Тема 8. Світовий досвід бюджетного менеджменту
План вивчення теми
1. Світовий досвід бюджетного менеджменту. Управління бюджетним процесом в розвинутих країнах.
2. Політичний механізм бюджетних рішень.
3.Органи оперативного управління бюджетом та бюджетного контролю.
Навчальні цілі
Ознайомити студентів з світовим досвідом бюджетного менеджменту.
Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
Студенти повинні розуміти, що бюджетна політика – сукупність заходів держави з управління бюджетними ресурсами для забезпечення її економічного і соціального розвитку. Сутність бюджетної політики(або реалізація) - мобілізації ресурсів та їх використанні на державні потреби, виявляється в співвідношенні її складових (див. рис. 2.2 )
Складові бюджетної політики |
Бюджетна стратегія |
Бюджетна тактика |
довгостроковий курс бюджетної політики |
методи реалізації бюджетної політики на короткий термін |
Рисунок 2.2 - Складові бюджетної політики.
Необхідно обговорити те, що бюджетна стратегія практично не реалізується в Україні. Усупереч світовій практиці та економічній логіці кошти від приватизації було використано переважно на поточне споживання і "залатування дірок", а не на інфраструктурний розвиток. За період, що минув, не було реалізовано жодного великого інвестиційного проекту в цій сфері.
Політика видатків всі роки незалежності мала переважно соціально орієнтований характер та супроводжувалася скороченням частки видатків розвитку і розмитістю пріоритетів у їх спрямуванні. Надзвичайно високі приватизаційні надходження останніх років фактично "проїлися". Країна втратила шанс спрямувати отримані од відчуження державного майна ресурси на цілі реалізації технологічного прориву, створення засад для запровадження концепції так званої нової економіки, заснованої на використанні високих технологій, інформації та знань. Навіть такий актуальний на сьогодні для України напрям, як реалізація програм у сфері енергозбереження та енергоефективності, лишився поза увагою держави і майже не отримав фінансових ресурсів для свого розвитку.
Державну підтримку за рахунок пільгового оподаткування, яка у всьому цивілізованому світі використовується як дієвий інструмент стимулювання діяльності суб'єктів господарювання у тих напрямах, які держава вважає особливо важливими для забезпечення економічного зростання, тобто у розробку та впровадження наукоємних технологій, що притаманні п'ятому і шостому технологічним укладам; розвиток сучасної інфраструктури (зв'язок, транспортні магістралі, банківська сфера тощо); впровадження енергозберігаючих заходів; переведення на новий якісний та технологічний рівень науки та освіти, було майже припинено. Воднораз саме податкові пільги є апробованим у світі механізмом реалізації економічної політики, спрямованої на зміну структури економіки, створення умов для збільшення продуктивності певних видів діяльності, подолання депресивності регіонів, забезпечення високих темпів економічного зростання. Ефективність застосування подібних підходів навіть у високорозвинених країнах світу доведена світовим досвідом та цілком відповідає принципам державної підтримки, закріпленим у законодавстві ЄС і нормах СОТ. До речі, країни — члени цих організацій, членом яких прагне стати Україна, широко використовують податкові пільги і вважають їх суттєвими важелями державного регулювання економіки. Ще вагоміші та необхідніші вони для країн, що мають певні диспропорції у структурі економіки, рівні соціально-економічного розвитку регіонів, структурі енергоспоживання, до яких сьогодні належить і Україна. На жаль, у цій сфері було обрано хибний шлях, який спрямував нас не до економічного зростання, а до стагнації економіки, погіршення її структурних показників, що призвело до збільшення дистанції між Україною та передовими країнами світу в показниках, що характеризують рівень економічного розвитку.
Слід відзначити й такі небезпечні для розвитку бізнесу та підприємництва, а також міжнародного економічного й фінансового співробітництва процеси, що відбувалися останніми роками. По-перше, це нестабільність та непередбачуваність законодавства. Навіть складно оцінити, наскільки довготривалими виявляться наслідки рішень про раптові зміни у правилах ведення бізнесу всупереч міжнародній практиці та вимогам Бюджетного кодексу, що були продемонстровані при прийнятті змін і доповнень до Державного бюджету на 2005 рік (ліквідація СЕЗ і ТПР, істотне звуження спрощеної системи оподаткування, скасування нульових ставок ПДВ тощо), а також суперечливих позицій попередніх урядів щодо реприватизації.