2. Небезпечні речовини: фталати, формальдегіди, стироли, вінілхлорид, бісфенол а.

1. Фталати - солі та ефіри фталевої (ортофталевої) кислоти. Широко використовують як пластифікатори у виробництві різних полімерних матеріалів промислового, побутового, харчового та медичного призначення. Це в першу чергу виробництво полівінілхлориду і полістиролу, а також синтетичного та натурального каучуків.

Фталати є токсичними речовинами, вони проявляють мутагенну, канцерогенну та тератогенну дію, негативно впривають на репродуктивну функцію.

Заборонені в Європі і США для виготовлення дитячих іграшок.

2. Формальдегід - метаналь або мурашиний альдегід. Широко застосовується при виготовленні пластмас (таких, як фенопласт і амінопласти), штучних волокон, з нього отримують пентаеритрит (сировина для виробництва вибухових речовин і пластифікаторів), тріметілопропан. Основна частина формальдегіду йде на виготовлення деревостружкових матеріалів, де він використовується для отримання карбамідної смоли.

Формальдегід – токсичний, вражає нервову і дихальну систему, негативно діє на статеву систему і здатний викликати генетичні порушення у потомства. Канцероген.

3. Стирол - фенілетілен, вінілбензол. Стирол застосовують майже виключно для виробництва полімерів. Численні види полімерів на основі стиролу включають полістирол, пінопласт (спінений полістирол), модифіковані стиролом поліефіри, пластики АБС (акрилонітрил-бутадієн-стирол) і САН (стирол-акрилонітрил).

Слабо токсичний, вражає слизові оболонки. Має канцерогенні властивості, може виступати як хімічний естроген, що негативно позначиться на репродуктивних функціях.

4. Вінілхлорид - органічна речовина, що є найпростішої хлорпохідною етилену. Токсичний, вражає центральну нервову систему, кісткову систему, мозок, серце, печінку, викликає системні ураження сполучної тканини, знищує імунну систему. Здійснює канцерогенну, мутагенну та тератогенну дію.

5. Бісфенол А - діфінілпропан (застосовується для надання пластмасам міцності). Має схожість з естрогенами, викликає хвороби мозку, порушує роботу репродуктивної системи, викликає онкологічні захворювання, призводить до чоловічого і жіночого безпліддя, пригнічує функції ендокринної системи, призводить до порушення розвитку головного мозку у дітей, розвитку серцево-судинних патологій.

Всі ці речовини є допоміжними, вони містяться в тому чи іншому типі пластмаси і завдяки їм досягаються потрібні споживчі властивості (еластичність, твердість, термостійкість і т.д.). Сама пластмаса спокійно пройде через шлунково-кишковий тракт не заподіявши шкоди (хіба тільки надавши механічний вплив), а ось допоміжні речовини небезпечні. Ще треба розуміти, що кінцевий продукт може бути не токсичним, але на ньому можуть міститися залишки токсичної сировини з якого він був виготовлений.

Експериментальні дані підтверджують можливість небезпечного забруднення харчових продуктів хімічними речовинами, які мігрують з полімерних матеріалів.

Важливою умовою стабільності та безпеки полімерного матеріалу є жорстке дотримання технології його виробництва: забезпечення температурних режимів полімеризації, точне співвідношення вихідних компонентів, сумісність добавок, дотримання режимів виробництва готових виробів.

Тривалість і кількість виділення шкідливих речовин з полімерів залежить від їх фізико-хімічних властивостей (летючість), умов експлуатації (сонячні промені, агресивні середовища, мікроклімат), швидкості "старіння" матеріалу (деструкція полімеру).

Безпека продукції з полімерних матеріалів передбачає дотримання низки вимог:

- вироби з полімерних матеріалів для конкретної області застосування повинні бути виготовлені тільки з таких марок матеріалів, які дозволені для використання за призначенням Міністерством охорони здоров'я;

- заміна компонентів в матеріалах конкретної марки допускається тільки за погодженням з Управлінням держсанепіднагляду;

- маркування на посуді з полімерних матеріалів повинно визначати умови використання, н-р «для холодних харчових продуктів», «для сипучих продуктів» і т. ін.,

- нормативна документація на виготовлення полімерних виробів повинна бути узгоджена з органами держсанепіднагляду;

- завод-виготовлювач забезпечує лабораторну перевірку кожної партії виробів, визначає технічні характеристики та експлуатаційні властивості полімерного матеріалу або виробів з нього (щільність, стійкість до стирання, розтягнення, стиснення, ударів, дії хімічних реагентів, пожежонебезпека, стійкість барвників і т. ін.), відповідність технічним умовам, стандартам, видає сертифікат якості на кожну партію, який містить повний технічний опис виробу і його санітарно-токсикологічну характеристику.

Зазначена схема вимагає всебічної санітарно-гігієнічної експертизи кожної партії продукції. Вона передбачає:

- санітарно-хімічні дослідження;

- оцінку санітарно-фізичних властивостей полімерних матеріалів і виробів з них;

- фізіологи-гігієнічні дослідження;

- санітарно-токсикологічні дослідження;

- санітарно-мікробіологічні дослідження;

- узагальнення результатів комплексного дослідження.

Найбільш важливим та інформативним є етап санітарно-токсикологічних досліджень полімерних матеріалів, які дозволяють оцінити реакцію організму при високих і навіть смертельних рівнях токсичної дії.

Дослідження при цьому проводять в певній послідовності. Спочатку визначають загальнотоксичну дію речовин, які мігрують в модельні середовища, на лабораторних тварин, враховуючи при цьому різні шляхи введення (парентеральний (введення в організм речовин, минаючи шлунково-кишковий тракт, наприклад, підшкірне упорскування), пероральний (через рот), інгаляційний (метод введення, заснований на вдиханні газу, пари або диму).

Обов'язковою є оцінка специфічної дії полімерних матеріалів в т.ч. алергічної, подразнюючої, канцерогенної, гонадотропної, мутагенної.

Важливим при токсикологічній оцінці є дослідження біологічної сумісності полімерних матеріалів з тканинами організму.

Контрольні питання:

1. Види маркування виробів із полімерних матеріалів.

2. Охарактеризуйте кожен вид пластмас.

3. Охарактеризуйте небезпечні речовини, що використовуються при виробництві виробів з пластмас.

4. Вимоги до безпеки продукції з полімерних матеріалів.