9. Правове забезпечення екологічної безпеки

Е кологічна безпека гарантується здійсненням політичних, економічних, технічних, організаційних, правових та інших заходів, а відносини у цій сфері регламентовані Законом «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими нормативними актами, прийнятими на його основі.

Ознаками екологічної безпеки є:

• режим використання природних ресурсів;

• запобігання погіршенню екологічного стану;

• правове регламентування екологічно небезпечної діяльності; охорона безпечного природного довкілля.

При характеристиці екологічної безпеки її класифікують за різними ознаками, зокрема, такими:

• територіальною – глобальна, національна, регіональна, локальна;

• способами забезпечення:

- техногенно-екологічна (у тому числі радіоекологічна);

- соціально-екологічна; економіко-екологічна;

- природна;

- об'єктами охорони: суспільства та люди­ни;

- природного середовища та його компонентів.

Суб'єктами правовідносин у цій сфері є: фізичні та юридичні особи, держава та її органи, громадські організації, територіальні громади, народ України.

Об'єктами правовідносин у цій сфері є життя і здоров'я людей та безпечне природне середовище і його компоненти (природні умови).

Матеріальним аспектом змісту цих правовідносин є діяльність суб'єктів суспільних відносин, пов'язана з впливом на довкілля.

Юридичним аспектом змісту цих правовідносин є права і обов'язки їх учасників. З одного боку, це право фізичних і юридичних осіб на екологічну безпеку та їх обов'язок дотримуватись її вимог у процесі життєдіяльності, а з іншого - обов'язок держави забезпечувати екологічну безпеку та її право вимагати від фізичних і юридичних осіб дотримуватись вимог екологічної безпеки та застосовувати відповідні заходи впливу до тих, хто їх порушує.

Щодо механізму правового забезпечення екологічної безпеки, то він являє собою сукупність організаційно-правових заходів, спрямованих на запобігання погіршенню екологічної обстановки, підвищення рівня екологічної безпеки та локалізацію проявів екологічної небезпеки.

Серед заходів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки, розрізняють:

1) організаційно-превентивні, тобто спрямовані на запобігання виникненню екологічної небезпеки, зокрема:

• обліково-установні (виявлення та облік екологічно небезпечних об'єктів);

• реєстраційно-ліцензійні (реєстрація екологічно небезпечних об'єктів, їх паспортизація, ліцензування екологічно небезпечної діяльності тощо);

• експертно-оціночні (проведення екологічних експертиз);

• інформаційно-прогностичні (інформування державних органів та населення про екологічний стан та прогнозування його зміни);

2) регулятивно-стимулюючі, що являють собою систему норм і правил, спрямованих на регулювання відносин у сфері екологічної безпеки, зокрема:

• нормативно-правові (імперативи, пріоритети, принципи);

• нормативно-технічні (стандарти, нормативи, правила);

• нормативно-обмежувальні (організаційні), тобто нормування, лімітування та ліцензування небезпечної діяльності;

3) розпорядчо-виконавчі, які являють собою цілеспрямовану діяльність уповноважених органів щодо забезпечення екологічної безпеки: Верховної Ради, Президента, Ради національної безпеки при Президентові України, Мінекоресурсів, держекоінспекції, головної державної інспекції з нагляду за ядерною і радіаційною безпекою тощо;

4) забезпечувальні (профілактичні), які являють собою заходи, спрямовані на запобігання екологічним правопорушенням, захист екологічних прав та застосування до порушників вимог екологічної безпеки державного примусу;

5) охоронно-відновлювальні — заходи, спрямовані на локалізацію проявів екологічної небезпеки, здійснення ліквідаційних робіт, визначення правового режиму територій відповідно до рівня екологічного ризику, а також встановлення статусу потерпілих від екологічного впливу, зокрема:

• нормативно-режимні (оголошення зон підвищеної екологічної небезпеки, визначення її ступеня тощо);

• програмно-ліквідаційні (проведення невідкладних аварійно-рятувальних робіт;

• паспортизація екологічно небезпечних виробництв, дослідження характеру та наслідків екологічно небезпечного впливу тощо);

• реєстрація потерпілих, визначення їх статусу та категорій, встановлення причинового зв'язку між негативним екологічним впливом і спричиненою шкодою, видання правовстановлюючих документів тощо;

6) економічні – вкладання коштів у запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан довкілля, модернізацію виробництва, ліквідацію наслідків негативного впливу на його стан;

7) міжнародні, тобто діяльність міжнародних організацій щодо координації зусиль із запобігання негативному впливу на довкілля та ліквідації його наслідків.