§3. Організація експлуатації санітарно-технічних систем.

Ремонт санітарно-технічних систем виконує технічний персонал, що знаходиться в штаті експлуатаційної служби.

У житлових будівлях ремонтні роботи в деяких випадках виконують чергові слюсарі-сантехніки по заявках, що поступають в житлово-експлуатаційну контору (ЖЕК) від населення, з оплатою праці по почасово-преміальній системі.

У ряді міст застосовують підрядний метод за договорами ЖЕК з ремонтно-будівельними управліннями (РСУ) райжілуправлень, в які входять ділянки виконробів, закріплені за окремими ЖЕК. Цей метод приводить до ефективнішого використовування матеріально-технічної бази РБУ, створює більш кваліфіковані інженерно-технічні кадри.

В даний час набуває поширення роздільна експлуатація санітарно-технічних систем відповідними спеціалізованими організаціями (по водопостачанню і каналізації, по теплопостачанню). Наприклад, технічна експлуатація внутрішніх систем водопостачання і каналізації передана об’єднанням «Водоканал», які організовують служби з окремими експлуатаційними ділянками залежно від числа обслуговуваних об'єктів. Служби здійснюють профілактичний і поточний ремонт, а також контроль за станом систем і устаткування; виконують заявки населення.

ЛЕКЦІЯ Т-7. ВНУТРИКВАРТАЛЬНА (Дворова) каналізація

Ключові слова і поняття.

7.1. Внутриквартальна (дворова) каналізація

7.2. Зазор в світлі

7.3. Падіння ухилу трубопроводу

7.4. Подовжній профіль внутриквартальної (дворової) каналізації

7.5. Контрольний колодязь

7.6. Берма

7.7. Робоча камера

§1.Трасування мережі внутриквартальної (дворової) каналізації.

7.1. Внутриквартальна (дворова) каналізація Внутриквартальна каналізація — це частина господарсько-фекальної (побутової) каналізаційної мережі КІ, яка починається від випусків внутрішньої домової каналізації та продовжується до приєднання до вуличної мережі.

При трасуванні мережі необхідно прагнути до того, щоб протяжність і глибина її закладання була мінімальною, забезпечувалися нормативні характеристики самотічного режиму руху рідини в трубах. При цьому потрібно орієнтуватися на зручності при будівництві мережі і в експлуатації.

Каналізаційні мережі прокладаються на відстані не менше за 3,0 м від зовнішніх стін будівель і споруд (мал.7.1). Найменший діаметр каналізаційної мережі приймається 150 мм. Між каналізаційною та водопровідною трубами повинен бути обов’язковий зазор в світлі(7.2) не менш за 1,5 м (тобто між стінками), якщо водопровідна труба перетинається з каналізаційною. Якщо остання взята у кожух, ця відстань у світлі може бути зменшена до 0, 4 м.

7.2. Зазор в світлі Зазор в світлі — це відстань між стінками будь-яких поверхонь комунікацій, у конкретному випадку — між стінками трубопроводів, що перетинаються в плані чи в розрізі.

Мал.7.1. Генплан кварталу з внутриквартальною каналізаційною мережею К1.

На мережі необхідно передбачити по СНиП 2.04.03-85, п. 4.14-4.17 установку колодязів:

- на прямих ділянках — оглядових, для труб діаметром 150 мм через 35 м;

- на поворотах траси більш за 30о;

- на вузлах, тобто при приєднанні інших ділянок;

- перепаді зі зниженням відміток більш за 0,3 м;

Матеріал труб приймається по п. 4.9:

- безнапірні залізобетонні та бетонні;

- керамічні;

- чавунні;

- пластмасові;

- сталеві (як виняток при осадних грунтах або на територіях з підземним будівництвом).

Колодязі на мережі означаються КК -1, КК-2 і т.д.

Найменша глибина закладання каналізаційних трубопроводів визначається з умов:74

h=h_прон-0,3

h  0,7 + d

де	h	-	початкова глибина закладання в найбільш віддаленому і високо розміщеному колодязі, м;
	hпрон	-	найбільша глибина проникнення в грунт нульової температури, м;
	d	-	діаметр труби, м.

Колодязі на мережі означаються КК -1, КК-2 і т.д.