§ 6. Локальні каналізаційні установки (5.25)

5.25. Локальні каналізаційні установки Локальні каналізаційні установки — це внутрішні установки для забезпечення особливих процесів по транспортуванню та очищенню стічних вод

До складу локальних каналізаційних установок будівель спеціального призначення можуть входити наступні установки і пристрої: для перекачування стічних вод; для попереднього очищення, нейтралізації і усереднювання стоків; для використовування зайвого тепла; для очищення стічних вод та ін.

Установки для перекачування стічних вод. Перекачування стічних з мережі внутрішньої каналізації в зовнішню каналізаційну мережу необхідне в тих випадках, коли приймачі стічних вод розташовані нижче за відмітку закладення труб мережі зовнішньої каналізації. Стічні води направляють в резервуари, розташовані, правило, поза будівлею або у виняткових випадках (з дозволу санітарних органів) усередині будівлі. У резервуарі, обладнаному приточно-витяжним вентиляційним пристроєм і сигналізацією рівня, повинні бути встановлені грати для затримання крупних забруднень і пристрій для скаламучення осаду, а також влаштований приямок для розміщення всмоктуючого клапана водопідйомника. Обсяг резервуару розраховують з урахуванням графіка годинної припливу стічних вод і режиму роботи насосів. При автоматичній роботі насосів обсяг резервуару визначають з умови включення насосів не більш 6 разів за 1 годину. За відсутності графіка притоку стічних вод, обсяг резервуару можна приймати рівним 5—10% максимальної годинної притоку стічних вод. Резервуари виконують з бетону, залізобетону або цеглини з надійною гідроізоляцією. З резервуарів стічні води перекачують водопідйомниками в зовнішню мережу.

Водопідйомниками звичайно служать насосні або пневматичні установки.

Насосні установки комплектують з робочих і резервних насосів. Вимоги, що пред'являються до монтажу каналізаційних насосів, аналогічні вимогам, що пред'являються до монтажу водопровідних насосів, з тією лише різницею, що каналізаційні насоси рекомендується встановлювати під затокою. Всмоктуючі трубопроводи повинні мати ухил не менше 0,005 убік від насоса. Якщо місткість62

напірних трубопроводів перевищує 25% об'єму приймального резервуару, то після насоса встановлюють зворотний клапан.

ЛЕКЦІЯ Т-6. Внутрішні водостоки. Випробування і експлуатація

Внутрішніх санітарно-технічних систем.

Ключові слова і поняття.

6.1. Водостічні ворінки

6.2. Плоскі дахи

6.3. Скатні дахи

6.4. Інтенсивність дощів

6.5. Питомий опір по довжині трубопроводів

6.6. Гідравлічне випробування

6.7. Пневматичне випробування

§1. Внутрішні водостоки.

1.1. Устрій внутрішніх водостоків.

Відведення атмосферних опадів (дощових і талих вод) з дахів сучасних будівель здійснюється по трубопроводах, розташованих усередині будівлі (внутрішнім водостокам). Область застосування їх регламентується відповідними розділами СНиП (наприклад, СНиП 2.01-85).

Внутрішні водостоки складаються з наступних основних елементів: водостічних ворінок (6.1), відвідних трубопроводів (стояків, колекторів, випусків) і пристроїв для огляду і прочищення (ревізій, прочищень, оглядових колодязів).

6.1. Водостічні ворінки Водостічні ворінки — це пристрої, які використовуються для прийому дощових та снігових стічних вод з покрить дахів та перепуску їх до внутрішньої спеціальної мережі К2.

Внутрішні водостоки повинні видаляти воду з крівлі будівель як при позитивних, так і при негативних температурах зовнішнього повітря. Схема мережі внутрішніх водостоків може бути перпендикулярною і перетнутою (мал. 6.1) та з відкритим випуском (мал. 6.2).При перпендикулярній схемі кожен стояк обладнується окремим випуском, відводящим дощові води.

Мал. 6.1. Схеми внутрішніх водостоків перпендикулярна ( а ) и перетнута ( б ) :

1 — водостічна воронка ; 2 - стояк ; 3 - прочистка и ревизія ; 4 - відступ ; 5 - выпуск; 6 - прийомний колодязь ; 7 - гідрозатвір ; 8 - відкритий выпуск ; 9,10 - підвісна лінія ; 11 - збірний трубопровід .

6.2. Пристрій відкритого випуска :

а ) - общий вид гідрозатвора ; б ) - гідрозатвір на сталевій трубі випуска ; в ) гідрозатвір із фасонних частин ( трійник, відступ ) ;

1- каналізація , упір ; 2,3, - ревізия , прочистка ; 4 -

водостічний стояк ; 5 - патрубок для теплого повітря ; 6 – гідрозатвір.

Мал. 6.3. Водостічні ворінки і приєднання їх до водостічної мережі.

а — ворінка Вр7А; б — ворінка Вр9; в — ворінка Вр8; г — приєднання ворінки до мережі;1 — ковпак; 2 — грати; 3 — вставний стакан; 4 — глуха гайка; 5 — притискне кільце; 6 — хомут; 7 — зливний патрубок; 8 — бітум; 9 — цементний розчин; 10 — залізобетон; 11 — гідроізоляція; 12 — фартух; 13 — прочищення; 14 — мінеральна вата.

При устрої внутрішніх водостоків особливого значення набуває установка водостічних ворінок. Для житлових будівель з плоскими неексплуатованими дахами рекомендується застосовувати ворінки Вр7А з патрубком умовним проходом D_у 80 мм (мал. 6.3 а). Для промислових і суспільних будівель з плоскими дахами, заповнюваними водою, слід застосовувати ворінки Вр9 з патрубком умовним проходом 100 мм (рис.6.3, б), а не заповнюваними водою — ворінки Вр8 (мал. 6.3, в). Для будівель з плоскими експлуатованими дахами застосовують ворінки Вр10 з D_у = 150 мм.

Водостічні ворінки встановлюють з таким розрахунком, щоб максимальна відстань між ними не перевищувала 48 м. Ворінки слід розміщувати по обидві сторони брандмауерних стін і температурних швів, в знижених ділянках ендов, по внутрішній подовжній вісі будівлі (по одній ворінці на кожну секцію будівлі). Ухил ділянок даху і ендов у бік воронок повинен бути не менше 0,005. Ворінки закладають в перекриття з пристроєм водонепроникного з'єднання. Гідроізоляційний шар покриття даху випускають на фланець зливного патрубка, затискають зверху фланцем приймальних гратів і заливають бітумною мастикою. Під фланець ворінки іноді додатково підкладають рубероїд і мішковину, просочену бітумом. Приєднання ворінок до стояків виконують за допомогою компенсаційних розтрубів з еластичним закладенням (мал. 6.3, г).

Найбільша пропускна спроможність водостічних ворінок при умовному проході патрубка 80 мм складає 5 л/с, 100 мм — 12 л/с, 150 мм — 35 л/с. Пропускна спроможність водостічних стояків відповідно складає 10; 20 і 50 л/с, стояків умовних! проходом 200 мм — 80 л/с. Для водостоків в основному застосовують чавунні (ненапірні і напірні), пластмасові і азбестоцементні труби, як виняток (на горизонтальних підвісних лініях — мал. 6.3, г) використовують сталеві труби.

Водостічні стояки, як правило, прокладають в опалювальних приміщеннях сходових клітин, в коридорах і інших підсібних приміщеннях будівель. Прокладення стояків може бути відкритим (по стінах, фермах, колонах) або прихованим (у борознах внутрішніх стін будівель, в коробах, шахтах). Замонолічення труб в блоки стінні панелі не допускається.

Довжина випуску від стояка до колодязя дворової мережі при діаметрі труби 100 мм і більш не повинна перевищувати 10 м. Закладення випуску у фундаменті будівлі виконується аналогічно закладенню каналізаційного випуску. Відкритий випуск (мал. 6.2) в місці перетину із зовнішньою стіною фундаменту будівлі ізолюють мінеральною ватою шаром не менше 50 мм із закладенням отвору з обох боків цементним розчином.

1.2. Розрахунок внутрішніх водостоків.

Розрахунок внутрішніх водостоків зводиться до визначення розрахункової витрати дощових вод і перевірки пропускної спроможності окремих ділянок мережі.

Розрахункова витрата дощових вод q_розрах л/с, визначають по формулах:

для плоских дахів (6.2) (з ухилом менше 1,5%):

q_розрах= Fq₂₀/10000;

6.2. Плоскі дахи Плоскі дахи — це умовне підрозділення дахів для розрахунку внутрішніх водостоків — дахи з ухилом менше 1, 5%

для скатних дахів (6.3) (з ухилом 1,5% і більш):

q_розрах= Fq₅/10000;

6.3. Скатні дахи Скатні дахи — це умовне підрозділення дахів для розрахунку внутрішніх водостоків — дахи з ухилом більше 1, 5%

6.4. Інтенсивність дощів. Інтенсивність дощів — це умовна величина витрати дощу в л/с з га тривалістю 5 чи 20 хв. , що залежить від географічного розташування територіі, тобто кліматична характеристика дощових осадків.

Таблиця 6.1. Питомі опори A₁ для розрахунку водопровідних труб

	Сталеві труби		Чавунні		труби
умовний мм	прохід,	A1 (для Q, м3/с)	умовний прохід, мм		A1 (для Q, м3/с)
10		32 950 000	50		13 360
15		8 809 000	80		1044
20		1 643 000	100		339,1
25		436 700	125		103,5
32		93 860	150		39,54
40		44 530	200		8,608
50		11 080	250		2,638
70		2 893	300		0,9863
100		267	400		0,2191
125		86,2	450		0,1187
150		33,9	500		0,06782

де F — площа водозбору, q₂₀, q₅ — інтенсивність дощів (6.4.), л/с з 1 га, тривалістю відповідно 5 хвилин(ізолінії значень q₂₀ приведені на мал.6.4).

q₅ = 4ⁿ * q₂₀

(тут n — кліматологічний параметр, значення якого приведені на мал.6.5)

Пропускну спроможність системи, тобто максимальну розрахункову витрату, л/с, при напірному режимі можна визначати по формулі:

q =

де H — напір в системі, м, рівний різниці відміток верха покриття у ворінки і вісі випуску або вісі самотічного трубопроводу; So — повний опір системи, м * с²/л², дорівнений сумі опорів по довжині всіх ділянок труб і місцевих опорів фасонних частин труб, включаючи опори ворінки і випуску.

Повний опір системи визначають по формулі:

S₀= А_l l + A_m Σξ

де А_l — питомий опір по довжині трубопроводів (6.5) ( табл. 6.1.) l — довжина

трубопроводів, м; А_м — питомий місцевий опір (при ξ = 1), що приймається залежно від діаметра трубопроводу:

d, мм ... 50 75 80 100 150 200

А_м, м * с²/л².. 0,013 0,0026 0,002 0,00083 0,000165 0,000052

Σξ - сума коефіцієнтів місцевих опорів, включаючи вхід у ворінку і випуск (ці коефіцієнти приведені в табл. 6.2.)

Величина q повинна бути не менше притоку води до ворінки, визначуваного по формулі (6.2) або (6.3).

Примітка. При швидкостях, менших 1,2 м/с, значення A₁ умножуюють на поправочний коефіцієнт Кп

Швидкість, м/с . . 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8 0,9 1 1,1

Коефіцієнт К_П. .1,41 1,28 1,2 1,15 1,115 1,085 1,06 1,04 1,03 1,015

6.5. Питомий опір по довжині трубопроводів Питомий опір по довжині трубопроводів — це втрати напору на гідравлічне тертя при пропусці витрати 1 м3/с через і м трубопроводу певного діаметру і матеріалу.

Таблиця 6.2.

Коефіциенти місцевих опорів ξ внутрішніх водостоків

Фасонна частина	Коефіциент ξ
Прийомна ворінка	1,5-1,6
Відвід чавунний каналізаційний: 90о 135о	0,65 0,45
Відступ	1
Трійник: «на прямий прохід» «на поворот» «косий»	0,25 0,9 0,8
Хрестовина: «пряма» «коса»	1,2 1,5
Гідравлічний затвір: чавунний двохоборотний сталевий зварний	2 1

Мал.6.4. Значення q₂₀ для України. Мал.6.5. Значення параметра n для України.

2.3. Приклади монтажу внутрішніх водостоків.

На мал.6.6-6.9 подані приклади монтажу внутрішніх водостоків.

Мал. 6.6. Водостоки на плані даху.

1-водостік; 2- каналізаційні стояки К1; 3-вентиляційні шахти.

Мал. 6.7. Приєднання ворінок до водостічної мережі.

1-водостічна ворінка; 2- компенсуючі стики.

Мал. 6.8. Випуск водостоків на відмістку при розрахунковій температурі

зовнішнього повітря до (-5^оС).

1-ворінка; 2- водостічний стояк; 3- бетонний чи цегляний упір; 4- термоізоляція;

5- цементне покриття.

Мал. 5.9. Випуск водостоків на відмістку при розрахунковій температурі

зовнішнього повітря від (-5) до (-25)

1-ревізія; 2-стояк водостічний К2; 3-тройник прямий 100х50; 4 – кран;

5-труба сталева водогазопровідна d=32 мм; 6- корка; 7-трійник d=32 мм;

8-сифон з ревізією; 9-заглушка чавунна; 10-упір бетонний; 11- трійник прямий 100х100; 12- коліно; 13-трійник двохрозтрубний.

На прямолінійних ділянках підвісних трубопроводів діаметром D_тр приймають такі найбільші відстані L_макс між прочисними пристроями:

D_тр , мм……………..50 100-150 200 та більше

L_макс, м ……………10-15 15-20 25