Висновки до четвертого розділу
Контроль виконання планових завдань і аналіз результатів роботи є основою для досягнення банком установлених цілей. При цьому контроль припускає дотримання запланованих кількісних і якісних показників роботи банку і контроль за самим процесом складання плану.
Систему кількісного контролю ми пропонуємо розглядати не як оцінку досягнення планових показників з прибутковості (для цього існує етап „вимір фактично досягнутих результатів”), а як контроль відповідності фактичного обсягу операцій, що виконані працівником конкретного підрозділу, нормативам завантаження, які визначені для даного підрозділу. На підставі проведених вимірів часових витрат визначаються нормативи виконання окремих операцій працівниками різних підрозділів. При цьому норма часу на виконання операції встановлюється як у хвилинах, так і в абсолютних показниках з розрахунку 8-годиного робочого дня.
Що стосується контролю якісних показників роботи банку, то вони покликані забезпечити на підставі достовірної інформації таке:
дотримання працівниками внутрішньобанківських вимог і положень, нормативних актів вищих органів;
дотримання встановленого рівня максимально припустимого ризику окремих операцій;
аналіз причин недоліків у роботі банку та можливих напрямів їхнього усунення.
Тільки на основі зіставлення поточних результатів діяльності банку з їхнім рівнем за минулі періоди, із плановими завданнями і результатами роботи конкуруючих банків можуть бути зроблені висновки про ефективність роботи банку і ступінь його наближення до поставлених цілей.
Нині вироблено вже достатньо підходів до визначення ефективності продажу банківських послуг, і кожний з них може застосовуватися конкретним банком у конкретних умовах. Має право на життя і внутрішньобанківське трансфертне ціноутворення, і оцінка ринкової вартості активів, і спрощені моделі, засновані на єдиному фонді ресурсів.
На наш погляд, ключовим питанням внутрішньобанківського господарського розрахунку, як основи оцінки ефективності роботи центрів прибутку, є грошові потоки, що мають місце між функціональними підрозділами банку. Проблема ж установлення трансферної ціни або поточної ринкової вартості активів і пасивів представляється вторинною стосовно внутрішньобанківських грошових потоків. Знаючи, скільки і які саме ресурси задіяні у формуванні визначеного активу, оцінити їх вартість можна і за поточними витратами, і за витратами за період часу, і за середніми витратами.
Таким чином, при аналізі ефективності продажу банківських послуг ми пропонуємо виходити з того, за якими напрямами розподіляються джерела залучення ресурсів, а вже потім зіставляти вартість пасивів, задіяних у формуванні активів банку з прибутковістю останніх.
При внутрішньобанківському перерозподілі витрат і доходів між функціональними підрозділами банку пропонуються такі принципи:
1. Усі функціональні підрозділи, що здійснюють активні операції, оплачують вартість пасивів пропорційно обсягу розміщених ними ресурсів у загальному обсязі активів, за винятком недохідної їх частини.
2. Сума витрат, визначена відповідно до пункту 1, перерозподіляється між підрозділами згідно з питомою вагою акумульованих ними ресурсів у загальному обсязі пасивів, за винятком власних коштів банку.
3. Сума витрат, визначена відповідно до пункту 2, віднімається з доходів одного підрозділу і відноситися на доходи іншого.
4. На доходи підрозділів, що забезпечують тільки пасивні операції, відносяться платежі за ресурси в сумі фактичної вартості даних пасивів. При цьому розмір платежу кожного підрозділу, що виконує активні й активно-пасивні операції, визначається відповідно до його часток у підсумковій величині відсоткових витрат, без обліку тієї їхньої частини, що відноситься на діяльність підрозділів, які здійснюють тільки пасивні операції. Подальший перерозподіл витрат згідно зі структурою пасивів відбувається без обліку частки ресурсів підрозділів, що виконують тільки пасивні операції.