглі і прямокутні в плані залежно від методу будівництва. У слабких ґрунтах при високому рівні ґрунтових вод і глибокому заляганні мережі звичайно споруджують круглі насосні станції, збудовані за методом опускного колодязя. Прямокутні в плані насосні станції роблять у відкритий спосіб.

Висота, на якій настелено підлогу в машинному залі, визначає вид насосної станції: надземна, підземна чи напівзаглиблена. При насосних станціях роблять приймальні резервуари, що призначаються для усування нерівномірності припливу на станцію стічних вод. Конструктивно насосні станції роблять нарізно (мал.9.8. а) або спільно з приймальним резервуаром ( 9.12) (мал.9.8 б).

Приймальні резервуари насосної станції обладнують ґратами, через які проціджується

стічна вода, що надходить.

9.12. Приймальний резервуар каналізаційної насосної станції Приймальний резервуар каналізаційної насосної станції — це ємкість, що призначається для усування нерівномірності припливу на станцію стічних вод.

Затримані на них покидьки спрямовують на дробарки, після чого скидають у каналізаційний лотік перед ґратами. Величина прозорів ґрат залежить від типу насоса і звичайно береться 16—100 мм. Розрізняють грати з ручним і механізованим очищенням від затриманих покидьків. Після ґрат стічну рідину насосами подають у напірний трубопровід. Кількість, продуктивність і тип насосів залежить від режиму й величини припливу стічних вод, режиму роботи насосної станції і виду стоків, що їх перекачують, а також від потрібної висоти підняття води.

Зменшення будівельної вартості насосної станції, якої досягають зменшенням розмірів приймального резервуара, можливе при роботі насосних агрегатів у режимі, близькому до режиму припливу. Для безперебійної роботи станції встановлюють резервні насоси, а електроживлення здійснюють по двох незалежних уводах (фідерах).

При узгодженні з Державного санітарною інспекцією в приймальному резервуарі може бути передбачений аварійний випуск стічних вод у природні водойми або тальвеги.

Підземну частину насосної станції звичайно роблять із бетону або залізобетону із зовнішньою гідроізоляцією на 0,5 м вище від рівня ґрунтових вод. Надземну частину частіше будують з цегли або шлакоблоків зі збірним залізобетонним перекриттям.

Трубопроводи в межах станції розташовують в каналах, що перекриваються металевими або залізобетонними (рідко) плитами, під підлогою або на консолях по стінах споруди.

У приймальному резервуарі передбачено вентиляцію (З—5-разовий обмін повітря).

Пуск і зупинка насосних агрегатів звичайно здійснюються автоматично залежно від рівня рідини в приймальному резервуарі за допомогою поплавцевих та інших реле.

Кожний насосний агрегат треба обладнувати самостійною всмоктувальною лінією, на якій при насосі «під. залив» встановлюють заслінку, що її виключає. На напірних трубопроводах встановлюють вимикаючі і перемикаючі заслінки і зворотні клапани (9.13). Напірні лінії роблять в дві нитки.

9.13. Зворотний клапан Зворотний клапан — це вид захисної арматури, призначений для протидії зворотному руху рідини в трубопроводі. В насосних станціях встановлюється після насосу.

Насосні станції для перекачування виробничих стічних вод, що містять шкідливі і вибухонебезпечні суміші і гази, зводять з резервуарами, які стоять окремо; все електрообладнання має бути у вибухонебезпечному виконанні. Матеріал труб і насосів підбирають залежно від складу і властивостей рідини, яку перекачують.

Станції з незаливними насосами обладнуються вакуумними насосами. Насосні станції

мають бути обладнані, крім насосів, ежекторами та іншими пристроями для видалення води з підлоги машинного відділення, підіймально-транспортними пристроями і механізмами, контрольно-вимірювальною апаратурою (покажчики рівня води в резервуарі, витратоміри, манометри, вакуумметри та ін.).

Мал.9.9. Насосна станція з пропелерними насосами для перекачування дощових і ґрунтових вод:

1 — електродвигун із вертикальним валом; 2 — пропелерний насос; 3 — грати.

Атмосферні стічні води надходять у великій кількості лише протягом кількох днів або навіть годин, тому до перекачування дощових вод слід вдаватися тільки в крайньому разі.

Звичайно мала висота підіймання дощових вод при перекачуванні диктує доцільність застосування пропелерних насосів, що характеризуються великою продуктивністю і малими робочими напорами. Щоб запобігти потраплянню в насоси сміття великих фракцій, перед насосом встановлюють грати з прозорами 40—60 мм.

На мал.9.9 показано в розрізі насосну станцію для перекачування зливових і ґрунтових вод. Станція цілком автоматизована й устаткована пропелерними насосами.

За приймальний резервуар править став, який періодично очищають в суху погоду від осадів. Збірним резервуаром дощових вод іноді може бути водостічна мережа великих розмірів.