7. Захист прав учасників господарських правовідносин

Оскільки господарські правовідносини є одним із різновидів цивільних правовідносин, то тут використовуються всі загальні способи захисту цивільних прав. Водночас специфіка цих відносин зумовлює й специфіку захисту прав їх учасників.

Захист прав учасників господарських правовідносин насамперед здійснюється господарськими судами, які є спеціалізованими судами в системі судів загальної юрисдикції. До них належать: місцеві господарські суди; апеляційні господарські суди, Вищий господарський суд України та Палата з господарських справ Верховного суду України.

Місцевими господарськими судами є господарські суди АРК, областей, міст Києва і Севастополя. Президент за поданням голови Вищого господарського суду може утворювати й інші місцеві господарські суди (міські, міжрайонні, спеціальних (вільних) економічних зон тощо).

Місцеві суди є судами першої інстанції. Вони складаються з голови, першого його заступника, заступників і суддів.

Місцеві господарські суди:

• вирішують господарські спори, віднесені до їх компетенції, розглядають справи про банкрутство;

• переглядають за нововиявлених обставин прийняті ними рішення;

• вивчають та узагальнюють практику застосування законодавства, аналізують статистику вирішення господарських спорів, вносять пропозиції Вищому господарському суду України, спрямовані на вдосконалення правового регулювання господарської діяльності та практики вирішення господарських спорів;

• ведуть роботу, спрямовану на запобігання правопорушенням у сфері господарських відносин тощо.

Апеляційні господарські суди є судами апеляційної інстанції. Вони утворюються Президентом за поданням голови вищого спеціалізованого суду з визначенням території, на яку поширюються їх повноваження (зазвичай на кілька областей) та їх місцезнаходження.

Апеляційний суд складається з голови суду, його першого заступника, заступників і суддів та здійснює правосуддя колегією суддів.

Апеляційні господарські суди:

• розглядають справи в апеляційному порядку;

• вивчають та узагальнюють судову практику, ведуть та аналізують статистику вирішення господарських спорів;

• надають методичну допомогу у застосуванні законодавства місцевим судам;

• подають пропозиції Вищому господарському суду щодо вдосконалення правового регулювання господарської діяльності та практики вирішення господарських спорів;

• проводять роботу, спрямовану на запобігання правопорушенням у сфері господарських правовідносин тощо.

Вищий господарський суд України є вищим судовим органом спеціалізованих судів України у здійсненні правосуддя в господарських адміністративних та інших, віднесених до його компетенції, відносинах. Він складається з голови, першого його заступника, заступників і суддів, діє у складі колегій суддів.

У Вищому господарському суді утворюється президія як консультативно-дорадчий орган при голові цього суду.

Вищий господарський суд:

• переглядає в касаційному порядку рішення апеляційних і місцевих господарських судів;

• вивчає та узагальнює практику застосування господарського законодавства, дає роз'яснення господарським судам з питань його застосування;

• веде роботу, спрямовану на запобігання правопорушенням у сфері господарських відносин;

• здійснює організаційне керівництво апеляційними та місцевими господарськими судами, відповідає за організацію, стан і вдосконалення їх діяльності, перевіряє та поширює позитивний досвід роботи господарських судів;

• забезпечує підбір і підготовку кандидатів у судді, підвищення кваліфікації працівників господарських судів, організовує роботу з матеріально-технічного забезпечення господарських судів і створення належних умов для їх діяльності, нормативного забезпечення, ведення статистичного обліку;

• забезпечує діяльність кваліфікаційної комісії суддів господарських судів тощо.

Підвідомчість і порядок розгляду спорів господарськими судами визначено Законом "Про судоустрій України" та Господарським процесуальним кодексом (ГПК).

Господарські суди вирішують:

• спори, що виникають при укладенні, зміні, виконанні та розірванні господарських договорів;

• спори про визнання недійсними актів ненормативного характеру;

• справи про банкрутство;

• справи за заявами органів Антимонопольного комітету та Рахункової палати з питань, що належать до їх компетенції.

Право на звернення до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів мають юридичні особи (у тому числі іноземні), фізичні особи-підприємці, а у випадках, визначених законом – державні та інші органи і фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Вирішення спорів здійснюється судом у складі головуючого судді та представників сторін. Для вирішення складних спорів голова суду або його заступник може вводити до складу суду додатково двох суддів, призначивши одного з трьох суддів головуючим.

Учасниками господарського судового процесу є: сторони, треті особи, прокурор та інші особи, які беруть участь у процесі.

Сторонами в господарському процесі (позивачами і відповідачами) можуть бути підприємства та організації, які є юридичними особами.

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи висунення їм претензії чи звернення до суду. А у разі необхідності особа, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником має право звернутися до нього з письмовою претензією.

У претензії зазначаються:

• повне найменування та поштові й платіжні реквізити заявника претензії та особи, якій вона пред'являється, номер претензії і дата її пред'явлення;

• чітко сформульовано обставини, на підставі яких подано претензію;

• вимоги заявника та докази, що їх підтверджують (копії договорів, посилання на нормативні акти тощо);

• сума претензії та її розрахунок (якщо вона підлягає грошовій оцінці);

• перелік документів та інших доказів, що додаються до претензії.

Претензія підлягає розгляду у місячний строк з дня її одержання. Про його результати заявник має бути повідомлений у письмовій формі. У разі порушення встановлених строків розгляду претензії або залишення її без відповіді суд при вирішенні спору стягує в дохід держави з винної особи штраф.

А оскільки Конституцією України право на звернення до суду гарантується, то суб'єкт господарювання має право звернутися до господарського суду із позовною заявою як без досудового врегулювання спору, так і тоді, коли результати такого врегулювання його не влаштовують.