3.7. Організаційно-юридичний план

Основна мета розділу - представити інфор­мацію про забезпеченість випуску продукції і розвит­ку виробництва. Визначається організаційна структу­ра виробництва і штатний розклад, які повинні спри­яти досягненню мети бізнесу при мінімаль­них витратах. Крім того, розділ має висвітлити організаційно-пра­вовий статус підприємства і форми власності на засо­би виробництва.

Отже, організаційно-юридичний план складається з двох підрозділів:

І. “Проблеми управління та організації”. Підприє­мець повинен визначити структуру компанії та її штат. Слід висвітлити цілий ряд питань: на яких засадах буде побудовано керівництво; братиме персонал участь у прибутках компанії чи розглядатиметься як предмет купівлі; як чітко визначатимуться завдання та відпові­дальність кожного працівника, чи застосовуватимуться більш гнучкі методи керування.

У цьому підрозділі мають бути роз­глянуті положення:

1. Про менеджерів-власників, оскільки одним із важли­вих моментів бізнес-плану є надання інформації про тих, кому належить відігравати провідні ролі у становленні та функціонуванні фірми. До даної групи належать підприєм­ці, інвестори, члени ради директорів, менеджерів тощо.

2. Організаційна схема, яка визначає зв'язки і розподіл відповідальності.

3. Кадрова політика і стратегія, яка пояснюватиме підбір, підготовку та оплату праці.

У II підрозділі організаційно-юридичного плану «Капітал і юридична форма фірми» підприємець по­відомляє про те, яка юридична форма буде ним обра­на.

З погляду планування це одна з найважливіших частин пропозиції про утворення підприємства. Необхідно вказати джерела фінансових засобів, для того, щоб інвестор зміг визначитись стосовно того, як його позики та інвестиції впишуться в загальну фінан­сову картину.

Необхідно повідомити про те, скільки власних кош­тів підприємці вклали у компанію, скільки вони роз­раховують залучити у вигляді позики, а також про всі інші джерела фінансування.

Підприємець має великий вибір варіантів участі в бізнесі, які він може запропонувати інвесторам. Найпоширеніші з них: короткострокова позика; кредитна лінія; облігація; акція.

3.8. Фінансовий план

Цей розділ бізнес-плану має узагальнити матеріа­ли попередніх розділів і представити їх у вартісному вираженні. До цього розділу мають бути підготовлені такі документи: прогноз обсягу продажу; баланс грошових надходжень і витрат; зведений баланс активів і пасивів; графік досягнення беззбитковості; баланс прибутку і його розподіл.

Прогноз обсягів продажу повинен дати уявлення про частку ринку, котру передбачається завоювати під свою продукцію. Як правило, такий прогноз складаєть­ся на три-п'ять років.

Головне завдання балансу грошових доходів і ви­трат - перевірити синхронність надходження і витра­чання грошових засобів, тобто перевірити майбутню ліквідність підприємства. В умовах ринку це найсер­йозніша проблема, оскільки велика прострочена за­боргованість передвіщає банкрутство.

Дані балансу активів і пасивів вико­ристовуються для оцінки його фінансового стану, ви­явлення власних обігових засобів, перевірки відпо­відності банківських позик об'єктам кредитування, розрахункових стосунків і використання ресурсів за цільовим призначенням.

Показники платоспроможності фірми дають уявлення про можливості щодо покриття зобов'язань. Вони є інстру­ментом прийняття рішень і за ними можна судити про можливості виконання планів.

Аналіз балансу підприємства дозволяє визначити: банкам і інвесторам — платоспроможність і забезпе­ченість кредитів; акціонерам — надійність вкладів та їх прибутків; керівникам підприємства — стратегію розвитку і можливості самофінансування.

Важливим є також складання балансу прибутку та його розподілу. При фінансовому аналізі для вимірювання ефекту інвестицій найчастіше застосовуються строк окупності і рентабельності капіталовкладень.

Без врахування фактора часу, тобто коли суми дохо­ду, одержані в різний час, розглядаються як рівноцінні, визначається спрощений показник строку окупності:

(3.18)

де п_у — спрощений показник строку окупності, років;

U — розмір інвестицій, тис. грн.

R — щорічний чистий доход, тис. грн.

Якщо чистий доход надходить нерівномірно, то строк окупності визначається послідовним додаванням надходжень і підрахунком часу до тих пір, доки сума чистого доходу не буде рівною сумі інвестицій.

Всі методи оцінки ефективності інвестицій пов'я­зані з приведенням розрахунків інвестицій і доходів до одного моменту часу, тобто з розрахунком відпо­відних теперішніх величин. Найважливіше при цьо­му вибрати рівень ставки процентів, за якою про­водиться дисконтування і яка повинна враховувати сутність ризику.

Ризик в інвестиційному процесі — це зменшення ре­альної віддачі інвестицій порівняно з очікуваною. Для того, щоб врахувати інфляцію, скорочення доходів тощо, вводять поправку за рівнем процентної ставки.

Чиста приведена доходу (ЧПД) характеризує за­гальний абсолютний результат інвестиційної діяль­ності, її кінцевий ефект.

ЧПД визначається як різниця між приведеною ве­личиною чистих доходів і сумою інвестицій:

(3.19)

де R_t — приведений розмір потоку платежів (чистих доходів).

Рентабельність інвестицій дорівнює:

(3.20)

Формула для визначення теперішньої вартості май­бутніх чистих доходів:

(3.21)

де ЧД_t — майбутній чистий доход;

р — процент, або дисконтна ставка;

п — кількість років.

Отже, мета фінансового розділу бізнес-плану - сформулювати та представити загальну всебічну та достовірну систему проектів щодо очікуваних фінан­сових результатів діяльності фірми. Якщо ці дані добре підготовлені та докладно викладені, вони ста­ють найважливішими критеріями оцінки привабли­вості бізнесу.

З цього розділу інвестор дізнається про прибу­ток, на який він може розраховувати, та про мож­ливості потенційного позичальника обслуговувати борг.

Дуже важливо, щоб представлені дані були досто­вірними. Кількість досліджень безпосередньо відби­вається на точності планування. Якщо дані фінансо­вого розділу відхиляються від відповідних загальних показників, слід дати аргументоване пояснення тому.

Важливо періодично переглядати про­екти, оскільки обставини змінюються і може відбути­ся чимало, що справить вплив на планові фінан­сові результати фірми. Для того, щоб бізнес-план був дійовим інструментом планування, а також докумен­том, здатним привернути увагу потенційних інвесторів, його зміст має відповідати обставинам, що склалися.

У багатьох відношеннях фінансовий план - най­менш гнучка частина бізнес-плану. Кож­ний документ має бути стандартизованим. Для налагодженого бізнесу, необхідно показати фінансові дані за минулі роки.

Фінансовий план може бути використаний для оцінки результатів бізне­су фактичного початку справи. Іноді план може слу­гувати базою для розробки детального робочо­го бюджету, і тоді він фактично стає докумен­том, у якому детально розписано, як і коли викорис­товуватиметься капітал, а також висвітлюється мета забезпечення успіху бізнесу.