5. Нормативне регулювання виробництва та використання генетичномодифікованих організмів.

Харчові продукти, під час виготовлення яких використовують ГМО, мають відповідати вимогам Правил Ради Європи 258/27. Ці правила погоджують процедуру затвердження всіх нових харчових продуктів на території Європи, у т.ч. продуктів, отриманих за використання ГМ-технологій. Директивою Європейського парламенту і Ради ЄС № 1829,2003 від 22.09.2003 р. про генетично модифіковані харчові продукти і корми з 1 червня 2004 року запроваджено нові правила маркування в країнах Європейського Союзу. Маркуванню має піддаватися вся харчова продукція за вмісту ГМД понад 0,9%, а також харчова продукція, яка отримана з ГМД, але не містить білка і ДНК.

З метою реалізації прав споживачів на отримання повної і достовірної інформації про технології виробництва харчових продуктів та гармонізації вимог щодо маркування продуктів, отриманих з ГМД, з вимогами Європейського Союзу, у Російській Федерації затверджено санітарні правила СанПіН 2.3.2.1842-04, які встановлюють граничний рівень вмісту ГМД для маркування таких продуктів 0,9%. До 2004 р. російське законодавство дозволяло використовувати до 5% ГМО від маси продукту.

В Україні 31 травня 2007 року Верховна Рада прийняла Закон № 1103-V «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів». Він регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками), розробниками, дослідниками, науковцями і споживачами ГМО та продукції, виробленої за технологіями, що передбачають їх розроблення, створення, випробування, дослідження, транспортування, імпорт, експорт, розміщення на ринку, вивільнення у навколишнє середовище та використання в Україні із гарантуванням біологічної і генетичної безпеки. Нажаль, закон має недоліки, оскільки не створює системи біобезпеки в Україні, а підтримує комерційну діяльність потужних компаній, які мають високі прибутки від виробництва та поширення трансгенних рослин.

1 серпня 2007 року була прийнята і з 1 листопада 2007 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 985 «Питання обігу харчових продуктів, що містять генетично модифіковані організми і/чи мікроорганізми», яка дозволяє ввезення і реалізацію харчових продуктів, що містять ГМО у кількості більше 0,9%, лише за наявності відповідного маркування і зазначення якісного складу продукту. Відповідно до постанови, заборонено ввезення, виробництво і реалізацію харчових продуктів, призначених для дитячого харчування, якщо вони містять ГМО чи генетично модифіковані мікроорганізми (ГММ).

Постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 18.02.2009 р. затверджено «Порядок державної реєстрації генетично модифікованих джерел харчових продуктів, косметичних і лікарських засобів, які містять такі організми або отримані з їх використанням». Передбачено, що державну реєстрацію проводить Міністерство охорони здоров’я України на основі заяви та висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, а за необхідності ще й державної екологічної експертизи.

Законодавче регулювання в галузі біобезпеки ГМО в Україні неефективне. Недосконалість чинної нормативної бази зумовлена передусім відсутністю концептуального визначення засад державної політику у сфері біобезпеки ГМО та продуктів, що містять зазначені організми у своєму складі, які можуть несприятливо впливати на довкілля та здоров’я людини.

Використання генних технологій в Україні потребує пильнішої уваги і відповідального ставлення влади, широких консультацій із незалежними вченими-фахівцями в галузі екології і біобезпеки, інформування населення та врахування його думки.

Контрольні питання:

1. Дайте визначення трансгенних організмів.

2. Які харчові продукти є генетично модифікованими?

3. Назвіть причини створення ГМХП.

4. Чим відрізняється традиційна селекція рослин від генної інженерії?

5. Які завдання стоять перед генною інженерією?

7. У чому полягає харчова токсиколого-гігієнічна оцінка трансгенних культур?

8. Які ГМ-продукти підлягають обов'язковому маркуванню?