3 Система оподаткування в Україні
За своєю сутністю податки є платою суспільства державі за виконання її функцій, але вони виконують такі функції, як:
фіскальна, тобто вони є джерелом наповнення бюджетів усіх рівнів;
розподільча, тобто з їх допомогою національний дохід розподіляється по різних сферах суспільних потреб;
регулювальна, тобто забезпечення стимулювання одних галузей суспільного виробництва і стримування інших;
контрольна, тобто перевірка ефективності функціонування податкової системи.
Принципи податкової політики України визначені Конституцією, згідно з якою всі види податків встановлюються виключно уповноваженими на те державними органами. Референдум щодо законопроектів з питань податків не допускається. Згідно зі ст. 67 Конституції, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, визначених законом. Громадяни зобов'язані щорічно подавати до податкових адміністрацій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік.
Відносини, що пов'язані з оподаткуванням, регламентовані Законом «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 р. (в редакції від 18 лютого 1997 р.) та іншими нормативними актами, прийнятими на його основі. Цей закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
Законодавство України розрізняє поняття «податки», «збори» та «мито», але визначення їх не надає. І хоча ці поняття мають однакові ознаки, наприклад обов'язковість, примусовість тощо, ототожнювати їх не слід, оскільки метою податків є формування державного бюджету, а метою зборів і мита – задоволення потреб конкретних установ. Збір є платежем за наявність певного права, наприклад, за спеціальне використання природних ресурсів, а мито справляється за здійснення на користь платника юридично значущих дій – розгляд справи судом, посвідчення договору тощо.
Принципами податкового права є:
обов'язковість платежу;
рівнозначність і пропорційність;
рівність;
соціальна справедливість;
стабільність;
економічна обґрунтованість;
регулярність стягнення;
одноразовість обкладання;
н
ауковий
підхід у формуванні елементів податкового
механізму тощо.
Під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законодавством про оподаткування.
Ознаками податку є:
обов'язковість та примусовість;
безоплатність;
нецільовий характер, тобто відсутність вказівок щодо мети використання надходжень від певного податку;
розподіл надходжень коштів від податків між бюджетами різних рівнів і державними цільовими фондами;
безповоротність, тобто кошти, сплачені у вигляді податків, платникам не повертаються.
Встановлення і скасування видів податків і зборів та пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України. Ставки загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, а ставки місцевих податків і зборів встановлюються Верховною Радою АРК та місцевими радами і не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Платниками податків і зборів є фізичні та юридичні особи, на яких покладено обов'язок сплачувати податки і збори.
За правовим статусом платники податків поділяються на національних платників (резидентів) та іноземних платників (нерезидентів).
Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт послуг), у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб тощо.
Законом передбачено два види податків і зборів – загальнодержавні, що спрямовуються до державного бюджету і справляються на всій території України, та місцеві, що спрямовуються до місцевих бюджетів і справляються на території відповідних адміністративних одиниць.
До загальнодержавних податків і зборів належать:
податок на додану вартість; акцизний збір;
податок на прибуток підприємств;
податок на доходи фізичних осіб;
державне мито;
податок на нерухоме майно;
плата (податок) за землю;
податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
збір за спеціальне використання природних ресурсів;
збір до фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
збір на обов'язкове соціальне страхування;
збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності тощо.
До місцевих податків і зборів належать:
комунальний податок;
податок з реклами;
готельний збір;
збір за припаркування автотранспорту;
ринковий збір;
курортний збір;
збір на право використання місцевої символіки;
збір за право проведення кіно- і телезйомок;
збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;
збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
збір з власників собак тощо.
Обов'язками платників податків є:
вести бухгалтерський облік і складати звітність про фінансово-господарську діяльність та зберігати її згідно з законом;
подавати до податкових органів декларації, звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів;
у визначені законом терміни сплачувати належні суми податків і зборів;
допускати посадових осіб податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування та для перевірок з питань обчислення і сплати податків;
давати письмові пояснення з питань, що виникають під час перевірки;
підписати акт про проведення перевірки;
виконувати вимоги щодо усунення виявлених порушень.
Обов'язок щодо сплати податку припиняється: юридичної особи – зі сплатою податку або його скасуванням; фізичної особи – зі сплатою податку, його скасуванням, у разі смерті платника.
Платники податків мають право:
подавати податковим органам документи, що підтверджують право на пільги з оподаткування;
ознайомлюватися з актами перевірок і одержувати їх копії;
оскаржувати рішення і дії податкових органів та посадових осіб.
Особливе місце серед податків займають податки з фізичних осіб.
Згідно із Законом «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» від 22 грудня 1994 р. в Україні створено Державний реєстр фізичних осіб - платників податків у вигляді автоматизованого банку даних. Кожен платник має свій ідентифікаційний номер, який занесений до Державного реєстру та в його паспорт. Метою реєстру є повний облік осіб-платників, автоматизована обробка інформації, взаємодія податкових адміністрацій.
Відповідно до Закону «Про систему оподаткування» фізичні особи зобов'язані сплачувати 23 загальнодержавних та 16 місцевих податків і зборів, але одним із найважливіших з них є прибутковий податок, тобто обов'язковий відсоток відрахувань з сукупного оподатковуваного доходу за календарний рік.
Відносини, що пов'язані зі сплатою прибуткового податку, регламентовані Декретом Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 р., Указом Президента від 13 вересня 1994 р. «Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян» та Інструкцією про прибутковий податок з громадян від 21 квітня 1993 р.
Платниками прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземці та особи без громадянства як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.
До тих, що мають постійне місце проживання, належать особи, які проживають в Україні не менше 183 днів у календарному році.
Доходи неповнолітніх оподатковуються на загальних підставах.
Об'єктом оподаткування осіб, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що складається з місячних доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Об'єктом оподаткування осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, є дохід, одержаний з джерел в Україні.
При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи, одержані як у грошовій, так і в натуральній формі. Сплата податку з доходів, одержаних в іноземній валюті, провадиться в українських карбованцях за курсом, визначеним Національним банком України на дату одержання доходу. Доходи, одержані за межами України особами з постійним місцем проживання в Україні, включаються до складу сукупного доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні. Суми податку, сплачені за кордоном, з одержаних за межами України доходів особами з постійним місцем проживання в Україні зараховуються при сплаті ними податку в Україні лише у разі письмового підтвердження податкового» органу іноземної держави факту сплати податку.
Згідно із зазначеною Інструкцією не оподатковуються: допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразова допомога при народженні дитини, допомога по догляду за дитиною; суми одержуваних аліментів; державні та додаткові пенсії; компенсаційні виплати у грошовій і натуральній формі; суми грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержуваних військовослужбовцями; суми, одержувані в результаті відчуження власного майна, за нотаріальне посвідчення якого сплачується державне мито; доходи від продажу вирощеної в особистому підсобному господарстві продукції рослинництва і тваринництва; суми, одержувані в результаті успадкування і дарування тощо.
Платники прибуткового податку зобов'язані: вести облік доходів, одержаних протягом року, і витрат, пов'язаних з їх одержанням. Особи, які одержують доходи лише за місцем основної роботи, цього обліку не ведуть. За окремими видами підприємницької діяльності (надання послуг пасажирським транспортом, торгівля тощо):
облік має вестися із застосуванням лічильників, касових апаратів тощо;
подавати податковим органам декларації про доходи і витрати та документи, які підтверджують достовірність вказаних у них даних (неподання декларації вважається приховуванням доходів від оподаткування);
пред'являти особам, які виплачують доходи, та податковим органам документи, що підтверджують право на одержання пільг;
своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні до сплати суми податку;
допускати службових осіб податкових органів у приміщення, що використовуються для здійснення підприємницької діяльності;
зберігати облікові дані про доходи, витрати та сплату податків протягом трьох років.
А підприємства, установи, організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані: своєчасно й у повному обсязі нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету суми податку з доходів, що підлягають оподаткуванню; своєчасно подавати податковим органам відомості за встановленою формою про виплачені особам доходи, що підлягають обліку і оподаткуванню; у триденний термін повідомляти податкові органи за місцем реєстрації осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, про відкриття в установах банків розрахункового рахунка.
При укладенні договорів та інших угод забороняється включення податкових застережень, відповідно до яких юридичні чи фізичні особи, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання нести витрати по сплаті податку за осіб, що їх отримують.
Контроль за додержанням положень податкового законодавства покладається на державну податкову адміністрацію в Україні.