Господарські правопорушення та господарсько-правова відповідальність
Господарсько-правова відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності. Вона покликана стимулювати належне виконання господарських зобов'язань і таким чином сприяти забезпеченню правопорядку у сфері економіки. Її підставою є господарське правопорушення, тобто протиправне діяння суб'єкта господарських правовідносин, яке порушує права іншого учасника цих відносин або третіх осіб.
Склад господарського правопорушення включає протиправність діяння, наявність шкоди, вини та причинного зв'язку між діянням правопорушника та шкодою, що настала.
При характеристиці господарських правопорушень їх класифікують за різними підставами.
Наприклад, залежно від характеру порушених приписів розрізняють договірні та позадоговірні правопорушення. Зокрема, договірні правопорушення являють собою порушення договірних зобов'язань, а позадоговірні – вимог закону.
У свою чергу серед договірних правопорушень розрізняють:
правопорушення, скоєні на стадії укладання договорів (порушення строків їх укладання або процедури врегулювання розбіжностей, що виникають при їх укладанні, укладання договорів, які суперечать правосуб'єктності юридичної особи чи вимогам закону тощо);
порушення строків виконання зобов'язань щодо поставки продукції (товарів), перевезення вантажів, виконання робіт тощо;
порушення зобов'язань щодо якості поставленої продукції (товарів), виконаних робіт, наданих послуг;
порушення державної дисципліни цін, пов'язані з виконанням договорів;
порушення у сфері кредитних і розрахункових відносин, пов'язані з виконанням господарських договорів;
порушення зобов'язань щодо перевезень вантажів, планів перевезень (неподання перевізних засобів або вантажів до перевезення), простій транспортних засобів під навантаженням і розвантаженням понад норми, утрата, нестача, пошкодження вантажу тощо.
А серед позадоговірних правопорушень розрізняють:
заподіяння суб'єктом господарювання шкоди іншим особам;
порушення прав власника як поєднаних, так і не поєднаних із позбавленням прав володіння;
порушення антимонопольного законодавства (зловживання господарюючим суб'єктом своїм домінуючим становищем на ринку; обмеження або припинення виробництва, вилучення з обігу товарів для створення чи підтримання дефіциту тощо);
порушення податкової дисципліни (приховування або заниження прибутку, порушення встановленого порядку обліку прибутку тощо).
Учинення господарського правопорушення зумовлює господарську відповідальність, яка є юридичною відповідальністю, тобто передбачена та врегульована нормами господарського законодавства та являє собою:
вплив потерпілого (кредитора) на правопорушника (боржника) безпосередньо, а у разі потреби і за допомогою суду, що забезпечує застосування передбачених законом або договором санкцій;
вона є матеріальною відповідальністю та застосовується у формі майнових (економічних) санкцій, передбачених або дозволених нормами господарського законодавства;
є повною майновою відповідальністю господарюючих суб'єктів аж до їх банкрутства;
базується на презумпції винуватості правопорушника.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:
потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, є застереження про це в договорі чи немає;
передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
сплата штрафних санкцій і відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання взятих на себе зобов'язань;
у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
Серед функцій господарсько-правової відповідальності розрізняють стимулюючу, штрафну, запобіжну, компенсаційну та інформаційну (сигналізаційну).
Господарська відповідальність зумовлює відповідні санкції.
Серед господарських санкцій розрізняють: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Одним із найважливіших способів господарської відповідальності є відшкодування збитків. Це означає, що особа, що порушила господарське зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, має відшкодувати завдані збитки особі, права або законні інтереси якої порушено.
Під збитками розуміють витрати, зроблені однією стороною, утрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які вона могла б одержати у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість утраченого, пошкодженого або знищеного майна;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачені матеріали тощо) сторони, яка зазнала збитків унаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (утрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, ураховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі незадоволення вимоги у добровільному порядку, – на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з обставин справи, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.
Щодо умов і порядку відшкодування збитків, то учасник господарських відносин, що вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів для запобігання заподіянню збитків іншим їх учасникам або щодо зменшення їх розміру, а у разі завдання збитків іншим суб'єктам, – зобов'язаний відшкодувати їх у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, має невідкладно повідомити про це другій стороні, інакше вона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збитків і вимагати відповідного зменшення їх розміру.
Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання та могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, коли законом або договором не передбачено інше.
Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.
У разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей), визначених родовими ознаками, уповноважена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або відшкодування останньою збитків.
У разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) уповноважена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, і вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання.
Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону від виконання взятого на себе зобов'язання, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або уповноважена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Особа, яка відшкодувала збитки, спричинені з вини третіх осіб, має право стягнути їх з третіх осіб у порядку регресу.
Звернемо увагу, що у цивільному законодавстві штраф і пеня розглядаються як види неустойки.
Штрафні санкції виконують каральну та дисциплінуючу функції.
Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна яких за погодженням сторін не допускається.
Якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту чи зобов'язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: а) за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20 % вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); б) за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), щодо яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 3О днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % указаної вартості.
Законом може бути визначено розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань.
Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, вони застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Порядок застосування штрафних санкцій: якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.
Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.
Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, – уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.
Якщо неналежні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право їх розмір зменшити. При цьому має бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання взятого на себе господарського зобов'язання не звільняє боржника від виконання зобов'язання, крім випадків, визначених законом.
За порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися й оперативно-господарські санкції.
Вони спрямовані на запобігання господарським правопорушенням чи на зменшення їх шкідливих наслідків і застосовуються безпосередньо самими суб'єктами господарських правовідносин в оперативному порядку незалежно чи одночасно зі стягненням штрафних санкцій.
До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути вжиті лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання. Ними є:
одностороння відмова від виконання свого зобов'язання уповноваженою стороною зі звільненням її від відповідальності за це – у разі порушення зобов'язання другою стороною;
відмова від оплати за зобов'язанням, що виконано боржником неналежним чином або достроково без згоди другої сторони;
відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт унаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;
відмова уповноваженої сторони від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);
встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;
відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин зі стороною, що порушує зобов'язання.
Сторони можуть передбачити у договорі й інші оперативно-господарські санкції.
Оперативно-господарські санкції застосовуються у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок їх застосування визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції зацікавлена сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків і стягненням штрафних санкцій.
За порушення правил здійснення господарської діяльності, встановлених законодавчими актами, до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування можуть бути застосовані й адміністративно-господарські санкції.
Щодо видів адміністративно-господарських санкцій, то ними є:
вилучення прибутку (доходу);
адміністративно-господарський штраф;
стягнення зборів (обов'язкових платежів);
зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання;
застосування антидемпінгових заходів;
припинення експортно-імпортних операцій;
застосування індивідуального режиму ліцензування;
зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності;
анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;
обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання;
скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання;
інші адміністративно-господарські санкції, встановлені законодавством.