ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………..	4
Змістовий модуль ІІІ. Основи теорії держави і права…….	6
Тема 6. Основи цивільного права України…………………	6
Тема 7. Основи трудового права України…………………..	34
Тема 8. Основи земельного та екологічного права України…………………………………………………………	82
Тема 9. Основи адміністративного права України…………	99
Тема 10. Основи кримінального права України…………….	121
Тема 11. Основи сімейного права України………………….	142
Тема 12. Основи фінансового права України……………….	162
Тема 13. Основи господарського права України…………...	182
Список літератури…………………………………………….	219

ВСТУП

Формування нового, вищого рівня правосвідомості та правової культури населення є надзвичайно важливим для розбудови правової, демократичної держави і громадянського суспільства. Великого значення в цьому процесі набувають правове виховання та правова освіта. Без глибоких знань прав, свобод, чинного національного законодавства розвиток нашого суспільства відбутися не може.

Підвищення рівня правових знань у населення України, а особливо молоді, її правосвідомості та правової культури можливе лише за повсякденного, професійно організованого правового виховання, яке здійснюватиметься з використанням усіх його форм, у тому числі й за допомогою найновішої науково обґрунтованої юридичної літератури.

Розуміння основ конституційного, трудового, цивільного, адміністративного, кримінального, інших галузей права стає необхідною умовою життєдіяльності кожного громадянина України. В єдності з іншими гуманітарними дисциплінами правознавство може успішно утверджувати в свідомості молоді паростки свободи й громадянської зрілості.

Головна мета дисципліни «Правознавство» полягає в тому, аби вивчивши його матеріал, студент, а зрештою й майбутній фахівець, відчув себе повноцінним громадянином, творцем справжньої демократії; чітко уявляв собі не тільки те, на що йому вказують і вказуватимуть упродовж подальшого життя інституції держави, але й те, на що слід вказувати їм самим (через референдуми, вибори, виступи у засобах масової інформації тощо) у межах правового поля. Загалом, вивчення цієї дисципліни — це один із шляхів до створення власної й прагматичної філософії життя, інтелектуально розвиненої правосвідомості та правової культури, до активної громадянської позиції.

Дисципліна «Правознавство» — це допомога студентам технічного ВНЗ досягти розуміння того, що вони є духовними істотами, які визнаються суб'єктами права, що їм властива духовна гідність, що вони повинні прагнути до самодисципліни і самоврядування й покликані до взаємної поваги і довіри, що державна влада поважає їх і довіряє їм, і що вони мають відповідати тими ж почуттями.

Студенти вивчатимуть основні положення теорії держави і права, основи конституційного, адміністративного, трудового, цивільного, сімейного, кримінального та інших галузей права, набуватимуть навичок щодо використання чинного законодавства у своїй професійній діяльності.

Вивчення і засвоєння студентами зазначеної навчальної дисципліни сприятиме усвідомленню необхідності розбудови правової демократичної держави й дотримання верховенства Конституції України та верховенства права у нашому суспільстві.

У запропонованому конспекті лекцій розкриваються основні фундаментальні положення теорії держави і права, у стислій і доступній формі викладено зміст основних галузей законодавства, для швидкого і зручного сприйняття якого вміщено додатковий матеріал (завдання для самостійної роботи, питання для самоконтролю, термінологічний словник, список рекомендованої літератури тощо).

Базою видання послужила Конституція та закони України, ряд підзаконних актів Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України, а також підручники, навчальні посібники, монографії та науково-практичні коментарі до чинного законодавства.

Для зручності у тексті виділені основні правові поняття та категорії, ознаки того чи іншого правового явища, що, на думку авторів, повинно сприяти якнайглибшому засвоєнню навчальної дисципліни «Правознавство».

Змістовий модуль ііі. Основні галузі права України

Тема 6. Основи цивільного права України План

1 Поняття, принципи, функції і система цивільного права України.

2 Загальна характеристика цивільного законодавства. Цивільний кодекс України.

3 Цивільно-правові відносини.

4 Поняття і форми права власності в Україні. Суб’єкти права власності та захист їх прав.

5 Зобов’язальне право. Цивільно-правові договори.

6 Спадкове право.

1. Поняття, принципи, функції і система цивільного права України

У процесі своєї життєдіяльності особи вступають між собою в певні відносини, які регулюються нормами права. Цивільне право впливає на суспільні відносини доведенням до їх учасників відповідних правових приписів, які забезпечені у своєму здійсненні державним примусом чи можливістю його застосування.

Цивільне право характеризується предметом і методом правового регулювання.

Цивільне право регулює широке коло різноманітних суспільних відносин, зокрема, такі групи відносин, як майнові відносини та особисті немайнові відносини.

Майнові відносини за змістом поділяються на два види:

• майнові відносини, пов’язані з належністю майна певним особам - це відносини власності (відображають існуючий розподіл матеріальних благ між конкретними особами, тобто закріплюють матеріальні блага за конкретним власником);

• майнові відносини, пов’язані з переходом майна від одних осіб до інших - це відносини в галузі товарообігу (виникають на основі договорів купівлі-продажу, поставки, найму).

Особисті немайнові відносини поділяються на два види:

• особисті немайнові відносини, пов’язані з майновими (авторське право на твір);

• особисті немайнові відносини, не пов’язані з майновими (захист честі, гідності й ділової репутації).

Цивільним правом регулюються вищезазначені відносини:

• юридичних осіб між собою;

• громадян між собою;

• громадян з юридичними особами;

• державою і фізичними або юридичними особами.

Учасниками цивільно-правових відносин можуть бути:

• фізичні особи:

1. громадяни України;

2. іноземні громадяни чи піддані;

3. особи без громадянства;

• юридичні особи:

1. держава Україна;

2. Автономна Республіка Крим;

3. органи місцевого самоврядування;

4. іноземні держави;

5. інші суб’єкти публічного права (організації, підприємства, установи).

Однак наявність предмета правового регулювання є необхідною, проте не достатньою умовою віднесення певної сукупності правових норм до категорії правової галузі. Поряд з предметом правова галузь повинна мати свій специфічний метод правового регулювання.

Цивільно-правовий метод регулювання цивільних правовідносин характеризується такими ознаками:

• юридична рівність учасників, їх самостійність та незалежність.

Це означає, що учасники відповідних правовідносин наділені юридично рівними можливостями щодо набуття та здійснення цивільних прав та створення і виконання цивільних обов’язків, а також вони не перебувають між собою у будь-якій юридичній залежності (владно-субординаційному підпорядкуванні);

• диспозитивність сторін. Це означає, що учасники цивільно-правових відносин можуть діяти на власний розсуд повністю або частково, керуючись при цьому власними інтересами та метою;

• судове вирішення спорів. Це означає, що будь-які неузгодженості між учасниками цивільних правовідносин вони в змозі вирішити в судовому порядку (через загальний, господарський чи третейський суд);

• майново-компенсаційний характер примусового впливу на правопорушника. Це означає, що на учасника правовідносин, який не виконує своїх обов’язків, порушує права інших учасників цивільних правовідносин або створює перешкоди щодо їх нормальної реалізації, гарантується застосування обтяжливих, невигідних у майновому плані для порушника заходів захисту, які мають переважно майновий характер, що спрямований на відновлення порушеного права, охоронюваного законом інтересу чи блага потерпілого учасника.

З предметом і методом регулювання цивільно-правових відносин тісно пов’язані принципи цивільного права, які мають визначальне значення при застосуванні цивільно-правових норм.

Цивільно-правові принципи (ст.3 Цивільного кодексу (далі ЦК) України):

• неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини, тобто ніхто не має права втручатися в особисте та сімейне життя фізичної особи без її згоди, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України;

• неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України, тобто право власності в Україні є непорушним. Всі види власності мають рівний режим і рівно перебувають під охороною права і держави;

• свобода договору, тобто сторони на власний розсуд у межах закону вирішують питання укладання договору та його змісту, керуючись при цьому власним інтересом;

• свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, тобто кожна особа вільна у виборі підприємницької діяльності, крім випадків, що передбачені законом;

• судовий захист цивільного права та інтересу, тобто у разі порушення цивільного права чи інтересу кожній особі гарантується судовий захист;

• справедливість, добросовісність та розумність, тобто встановлення нормами цивільного законодавства рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах.

Функції цивільного права:

• регулятивна, яка полягає в тому, що цивільне право здійснює регулювання правовими нормами відносин, що належать до його предмета;

• охоронна, яка полягає в тому, що забезпечує захист порушених суб’єктивних цивільних прав шляхом їх відновлення чи еквівалентного відшкодування завданої шкоди;

• попереджувально-виховна, яка полягає в застосуванні до правопорушника засобів цивільно-правового захисту, чим здійснює виховний вплив на його подальшу поведінку та запобігає подальшим правопорушенням з його боку;

• попереджувально-стимулююча, яка полягає в стимулюванні до правомірної поведінки інших осіб, а також запобігання здійсненню ними неправомірних діянь внаслідок невідворотного застосування до правопорушників цивільно-правових санкцій.

До системи цивільного права належать:

• цивільно-правові норми, тобто загальнообов’язкові, формально визначені, конкретні правила поведінки. Особливість цих правил поведінки полягає в тому, що переважна більшість цивільно-правових норм має диспозитивний характер, тобто дає особам можливість вибору варіантів поведінки. А це істотно впливає і на структуру цивільно-правової норми, адже такого її елемента, як санкція, або немає, або він має більш універсальний характер, аніж в інших галузях права;

• цивільно-правові інститути, тобто сукупність відокремлених, взаємопов’язаних цивільно-правових норм, що регулюють якісно однорідні суспільні відносини;

• цивільно-правові підгалузі, тобто сукупність інститутів, що регулюють суспільні відносини певного виду.

Викладена система цивільного права є структурою галузі цивільного права, окремі її інститути узгоджені й становлять єдину цілісність, яка основується на ЦК України.

Цивільне право складається з:

• Загальної частини, яка містить цивільно-правові норми, що поширюють свою дію на весь спектр цивільних правовідносин і стосуються джерел цивільного права, суб’єктів, об’єктів, змісту та підстав виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин, здійснення цивільних прав та їх захист тощо;

• Особливої частини, яка містить цивільно-правові норми, що поширюють свою дію лише на конкретні правовідносини.