6.5 Аналіз ритмічності та якості виробництва
Ритмічність виробництва — це насамперед чітка, стійка й збалансована діяльність підприємства, яка дає змогу рівномірно випускати продукцію і виконувати зобов’язання перед споживачами. Ритмічна робота — це випуск продукції рівними частками за будь-які однакові проміжки робочого часу.
Алгоритм розрахунку впливу факторів на зміну об’єму виробництва наведений у табл. 6.1.
Розрізняють два поняття ритмічності:
- ритмічність випуску продукції (товарної);
- ритмічність виробництва.
Існує багато способів розрахунку показників ритмічності (аритмічності) роботи підприємства, але й найпростіші з них надійно характеризують це явище.
Якщо необхідно проаналізувати ритм роботи за квартал або рік, то відповідно визначають обсяги виробництва у першій, другій та третій декаді, а далі діють, як при аналізі даних за місяць. За відсутності планових показників ритму їх можна самостійно розрахувати, спираючись на саме визначення поняття ритмічності.
Неритмічність роботи притаманна багатьом підприємствам. Тому треба ретельно вивчати не лише причини цієї хронічної виробничої «хвороби», а й наслідки, а саме:
збільшення кількості браку й відходів сировини та матеріалів;
погіршення якості продукції;
підвищення собівартості продукції;
порушення у ритмі відвантаження, а отже, затримки реалізації продукції;
посилення плинності кадрів;
виникнення інших небажаних проблем.
Рисунок 6.1- Фактори, що впливають на ритмічність випуску продукції
Ритмічність тісно пов’язана з комплектністю виробництва. Це поняття може бути визначене як пропорційність, збалансованість виробництва окремих деталей, вузлів, напівфабрикатів. Комплектне виробництво забезпечує нормальний процес складання готових виробів і запобігає затримкам у зв’язку із відсутністю якихось деталей. Засобом, який забезпечує необхідний темп складальних робіт при деяких неузгодженостях поточного виробництва деталей, є незавершене виробництво. Тому під час аналізу комплектності виробництва треба звертати увагу й на комплектність залишків деталей і вузлів у незавершеному виробництві. Водночас треба пересвідчитися, наскільки фактична наявність деталей відповідає даним обліку та плановій потребі.
6.6 Аналіз технічного рівня розвитку виробництва
Одним з найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва на промисловому підприємстві є забезпечення їх основними фондами (ОФ) у необхідному асортименті та більш повному їхньому використанні. Завданнями аналізу технічного розвитку виробництва є:
- визначення потреби виробництва та його структурних підрозділів ОФ;
- розрахувати вплив використання ОФ на обсяг виробництва продукції;
- вивчити ступінь використання виробничої потужності виробництва ;
- виявити резерви в підвищенні ефективності використання ОФ.
Джерела для аналізу/план виробництва, план технічного розвитку, баланс виробництва, звіт про наявність і рух ОФ, дані про переоцінку ОФ, інвентарні картки обліку основних фондів. Аналіз зазвичай починається з вивчення обсягу ОФ, їхньої динаміки та структури.
Важливе значення має аналіз вивчення руху та технічного стану основних виробничих фондів. Для цього розраховуються такі показниками:
- коефіцієнт відновлення: визначається відношенням вартості ОФ, що надійшли, до вартості ОФ на кінець року;
- коефіцієнт вибуття: визначається відношенням вартості вибулих ОФ до вартості ОФ на початок року;
- коефіцієнт приросту: визначається відношенням суми приросту ОФ до вартості ОФ на початок періоду;
- коефіцієнт зносу: визначається відношенням суми зносу ОФ до вартості ОФ (первісної) на відповідну дату;
- коефіцієнт придатності: визначається відношенням залишкової вартості ОФ до первинної вартості ОФ.
Забезпеченість фондами та їхній склад вивчаються за даними звітності, у якій відображаються в згрупованому вигляді наявність фондів і їхній рух, у тому числі введення в дію за аналізований період, але без порівняння з планом. Відповідність наявності основних фондів, потреби в них переважно залежить від виконання введення в дію нових фондів.
У звітності окремо відображаються промислово-виробничі фонди, виробничі фонди інших галузей, невиробничі фонди, а в складі промислово-виробничих фондів – будівлі, споруди, передатвальні пристрої, машини й устаткування за видами, транспортні засоби та інші основні фонди. Така деталізація дозволяє оцінити прогресивність змін, що відбулися в складі фондів, на основі визначення питомої ваги активної їхньої частини.
Віковий склад устаткування є важливою характеристикою технічного рівня основних фондів.
Для оцінки технічного рівня основних фондів визначається також питома вага прогресивного устаткування в загальній його кількості та вартості, у тому числі автоматичного.
Мета аналізу - вивчення забезпеченості виробництва ОФ. Забезпеченість окремими видами машин, механізмів, устаткуванням, установлюється порівнянням фактичної їхньої наявності з плановою потребою, необхідної для виконання плану з випуску продукції. Узагальнювальними показниками, що характеризують рівень забезпеченості виробництва основними фондами, є фондоозброєність праці та технічна озброєність праці. Показник фондоозброєності праці розраховується відношенням середньорічної вартості основних виробничих фондів до середньоспискової чисельності робітників. Рівень технічного озброєння праці визначається відношенням середньорічної вартості основних виробничих фондів до середньоспискової чисельності робітників у найбільш напружену зміну. Темпи його зростання зіставляються з темпами росту продуктивності праці. Бажано, щоб темпи росту продуктивності праці випереджали темпи росту технічного оснашення праці.