§ 2. Принципіальна схема каналізації.

Каналізація складається з таких основних елементів: внутрішніх будинкових або цехових пристроїв (розглянуто у Т-5—Т-6); зовнішньої внутрішньоквартальної заводської каналізаційної мережі; вуличної каналізаційної мережі; насосних станцій і напірних водоводів; споруд для очищення стічних вод; споруд і пристроїв для утилізації стічних вод або їх випускання у водойму.

Стічні води окремих будинків або цехів збираються в дворових, квартальних і заводських мережах і спрямо­вуються у вуличну мережу, яка становить собою систему підземних трубопроводів, що транспортують стоки до насосних станцій або очисних споруд. Каналізована територія населеного пункту або під­приємства поділяється на басейни каналізування, тобто площі, обмежені лініями вододілу і природними межами міст, заводів та ін. (мал.9.1.).

Мал. 9.1. Схема каналізації населеного пункту з промисловим підприємством.

Каналізаційні трубопроводи, що збирають стічні во­ди з двох і більше вуличних ліній, називаються колек­торами (8.1). Мережа, розташована в межах території заводу (будь-якого підприємства), називається заводською або внутрішньомайданчиковою.

9.1. Колектор Колектор — це каналізаційній трубопровід, що збирає стічні во­ди з двох і більше вуличних ліній,

Колектор, який об'єднує всю каналізаційну мережу населеного пункту або два і більше колекторів басей­ну каналізування, називають головним (9.2). Скидають стічні води

9.2. Головний колектор Головний колектор — який об'єднує всю каналізаційну мережу населеного пункту або два і більше колекторів басей­ну каналізування.

переважно самопливом — під­земними, покладеними з певним уклоном трубопровода­ми. Якщо колектори сильно заглиблені або самопливне транспортування стічних вод неможливе, то для піді­ймання встановлюють станції перекачування (9.3). Часто стічні води з головного колектора подають на очисні споруди за допомогою насосної станції.

9.3. Станції перекачування Станції перекачування — це підвищувальні насосні станції, якщо колектори сильно заглиблені або самопливне транспортування стічних вод неможливе.

Очисні споруди призначені для вилучення домішок із стічної рідини або для зміни складу і токсичних властивостей її, щоб одержати нешкідливі сполуки, які припускають можливість повторного використання або скидання очищених стічних вод у водойми. Вони розташовані нижче за течією ріки щодо населеного пункту або підприємства, чим усувається забруднення водойми в місцях її використання.

Після проходження очисних споруд стічні води в більшості випадків каналізування населених місць відводять у водойму трубопроводом, який називається випуском (9.4).

9.4. Випуск Випуск — це трубопровід, що відводить очищені стічні води у водойму.

Стічні води промислових підприємств часто після очищення спрямовують на повторне використання або в систему оборотного водопостачання, на сільськогосподарські поля для зрошення ґрунту (стічні води підприємств харчової промисловості та ін.), у підземні резервуари і наземні стічні водойми, де їх витримують певний час, протягом якого в них відбуваються природні процеси доочищення води (радіоактивні стічні води та ін.).

План території, яку каналізують, з нанесеними на ньому об'єктами каналізування називають схемою каналізації (9.5). Ці схеми визначаються розміром каналізованих площ, рельєфом місцевості, ґрунтовими і гідрологічними умовами та ін. З великої кількості

різноманітних схем можна виділити найпростіші.

9.5. Схема каналізації Схема каналізації — це план території, яку каналізують, з нанесеними на ньому об'єктами каналізування.

Перпендикулярна схема, при якій стічні води скидаються у водойму через колектори, що прокладаються по нормалі до берега, без очищення. Довжина колекторів, відтак і їх вартість, мінімальні. Схема набула на сьогодні великого поширення для скидання атмосферних вод. Заборона скидання стоків без очищення у водойми Основами водного законодавства України зводить роль цієї схеми в майбутньому до тимчасової схеми на період першої черги будівництва каналізації міста або підприємства.

Пересічена схема, за якою колектори, зроблені за перпендикулярною схемою,

перехоплюються головним колектором, що прокладається паралельно до берега водойми. Ця схема застосовна для місцевостей з різко виявленим ухилом в бік водойми і при необхідності очищення стічних вод.

Паралельна схема, при якій колектори, що визначають довжину мережі, прокладають більш-менш паралельно ріці внаслідок значних ухилів місцевості, Таку схему застосовують при різкому розходженні значень ухилу каналізаційної мережі, який визначається гідравлічним розрахунком, і ухилу поверхні землі. Мінімальна вартість мережі буде при рівності цих ухилів, бо глибина залягання мережі відносно постійна. При розходженні значень ухилів глибина залягання мережі різко збільшуватиметься в її верхній або нижній частині залежно бід довжини колекторів і відношення величин цих ухилів, тобто збільшуватиметься вартість земляних робіт, висота і вартість колодязів та ін.

Зонна схема, при якій територію каналізування поділяють на зони, внаслідок чого стічні води з верхніх зон на очисні споруди надходять самопливом, а з нижніх — через перекачувальну насосну станцію.

Децентралізованою схемою каналізації називають каналізацію, що має кілька самостійних районних очисних споруд. Такі схеми застосовують при великих розмірах каналізованих площ і неяскраве виражених рельєфах або, навпаки, сильно пересічених місцевостях.

При очищенні стічних вод міста на одній очисній споруді схему каналізації називають централізованою.